На Закарпатті знову виникла напруга навколо питання мовної політики, що викликала побоювання щодо можливого розпалювання міжетнічного конфлікту. Нещодавно в одному з районів області відбулася акція, яка під виглядом захисту української мови намагалася обмежити використання інших мов у публічному просторі. Учасники акції висловлювали свої вимоги про заборону використання угорської та румунської мов, аргументуючи це необхідністю зміцнення українського культурного простору. Однак така позиція викликала серйозну реакцію серед представників
На Закарпатті, де українці та угорці десятиліттями жили поруч, працювали, навчали дітей в одних громадах і переживають разом найважчі періоди війни, останніми днями спробували запустити інформаційну провокацію на етнічному ґрунті.
Усе почалося з листа, який надійшов до редакції “Громади Закарпаття” від нібито вчительки української мови та літератури “Віри Ростиславівни” із села Велика Бийгань на Берегівщині.
Текст був емоційний, різкий і побудований так, аби максимально вдарити по болючих темах війни, мови та міжнаціональних відносин:
Автор стверджував, що українську мову у школі нібито хочуть зробити “факультативом”, а замість неї “нав’язати угорську освіту”. У тексті були фрази про “знищення української мови”, “угорське майбутнє”, “крадіжку душі” та навіть натяки на те, що українська культура на Закарпатті нібито “зникає”.
Текст виглядав так, ніби його писали спеціально не для вирішення проблеми, а для емоційного вибуху у соцмережах.
Особливо показовим був стиль подачі. Ту також апелюють до війни, загиблих військових, мовного питання та “мовчання офіційних ЗМІ”. Це класична схема інформаційної маніпуляції — створити атмосферу катастрофи там, де факти її не підтверджують.
Редакція “Громади Закарпаття” вирішила не публікувати емоційний допис без перевірки. Ми звернулися за офіційними коментарями до Департаменту осввти і накки, мододі і спорту Закарпатської ОВА та почали перевіряти інформацію.
І тут почалося найцікавіше. У Великобийганській громаді офіційно повідомили: жодної “Віри Ростиславівни” у місцевих закладах освіти немає і ніколи не було. Такої вчительки не існує.
Більше того — у листі відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Великобийганської сільської ради прямо вказано, що інформація про переведення української мови у статус факультативу є неправдивою та носить характер свідомої дезінформації.
У документі наголошується: особа не ідентифікована;
педагог із таким ім’ям ніколи не працював у громаді;
жодних рішень про скорочення чи скасування української мови не існує; навчальний процес відбувається відповідно до законодавства України.
Фактично йдеться про інформаційний фейк, створений під конкретну політичну та міжетнічну провокацію.
Після того як редакція “Громади Закарпаття” розібралася у ситуації та відмовилася розганяти неперевірену історію, автор або особи, які стояли за цією кампанією, почали масово розсилати текст в інші медіа та блогерам.
І саме тоді допис з’явився на сторінці львівського блогера Івана Спринського, який перебуває за кордоном і регулярно публікує різкі критичні матеріали щодо подій в Україні.
На своїй сторінці він уже подавав ситуацію як нібито “знищення української мови на Закарпатті” та ставив питання, чи “не підтримує це керівництво області”.
Саме тут стає зрозумілим головне: мова йшла не про освіту.
Мета була значно небезпечнішою.
У розпал війни хтось намагався вкинути в інформаційний простір історію, яка могла посварити українців та угорців Закарпаття; створити картинку “утисків української мови” для всеукраїнського скандалу; дискредитувати Закарпаття як регіон; розпалити внутрішню напругу саме там, де Росія роками намагалася шукати слабкі точки.
Особливо небезпечно це виглядає на тлі постійних спроб російської пропаганди розігрувати “угорське питання” на Закарпатті. Кремлівські інформаційні мережі роками намагалися показати область як “конфліктну територію”, де нібито існує ворожнеча між громадами.
У департаменті освіти та науки Закарпатської ОВА також підтвердили: жодних фактів дискримінації української мови чи скорочення годин викладання на Берегівщині не виявлено. Більше того — кількість годин української мови та літератури чітко регламентована законами України та типовими навчальними планами МОН.
Тобто історія про “факультативну українську” виявилася вигадкою від початку до кінця. І тут виникає головне питання. Хто саме створив цю провокацію? Хто вигадав неіснуючу “Віру Ростиславівну”? Хто свідомо написав текст, побудований на емоційній маніпуляції та міжетнічному протиставленні? І хто почав масово поширювати його після того, як журналісти відмовилися публікувати неперевірену інформацію?
У нас уже є прізвище підозрюваного. Він належить до угорської спільноти Закарпаття та має відношення до освітнього процесу в області. Не виключено, що чоловік міг працювати на угорські або російські спецслужби. На час слідства ми не називатимемо його ініціали. Однак, після того, як правоохоронці з’ясують усі деталі, оьіцяємо оприлюднити багато цікавого у цій історії.