Продовження культового фільму "Диявол носить Prada" обіцяє стати не лише ностальгійним поверненням до світу моди, але й актуалізацією тем, що стосуються сучасних викликів у цій індустрії. Оригінальна стрічка, яка вийшла на екрани ще у 2006 році, стала знаковою завдяки своєму пронизливому зображенню динаміки відносин між молодими професіоналами та їхніми вимогливими керівниками. У новій версії глядачі зможуть побачити
У 2006 році, коли вийшов перший фільм «Диявол носить Prada», мені було усього вісім. Тому познайомився із світом тиранії від Міранди Прістлі значно пізніше. Проте, як і усі, я радів за головну героїню, коли тій вдавалося давати відсіч своїй токсичній шефині.
Для мене було шоком, що такі трудові відносини взагалі можуть існувати, але одразу спойлер: коли почав працювати в журналістиці, зрозумів, що всі ми трохи Енді Сакс (головна героїня стрічки, яка влаштовується працювати асистенткою головної редакторки культового глянцю). Але повернімося до другої частини. Скажу одразу – знаю відверто мало прикладів, коли продовження було б кращим за оригінал. Шрек-2 – виключення. (Суб'єктивна думка автора).
(Ну а ваша Антоніна не змогла не всунути носа у цей тект під час редагування, тому від себе додам другий «Зоотрополіс»)
Що залишилось від оригіналу.
«Диявол носить Prada 2» гучно увірвався у наш кінопростір – за перший вікенд в українському прокаті зібрав понад 40 мільйонів гривень, це достобіса. На моєму сеансі майже не лишилося вільних місць, а це було у неділю ввечері. Щойно Міранда Прістлі у виконанні Меріл Стріп з'явилась на екранах, овації чули, напевно, і в сусідньому залі.
Збереження оригінального касту – точно плюсик цьому фільму. Відчуття, ніби Меріл Стріп, Енн Гетевей, Емілі Блант та Стенлі Туччі помістили у кріокамери і розморозили для сиквелу. Зберегли й оригінальну творчу команду: режисер Девід Френкель, сценаристка Алін Брош Маккена та продюсерка Венді Файнерман повернулися до своїх ролей. Змінилась тільки художниця по костюмах – і тут найбільша критика від глядачів. Навіть Андре Тан висловився у своїх соцмережах: каже, не вистачило образів, які вбивають. Тому подякуємо Моллі Роджерс за збереження Андре Тана.
Продовжу плюсами. Lady Gaga. Давайте відверто – пані Gaga відвертий плюс кожного фільму. Вона ж виконала у дуеті з американською реперкою Doechii головний трек фільму «Runway».
Мені здалося, що всі проблеми героїв якось дуже просто вирішувалися. Є проблема – в наступному кадрі над головною героїнею з'являється «лампочка», і ось вона вже біжить її вирішувати. Сама Міранда Прістлі теж втратила вайб головної тиранки фільму – якщо у першій частині цією персонажкою я захоплювався через призму сильної жінки, то тут хотілося прикласти до грудей і сказати: «Все добре, Мірандо. Це скоро закінчиться».
Проте не очікуйте несподіваних сюжетних ліній. Якщо ви подумаєте, що зараз героїня зробить ось це, то на 99% будьте впевнені – зробить. І закінчиться усе гепі-ендом.
Журналістську роботу показано посередньо. Так, ми пишемо зранку, вдень і вночі. Антоніна, думаю, і уві сні пише. Але ну ні – за реалістику роботи редактора-журналіста точно мінус. Якщо хочете фільм «Антоніна носить леопард» – дайте 120 мільйонів доларів, ми знімемо. До речі, саме такий бюджет фільму. А за перші три дні у прокаті назбирали у півтора рази більше від кошторису стрічки.
Я був розчарований вирізаним камео Анни Вінтур – саме з неї списаний персонаж Міранди Прістлі. Там багато чуток існує, чому саме, але повіримо у версію режисера про невдалий дубль.
Мені дуже зайшла відсилка на Джеффа Безоса – подивіться фільм і зрозумієте, ми тут без спойлерів. Окремої уваги заслуговує Емілі Чартон у виконанні Емілі Блант – вона розкривається тут по-новому: все така ж стерво, але таке приємне стерво. Аплодую стоячи Стенлі Туччі, який відтворив Найджела, – за нього був радий наприкінці фільму. І нове стерво сезону – асистентка Міранди Амарі у виконанні Симон Ешлі. Най пробачить мене Емілі Блант.
Сам фільм просочений новотворами. Міранда Пріслі все ще перебуває у своїй теплій ванні, коли її авторитет вирішував усе. А вона тепер має принижуватися перед люксовими брендами, аби ті не забрали у неї рекламні контракти. За актуальність – ще плюсик.
Фільм не перевершує оригінал, але дарує приємне побачення зі старими знайомими – і вже за це йому можна пробачити передбачуваний сюжет.