Угорщина завершила процес повернення фінансових активів та цінностей, які раніше були вилучені з Ощадбанку. Цей інцидент, що викликав значний резонанс у суспільстві та політичних колах України, тривав кілька місяців і став предметом обговорення на найвищому рівні. Президент Володимир Зеленський неодноразово висловлював стурбованість ситуацією, називаючи дії угорської сторони "крадіжкою Орбана". Повернені кошти та активи стали символом не лише економічної справедливості, а й важливо
Україна повернула кошти та цінності державного Ощадбанку, які у березні були затримані угорськими спецслужбами під час інкасаторського рейсу з Австрії. Про завершення інцидентуповідомивпрезидент Володимир Зеленський. Йдеться про справу, яка майже два місяці залишалася одним із найгостріших фінансово-політичних конфліктів між Києвом і Будапештом.
Інцидент стався 5 березня 2026 року в Угорщині. Два броньовані автомобілі інкасаторської служби Ощадбанку, які супроводжували семеро співробітників банку, перевозили іноземну валюту та банківські метали між Raiffeisen Bank Austria та Ощадбанком України. Сам банк заявляв, що рейс був регулярним, а перевезення здійснювалося відповідно до міжнародних правил і європейських митних процедур.
Угорська сторона тоді затримала інкасаторські автомобілі, співробітників банку та вантаж. За даними міжнародних агентств, у транспорті перебували $40 млн, €35 млн і 9 кг золота, а загальна вартість вилучених коштів і металів оцінювалася приблизно у $82 млн. Семеро працівників Ощадбанку були тимчасово затримані, згодом їх відпустили й повернули до України, однак самі кошти та золото Будапешт певний час утримував.
Угорська влада пояснювала свої дії підозрами у відмиванні коштів і доручила податковій та митній адміністрації перевірити походження, мету перевезення та можливі зв’язки причетних осіб. Україна категорично відкидала ці звинувачення. Київ називав затримання незаконним, політично мотивованим і таким, що виглядає як тиск на тлі напружених відносин між Україною та урядом Віктора Орбана.
Ощадбанк одразу вимагав повернення незаконно затриманого майна. У фінустанові наголошували, що йшлося про законне перевезення банківських цінностей, а не про приватний вантаж чи сумнівну операцію. Згодом банк також заявляв про можливу фальсифікацію угорською стороною відеоматеріалів, які використовувалися для обґрунтування претензій до інкасаторів.
Ситуація швидко переросла у дипломатичний скандал. Президент Володимир Зеленський у квітні заявляв, що Україна прагне повернути гроші Ощадбанку, і планував обговорити це питання з Петером Мадяром, лідером партії “Тиса”, яка перемогла на парламентських виборах в Угорщині. Тоді Зеленський різко висловився про дії Віктора Орбана, назвавши вилучення коштів фактично крадіжкою.
Петер Мадяр, зі свого боку, заявляв, що зможе предметно обговорювати це питання лише після офіційного вступу на посаду прем’єр-міністра. Водночас він називав справу політично чутливою та такою, що потребує повної картини обставин.
Повернення коштів і цінностей Ощадбанку фактично ставить крапку в найгострішій фазі конфлікту. Водночас ця історія залишила кілька важливих питань: чому Угорщина пішла на настільки жорсткий крок щодо державного українського банку, чи були дії її спецслужб політично вмотивованими, а також чи матиме інцидент правові наслідки для угорської сторони.
Скандал розгортався на тлі складних відносин України з урядом Орбана. Будапешт неодноразово блокував або критикував рішення ЄС щодо підтримки України, виступав проти окремих санкційних кроків і просував жорстку антиукраїнську риторику всередині країни. Саме тому затримання інкасаторів Ощадбанку у Києві сприйняли не як суто митний чи фінансовий епізод, а як політичний демарш.
Для України повернення активів важливе не лише фінансово. Йдеться про захист державної банківської системи, репутацію міжнародних перевезень і принципову позицію: українські державні кошти не можуть бути інструментом політичного тиску з боку сусідньої країни.
Гучний інцидент із Угорщиною завершився поверненням коштів і цінностей Ощадбанку, однак його політичний слід залишиться ще надовго. Він показав, наскільки вразливими можуть бути навіть формально технічні фінансові операції в умовах війни, дипломатичної напруги та боротьби за вплив у Європі.