Коко Гауфф, одна з найяскравіших молодих зірок світового тенісу, висловила свої думки щодо можливого бойкотування турнірів «мейджорів». У своєму виступі вона підкреслила важливість змін у спорті та бажання залишити його кращим для майбутніх поколінь. Гауфф зазначила, що її метою є не лише досягнення особистих успіхів на кортах, а й активна участь у формуванні позитивних змін у тенісі. Вона вважає, що сучасний спорт має стати більш інклюзивним і
Минулорічна фіналістка турніру WTA 1000 в Римі Коко Гауфф відповіла на запитання медіа перед стартом змагань
– Коко, вітаємо. Ви маєте хороші спогади про минулий рік. З якими думками ви підходите до цього турніру?– Минулого року це був для мене хороший турнір. Було прикропрограти у фіналі, але це був класний досвід. Я рада повернутися сюди і сподіваюся знову провести сильний турнір.
– Востаннє, коли ми вас бачили, ви почувалися не найкраще. Як ви оцінюєте той період зараз? Як відбувалося відновлення і коли ви знову відчули себе на 100%?– Коли я провела перше тренування після цього періоду, то вже почувалася на всі 100%. Я взяла три дні паузи після свого останнього матчу. Зараз почуваюся добре, ніби нічого й не було, але це були досить дивні 2-3 дні. Я провела кілька складних матчів, у мене були шанси востанньому поєдинку проти Лінди Носкової. Зважаючи на те, що я не була на 100% готова, у цьому можна знайти й позитивні моменти.
– Якщо говорити про покриття – хард, ґрунт, трава – на якому найпростіше або найскладніше швидко набрати хід?– Думаю, для мене найскладнішим покриттям завжди була трава. Взагалі, мені здається, що на траві нікому не вдається швидко набрати ритм. Якщо ти добре виступаєш, то зазвичай це відбувається поступово: ти граєш турнір перед Grand Slam, виграєш його, а вже через два дні починаєш перший раунд «мейджора», і це складно. Тому трава для мене – найскладніша.
А щодо найпростішого – для мене ґрунт і хард відчуваються доволі схоже. Можливо, на ґрунті трохи легше, тому що сам сезон коротший, і якщо ти добре граєш, то зазвичай тримаєш цей рівень протягом усього відрізка, а хард трохи більш розбитий по сезону. Але однозначно трава – найскладніша.
– Арина Соболенко сьогодні сказала, що, можливо, гравцямдоведеться бойкотувати турніри Grand Slam, щоб досягти змін у питанні розподілу доходів. Яка ваша позиція?– Чесно кажучи, я з цим погоджуюся, якщо дивитися на те, чого вдалося досягти гравчиням жіночої баскетбольної ліги. У них є профспілка, і це дуже допомагає. Я думаю, що, судячи з того, що я бачила в інших видах спорту, щоб досягти справді великих змін, потрібне об’єднання гравців. Нам потрібно якимось чином рухатися в цьому напрямку. Звісно, можна створювати тиск через медіа, але якщо всі просто продовжують грати, нічого не зміниться. Я погоджуюся з цією думкою, і, думаю, ще кілька гравців також.
– Чи обговорювали це між собою гравці?– Я особисто ніколи не брала участі в серйозних розмовах щодо такого рівня, як бойкот. Можливо, інші гравці щось обговорювали, але зі мною таких розмов не було.
– Чи можете ви уявити, що колись самі підтримаєте бойкот турнірів Grand Slam? Чи є достатня єдність серед гравців для такого рішення?– Якщо всі дійсно діятимуть разом, то так, я цілком можу це уявити. Це не про мене особисто. Це про майбутнє нашого спорту, а також про нинішніх гравців, які, можливо, не отримують стільки переваг, як топгравці, наприклад, у плані спонсорства.
Ми заробляємо гроші поза кортом, але якщо подивитися на гравців, які перебувають за межами топ-50 або топ-100, то багато з них фактично живуть від турніру до турніру. У той час як у інших видах спорту це навіть не обговорюється. І при цьому наш спорт приносить великі прибутки. Тому, як я вже сказала, якщо ми всі разом погодимося – тоді так. Але я не хочу бути єдиною, хто це зробить. Тут потрібна справжня колективна позиція. Нам потрібно обговорювати це між собою і вирішити, що найкраще для всіх. Думаю, ми вже робимо прогрес. Наприклад, те, що топ-10 гравців змогли об’єднатися навколо певних питань – це вже великий крок, але можна зробити ще більше.
– Коли ви зрозуміли, що ця тема важлива для вас?– Якщо чесно, ще коли я була молодшою. Пам’ятаю, що перші розмови про це почалися на одному з моїх перших US Open. Тоді я нічого особливо не розуміла й не брала участі в цьому.Але коли ти дивишся на факти, на цифри, спілкуєшся з іншими гравцями, починаєш усвідомлювати, що це важлива тема. І коли бачиш, як в інших видах спорту такі зміни покращили ситуацію не лише для гравців, а й для всієї структури, розумієш, що це потрібно. Це не про те, щоб просто хотіти більше. Ми, топгравці, розуміємо, що наш голос чути краще, але це не означає, що ми робимо це лише для себе. Це питання для всіх гравців, особливо для тих, хто знаходиться нижче в рейтингу. Я хочу залишити цей спорт кращим, ніж він був, коли я прийшла. І якщо зможу сказати, що зробила свій внесок – це буде для мене важливо.
– Чи є у вас улюблений корт, на якому ви особливо любите грати?– Так, але я не знаю, як він називається – корт зі статуями. Я не так часто там граю через рейтинг, але коли грала в парі, ми кілька разів виходили на нього, і мені дуже сподобалося.
– Що вам найбільше подобається робити в Римі, окрім тенісу?– Джелато (морозиво). Учора я вже його їла. Люблю пробувати різні смаки. Ще люблю пасту, але через тиждень вона вже трохи набридає. Зате цей один тиждень – ідеальний.– Ви згадували, що зараз не так часто граєте на менших кортах. Чи відрізняється гра залежно від розмірів корту?– Думаю, для жінок це не так помітно, як для чоловіків. Я була поруч із кортом, де грав Данило Медведєвим у Мадриді – він приймає м’яч буквально за сантиметр від огорожі, тож для нього це точно має значення.Я ж зазвичай не стою так далеко. Але скажу, що центральний корт у Римі насправді доволі компактний у порівнянні з іншими. І мені це навіть подобається. Єдине – на великих кортах доводиться далеко ходити за рушниками (усміхається).
У своєму стартовому матчі на турнірі в Римі Коко Гауфф зіграє проти переможниці протистояння Юлія Путінцева (Казахстан) – Тереза Валентова (Чехія).
Напишіть свій коментар тут
Зберегти моє ім’я, email і сайт у цьому браузері для наступного коментаря.