Флавіо Коболлі, італійський тенісист, поділився своїми думками про особливості гри на домашньому ґрунті та тиск, з яким стикаються спортсмени під час великих турнірів. У своєму інтерв'ю він зазначив, що виступи в Римі завжди супроводжуються значним емоційним навантаженням. Це пов'язано не лише з високими очікуваннями фанатів і медіа, а й із внутрішнім тиском самих гравців. Коболлі підкреслив важливість усвідом
Італійський тенісист Флавіо Коболлі відповів на запитання журналістів під час пресконференції напередодні старту «Мастерса» в Римі
– Вітаємо з днем народження! Ви щойно задули свічки на торті й загадали бажання. Можете сказати, що загадали?– Якщо це бажання, то хіба можна про нього говорити (усміхається)?
– Але ж можна придумати щось інше.– Добре, тоді скажу так: я щасливий бути тут і хочу виступити краще, ніж минулого року. Ось у цьому і є суть мого бажання. Я ніколи не проживав цей турнір так, як хотів би, і сподіваюся, що цього разу все буде саме так, як я мрію.
– Учора Маттео Берреттіні говорив про те, наскільки складним буває цей турнір для тенісистів з Риму через очікування та увагу публіки. Ви відчуваєте те саме?– Думаю, лише ми з Маттео можемо по-справжньому зрозуміти, що відчуваємо, коли граємо тут на цих кортах, перед римськими вболівальниками. Тут дуже багато тиску, але головна проблема в тому, що ми самі цей тиск і створюємо, і це наша найбільша помилка. Ми постійно хочемо показати щось більше – і самим собі, і публіці, яка приходить нас підтримати. Мабуть, ми сильніше піддаємося емоціям, ніж хотіли б, і це призводить до того, що іноді граємо не на тому рівні, на якому могли б у конкретний момент. Але цього року, коли я заходжу в цей комплекс, то відчуваю значно менше тиску. Я почуваюся добре. Я провів багато турнірів так, як і хотів – саме так, як мав грати. Тому приїжджаю до Рима з великою впевненістю в собі й сподіваюся, що це мені допоможе.
– Сьогодні зранку я побачив фото 2020 року, де ви разом із Лучано Дардері в Rome Tennis Academy боролися за прошуто у фіналі внутрішнього турніру. Що ви відчуваєте, коли згадуєте ті моменти, враховуючи, що зараз ви обидва вже в топ-20?– Лучано – важлива частина мого розвитку. Ми росли разом, так само як і з Лоренцо [Музетті]. Те, що він зараз у Турі разом зі мною, дуже допомагає, тому що протягом усього тижня поруч є ще один італієць Я дуже люблю його як людину. Ми чудово ладнаємо, багато жартуємо. Це людина, яку я дуже поважаю і поруч із якою мені комфортно в Турі. Я щасливий, що він тут.
Ми працюємо разом, щоб досягати своїх цілей, і це тільки початок. Зараз у нас значно вищі очікування від себе, ніж кілька років тому. Колись я навіть не думав, що зможу досягти такого рівня тенісу, але тепер, коли я вже тут, думаю лише про те, що ще можу зробити для свого прогресу. Я дуже радий, що Лучано поруч. Сподіваюся, він усе-таки з’їв своє прошуто (сміється). А тепер ми вже боремося за справжні трофеї.
– Сьогодні з’явилися фотографії, де всі італійські тенісисти разом святкують дні народження. Наскільки важливо для вас проводити такий час разом?– Це прекрасно – проводити час разом і хоча б ненадовго не думати про наступний матч чи результат. Для нас це і є спосіб трохи відволіктися. Думаю, найкраще – робити це саме разом. Це показує, що ми єдині, і це може допомогти всьому нашому тенісному руху рости. Це свідчить про те, що ми хороша команда не лише на корті, а й поза ним.
Ми чудово провели час: поїли, жартували, сміялися з того, як часто хотіли б проводити такі вечори разом. На жаль, через графік це не завжди можливо, але було дуже приємно зробити це хоча б на один вечір. Сподіваюся, ця традиція продовжиться. Вечеря перед турніром – це те, що робить мене щасливим. Особливо коли поруч люди, яких я люблю.
– Чи писали ви Рікардо Калафіорі перед фіналом Ліги чемпіонів? І як ви загалом дивитеся на цю тему – як на мрію, тиск чи логічний етап розвитку?– Бачити Калу у фіналі Ліги чемпіонів – це щось неймовірне. Я бажаю йому всього найкращого. Сподіваюся, він здійснить і цю мрію, і ще одну, але про це я краще не говоритиму, це не моя справа (усміхається).
Щодо мене, то я завжди думаю про Кубок Девіса. Я не думаю про топ-10. Це наслідок роботи, який, сподіваюся, з часом прийде. Я роблю все можливе, щоб цього досягти, але це не стало для мене нав’язливою ідеєю. Я намагаюся залишатися тим самим гравцем, яким був навіть на 500-й позиції рейтингу. Для мене це все ще новий рівень, новий Тур, і я хочу зберегти це відчуття. Воно допомагає мені знаходити енергію для щоденного прогресу. Я хочу продовжувати прогресувати щодня, отримувати задоволення і залишатися безтурботним. Не хочу втратити це через тиск чи очікування. Я хочу залишатися тим самим Флавіо, який усе робить власними руками. Це і є я. Звісно, я дуже змінився і виріс за цей час. Я став кращим у багатьох речах: харчуванні, режимі сну, дисципліні. Зараз я дотримуюся дуже жорсткого режиму, і думаю, що саме це може допомогти мені досягти тих результатів, про які я мрію.
Першим суперником Флавіо Коболлі стане переможець матчу Теренс Атман (Франція) – Зізу Бергс (Бельгія).
Напишіть свій коментар тут
Зберегти моє ім’я, email і сайт у цьому браузері для наступного коментаря.