Нова Німеччина Фрідріха Мерца: як він допомагає Україні та чому так і не дав Taurus для ударів по Москві

6 травня 2025 року в Німеччині з другої спроби обрали федерального канцлера. Ним став лідер ХДС/ХСС Фрідріх Мерц, який виділявся з-поміж інших кандидатів своєю рішучістю не до балаканини, а до конкретних дій.

Від нового канцлера очікували у 2025 та очікують зараз великих змін. І не лише німці. Лідерства потребувала вся Європа, особливо в умовах, коли попередній лідер вільного світу – президент США – тепер буквально перейшов на інший бік і всіма силами намагається зруйнувати НАТО та ЄС, підігрує Путіну та веде з Європою торгові війни.

Що відомо про канцлера Німеччини, яким був перший рік його роботи, як він допомагає Україні, за що її критикує, а також як протистоїть Путіну та Трампу – читайте в матеріалі24 Каналу.

Читайте такожМерц вважає "нереалістичним" вступ України до ЄС навіть до 2028 року

Фрідріх Мерц народився 11 листопада 1955 року в містечку Брілон, що в землі Північного Рейн-Вестфалія. Він був старшим із чотирьох дітей місцевого юриста Йоахіма Мерца. Дід політика по материнській лінії Йозеф Пауль Совіньї був мером Брілона з 1917 по 1937 роки, а ще мав повне традиційне для того часу комбо – з 1933-го був членом СА (нацистські "Штурмові загони"), а з 1938-го – членом нацистської партії.

Нині більшість довідників подають як найцікавіший факт про діда Мерца те, що він перейменував центральну вулицю Брілона на Адольф-Гітлер-штрассе. Згодом Фрідріх Мерц заявить, що нічого про це не знав. У сучасній Німеччині в таких випадках заведено відводити очі та вдавати, що віриш тому, хто таке каже.

Батько Мерца до початку кар'єри в юриспруденції також служив Гітлеру. У 1941 році 17-річним юнаком він був призваний до Вермахту та воював на Східному фронті. Там же потрапив у полон, де провів 4 роки. Це врятувало йому життя, а також познайомило трохи ближче з комунізмом та перекувало Мерца-старшого з прибічника націонал-соціалізму на прихильника демократії.Після повернення з полону він відкриє в Брілоні адвокатську практику, а згодом стане місцевим суддею. Також Йоахім Мерц буде активним членом нового ХДС, тобто християнських демократів. До речі, про участь батька Мерца у Другій світовій війні нагадає політику колишній російський президент Дмитро Мєдвєдєв, коли, наляканий можливою передачею Україні німецьких ракет Taurus,назве того образливим "наці".

Мерци були ревними католиками й такими ж виховали своїх дітей. Отже, можна сказати, що дивна для наших часів набожність Мерца та його відданість ХДС – це спадкова риса. Утім, так було не завжди (про це трохи далі).

Попри те, що родина Фрідріха Мерца була заможною, його дитинство щасливим не назвеш. Юнак постійно хворів, найбільше йому допікав туберкульоз, через який він був змушений провести пів року в клініці. На щастя, хвороба відступила та дозволила Фрідріху здобути освіту та не почуватися аутсайдером.

Він навчався у гімназії у рідному Брілоні, але змушений був залишити її через, так би мовити, проблеми з дисципліною. Це був початок 1970-х і юнак захопився популярною на той час рок-культурою – відростив довге волосся ("хаєра" не уник навіть нині облисілий Олаф Шольц, що й казати про Мерца), створив власну групу і ганяв по містечку на байку. Після рок-концерту в шкільній столовці Мерца з навчального закладу "поперли" і навчатися довелося в сусідньому Рютені.

Фрідріх Мерц / Фото Sepp Spiegl / IMAGO

Далі була військова служба в Бундесвері, де Фрідріх Мерц вивчився на артилериста та отримав звання унтерофіцера. Він планував й далі будувати військову кар'єру, але цим планам завадила травма коліна.

Тому Фрідріх, який на той час вже "вимахав" ледь не до 2 метрів (політик має 198 сантиметрів зросту), залишає Бундесвер та вступає в 1976 році на юрфак у престижному Боннському університеті, продовжуючи у такий спосіб батьківську справу.

Далі своє навчання Мерц продовжив в університеті Марбурга як стипендіат Фонда Конрада Аденауера. При цьому Мерц продовжував "гіпувати". За його словами, захоплення роковою субкультурою вдалося приспати лише після одруження та народження першої дитини.

На той час він вже був доволі відомим активістом молодіжного крила ХДС і активно цікавився політикою. У 1980 році студент-юрист став головою Молодіжного союзу ХДС, зафіксувавши появу нової зірки в німецькій політиці.

По закінченню навчання Мерц у 1982 – 1985 проходив юридичну практику в земельному суді Саарбрюккена, а після складання державного юридичного іспиту став суддею. Але після завершення випробувального терміну залишив держслужбу та перейшов у приватний сектор, де як юрисконсульт працював у Німецькій асоціації хімічної промисловості (VCI) у Бонні та Франкфурті-на-Майні.

У 1989 році успішний юрист та перспективний політик робить несподіваний крок – він обирається до Європарламенту, хоча на той час у Німеччині вважалося, що це найкраще місце для політичної пенсії, а не для старту кар'єри.

"Разом до Європи – разом з Фрідріхом Мерцом" – агітаційний плакат кандидата в євродепутати, 1989 рік / Фото Wikipedia Commons

Проте Фрідріх Мерц цей стереотип спростував та повернувся за 5 років зі Страсбурга з солідним багажем і неабияким досвідом. Варто зазначити, що повернувся фактично до іншої держави – об'єднаної Німеччини, яка в середині 1990-х переживала економічний бум.

Атмосферний передвиборчий ролик Фрідріха Мерца, 1994 рік: додивіться відео до кінця, там буде харизматичне опудало лисиці

Набутий політичний капітал Мерц інвестував в боротьбу за лідерство у ХДС і досяг на цій ниві значних успіхів. Цьому сприяла хвиля оновлення самого ХДС та її баварського союзника ХСС. Багаторічний канцлер Німеччини та лідер християнських демократів Гельмут Коль наприкінці 90-х пішов на пенсію (під тиском звинувачень у корупції) і дав дорогу молодим.

Під "молодими" розумілися саме Мерц, а також фаворитка Гельмута з колишньої НДР – Ангела Меркель. Обом тоді було вже за 40, але для німецької політики це молодість.

Лідер фракції ХДС Фрідріх Мерц та голова ХДС Ангела Меркель, 2002 рік / picture-alliance / dpa / U. Baumgarten

У 1998-му Мерц став віцеголовою партії, а ще за півтора року очолив фракцію ХДС у Бундестазі. Попередній керманич Вольфганг Шойбле змушений був зняти свою кандидатуру через ті самі "фінансові причини", які відправили на пенсію Коля, то ж Мерца обирали на безальтернативній основі.

У парламенті Мерц показав себе як блискучий оратор та інтелектуал, але, схоже, був занадто розумним і цинічним. Він не залишав опонентам жодних шансів під час полеміки, а це в німецькій політиці 2000-их вважалося моветоном. Балом заправляли такі, як Коль і Меркель, які буквально за кілька хвилин промови могли приспати будь-кого.

Мерц був іншим, він не шукав компромісів і завжди виглядав зверхньо. Це зіграло з ним жарт – ХДС обрав лідером не його, а вже згадану Меркель.

Ангела Меркель і Фрідріх Мерц у січні 2000 / Фото IMAGO / photothek

До речі, за зверхність не люблять Мерца й досі. Його особистий рейтинг схвалення серед німців під час виборів був нижчий, ніж рейтинг ХДС/ХСС. Тобто у 2025 німці голосували не за персоналію, а за цінності.

Мерц і Меркель у 2001 році / Фото Roberto Pfeil / AP

На численних фото початку 2000-х Меркель і Мерц щиро посміхалися одне одному, проте насправді між ними йшла справжня "апаратна" війна за лідерство. Переможцем у боротьбі за владу в ХДС вийшла фаворитка Коля Ангела Меркель, а Мерц спершу відійшов у тінь, а згодом взагалі залишив політику у 2009-му. Але не загубився.

Мерц почав працювати в адвокатській фірмі в Дюссельдорфі, а його політичні зв'язки дозволили увійти до наглядових рад провідних німецьких компаній. Зокрема, він входив до правління Commerzbank та знаменитогоінвестиційного гіганта BlackRock.

Завдяки роботі в приватному секторі Мерц став дуже багатою людиною з офіційними щорічними прибутками близько мільйона євро.

Як тільки Меркель наприкінці 2018 року оголосила, що йде на пенсію, Фрідріх Мерц, немов той джин із лампи, миттєво знову з'явився на політичному небосхилі Німеччини та заявив про свої претензії на лідерство в ХДС. Але і друга спроба виявилась невдалою – Мерц програв фаворитці МеркельАннегрет Крамп-Карренбауер, яка позиціювала себе як "міні-Меркель" і навіть наслідувала її стиль.

Але повторити шлях Меркель вона не змогла й уже через півтора року пішла з посади після гучного скандалу в Тюрингії, де на місцевих виборах ХДС для чогось об'єдналась з ультраправими популістами – партією "Альтернатива для Німеччини", порушивши неписане правило "санітарного кордону" або Brandmauer'y, тобто табу на політичні союзи з неонацистами.

Після провалу креатури Меркель у Мерца з'явився новий шанс, але на виборах голови ХДС 2021 року знову переміг не він, а Армін Лашет. Цього пана нарешті наздогнав "спадок Меркель". Бо виявилось, що все "німецьке економічне диво", оператором і архітектором якого вважалася Меркель, було пшиком.

За "дивом" не стояли системні реформи, а лише дешевий російський газ. Ймовірно, в обмін на політичні поступки Путіну та фактично гру на його боці. Меркель цього не визнає й до тепер, навіть зараз на сторінках власних мемуарів намагається переконувати, що все робила правильно, просто воно так якось само вийшло. Утім, з роками, що минули, ми бачимо, що це не так.Дешевий, але безальтернативний газ загнав Німеччину у глибоку кризу і не підготував до жорстких реалій 2020-х.

До цього варто додати буквально "злочинну" відмову Меркель від власних АЕС (це популістське рішення, ухвалене нібито під враженням катастрофи на японській Фукусімі, зробило ФРН заручником Москви та ще більше погіршило економіку). А також непродумане запрошення мільйонів біженців з Близького Сходу, плану адаптації яких в уряду Меркель просто не було.А тому вони каменем лягли на федеральний бюджет і не лише завдали болючого удару по соціалці, але й сприяли зростанню антимігрантських настроїв та популярності "простих рішень" в особіультраправої "Альтернативи для Німеччини" та ультралівого "Союзу Сари Вагенкнехт".

Наслідком був провал ХДС на виборах і перехід в опозицію. Новим канцлером Німеччини став Олаф Шольц, який очолив так звану "коаліцію світлофора" – союз соціал-демократів, зелених і Вільної демократичної партії.

Але й у них також буквально одразу все пішло не за планом. Головним винуватцем стали спершу пандемія COVID-19, а згодом – повномасштабне російське вторгнення до України та необхідність жорстко реагувати на нього.

Проблеми, закладені Меркель, ще більше вилізли назовні й уряд Шольца швидко перетворився на уряд камікадзе. Для критиків влади настали золоті часи, бо куди не стріляй – влучиш.

Фрідріх Мерц скористався цією можливістю найкраще. На той час він з третьої спроби нарешті став лідером ХДС (на виборах в січні 2022 року за нього проголосували 94,6% (!) делегатів) і був визнаним лідером парламентської опозиції.

У травні 2024 року Мерц так само без проблем переобрався на свій пост.

Показово, що Меркель з'їзд ХДС демонстративно проігнорувала. Не дивно, адже Мерц нині робив все, щоб очистити партію від неї.

Та боровся Фрідріх Мерц не лише з минулим. Мерц став послідовним і дуже в'їдливим критиком Олафа Шольца, він регулярно влаштовував канцлеру "просмажку" і справедливо дорікав тому за обережність, а точніше – нерішучість і млявість.

Це виглядає дійсно як парадокс, але найбільший за обсягами допомоги європейський союзник України завдяки нерішучості Шольца має реноме того, хто пасе задніх.

До темиРозпад коаліції в Німеччині та відставка Шольца: хто його замінить і чого чекати Україні

Мабуть, найбільшеце проявилося у питанні надання Україні ракет Taurus. Те, що Франція і Велика Британія вже давно зробили (і забули), Шольц мляво крутив і зводив на манівці. Те саме було й на початку вторгнення – згадайте каски замість летальної зброї, відсутність боєприпасів для "гепардів", страх надати "леопарди" та багато іншого.

У підсумку Німеччина дала Україні дуже багато і подекуди (стосується систем ППО) навіть більше, ніж могла, але все одно люди запам’ятають "нерішучу ліверну ковбаску" і табу на ракети Taurus.

Зустріч Мерца та Зеленського в Києві / Фото ОП

Мерц у часи, коли Олаф Шольц вагався, усім своїм виглядом показував, що не такий. Він одразу пообіцяв розв'язати питання з ракетами для України, причому зробив це особисто і в Києві.

9 грудня 2024 (за тиждень до того, як Бундестаг виніс вотум недовіри канцлеру) Мерц прибув до столиці України та мав дуже плідну зустріч з Володимиром Зеленським. На ній Мерц пообіцяв у разі свого обрання на канцлера збільшити допомогу, а також змінити позицію Шольца щодо блокування вступу України до НАТО.

Позиція нашої фракції чітка: ми хочемо надати вашим Збройним Силам можливість досягти військових баз – не цивільного населення та інфраструктури, а щоб ви могли досягти саме цілей, із яких ведеться війна проти вашої країни. Я про це декілька тижнів тому говорив у Бундестазі. Таким обмеженням дальності озброєння ми вас примушуємо воювати з однією рукою за спиною,– заявив Фрідріх Мерц, 9 грудня 2024 року.

Тоді українські ЗМІ радісно писали, що треба буквально трохи почекати. І ракети Taurus будуть в Україні.

У реальності у 2026 році Україна опинилась ще далі від них, ніж була при Шольці. Втім, ситуація змінилась і нині сили оборони мають власні інструменти для завдання ракетних ударів по території Росії. Звісно, ніхто не відмовився б від десятка Taurus, але Німеччина дійсно дає замість тих ракет багато всього іншого. З огляду на це питання Taurus станом на 2026 так само далеке від вирішення, але вже не таке актуальне, як кілька років тому.

Мерц у своїй ваговій категорії, Київ, травень 2022 року / Фото Niels Starnick / Friedrich Merz

Зазначимо, що Мерц відвідував Київ раніше – ще навесні 2022 року. Тоді політик також відвідав столичні передмістя та на власні очі побачив страшні руйнування та наслідки російських воєнних злочинів.

Це абсолютно безглузда війна проти мирних жителів: жінок, дітей, людей похилого віку. Я приголомшений,– написав Мерц 3 травня 2022 року після побаченого в Ірпені.

Показово, що Мерц відвідав охоплену війною Україну раніше Шольца та президента ФРН Штайнмаєра. Тоді 2 травня 2022 року Шольц відмовився їхати, бо Україна відмовила Штайнмаєру, який на той час ще не спокутував власну політику "путінферштеєрства". Саме тоді пролунало легендарне "beleidigte Leberwurst spielen" від тодішнього посла України в Берліні Андрія Мельника, після якого Німеччина нарешті почала виходити з анабіозу. Бо справді було соромно.

Ще один показовий візит Мерца відбувся в грудні 2023 року. Але не до України. Тоді президент Франції Макрон запросив лідера опозиції до Парижу на особисту аудієнцію без камер. Схоже, Макрон вже тоді "щось" знав і проводив "співбесіду".

Німецька політика – традиційно неспішна, тому після перемоги ХДС на виборах у лютому 2025 року та переговорів про утворення коаліції між ХДС та СДПН минуло багато часу.

Нарешті у квітні дві політсили нарешті домовились та уклали коаіліційну угоду на 140 сторінок, далі був розподіл міністерських портфелів, а потім – великодні канікули та інші свята, під час яких німцям традиційно – не до політики (і війни).

Нарешті голосування Бундестагу за призначення Мерца канцлером було призначено на 6 травня 2025 року. І там сталася несподіванка – у першому турі кандидатура політика не отримала необхідної кількості голосів. Підвели соціал-демократи, які в такий спосіб показали своє "фе" різким заявам Мерца про мігрантів і ситуативному голосуванню ХДС з неонацистами з партії "Альтернатива для Німеччини" взимку 2025-го.

18 із них проголосували проти Мерца, влаштувавши в такий спосіб міні-демарш. Всього потенційна коаліція налічує 328 голосів, для обрання було достатньо 316, а Мерц отримав лише 310.

Тому маємо прецедент, бо раніше ніколи в новій історії Німеччини учасники вже узгодженої коаліції не голосували проти неї.

Згодомна Мерца чекав другий тур голосування.Політик спершу оголосив паузу на день, і за цей час намагався домовитися з соціалістами, а також пошукати підтримки в "Зелених". Для цього в нього було 14 днів, але все-таки вдалося дотиснути й призначити 2 тур голосування на те саме 6 травня.

Під час другого туру за призначення Мерца канцлером проголосували вже 325 депутатів Бундестагу.

Проте, особливихсумнівів, що саме Фрідріх Мерц у підсумку стане канцлером Німеччини, ні в кого не було. Щоправда, процес обрання дещо й затягнувся.

6 травня 2025 року Мерц став офіційно новим канцлером, а вже 9 травня на нього чекали в Києві на засіданні "Коаліції охочих", яка не могла дихати у повні груди без рішучої Німеччини.

Мерц після перемоги пообіцяв, що буде саме таким – рішучим, пафосно заявивши, що сильна Німеччина нарешті повернулась.

Варто визнати, що завдання перед новим канцлером стоїть дуже непросте. Бо крім найбільшої з 1945 року війни в Європі, яка сама по собі несе страшні виклики та ризики, він має надзавдання з подолання внутрішньої кризи та стагнації, до якої додалася невизначеність імені Трампа.

У 2025 році американський президент оголосив світу торгову війну та обклав всіх тарифами, які в його офісі, схоже, просто взяли зі стелі. Попри весь ідіотизм ситуації до дій Трампа світу довелося поставитись серйозно, а Мерц, який в червні 2025-го полетів до Вашингтона знайомитись з президентом США, був змушений спокійно реагувати на придуркуваті заяви господаря Білого дому, сподіваючись, що той не почне на нього нападати, як колись на Зеленського.

Можна сказати, що перший візит канцлера до США пройшов добре. Йому навіть вдалося оминути всі пастки, які йому розставив Трамп, а також інтелегентно "макнути" президента Америки в його ж "вербальне нетримання".

Зустріч Мерца і Трампа відбулася 5 червня 2025 року – напередодні ключової події Другої світової війни – висадки союзників у Нормандії. Тоді Трамп заявив, що "це був не надто приємний день для вас", ототожнивши сучасну Німеччину з Третім рейхом.

На це Мерц дуже виважено зазначив, що Трамп несе повну маячню, адже насправді це було "визволенням Німеччини від нацистської диктатури".

Цей обмін думками на якийсь час переконав Трампа, що Мерц сильна особистість, яку краще не "зачіпати". Мерц це також відчув і під час наступних зустрічей намагався конвертувати це у практичні результати. Він був у "групі підтримки" президента Зеленського, яка завітала до Овального кабінету 18 серпня 2025 року, щоб скорегувати Трампа після його провальної зустрічі в Анкоріджі.

Мерц намагається вивітрити з Трампа "Дух Анкоріджа" 18 серпня 2025 року / Фото Білий дім

Також Мерц відвідав Білий дім на початку березня 2026 року, щоб заспокоїти Трампа після того, як Європа відмовилась підтримати його атаку на Іран. Тоді Трамп був злий на Іспанію, тому особливо Німеччину не атакував, але ситуація змінилася за кілька тижнів, коли президенту США показали коментар Мерца з натяками на те, що Америка не може дати собі раду з Іраном.

Це дуже обурило Трампа. Він написав гнівний твіт про те, що Мерцу краще треба думати не про Іран, а про війну в Україні та власну економіку. Також згодом з'явилася інформація, що Трамп карає Німеччину виведенням з її територій американських військ.

До темиЧому Мадрид не боїться і кидає виклик США

Що буде далі з 5000 тисячами американських солдатів – невідомо. У Трампа є обмеження на скорочення контингенту, які він взагалі не може порушувати (якби був адекватним). Якщо ці військові не будуть переведені на умовний Близький Схід, а залишаться в Європі – проблем нема, бо ФРН нині сама активно розбудовує власну армію і, будемо відверті, не потребує американських піхотинців. Інша справа – системи ППО, ПРО і ВПС. З цим можуть бути проблеми.

Нині вже ніхто не згадує, що попередній президент США Джо Байден обіцяв у 2026 році повернути до ФРН ракети "Томагавк", мовчить про це і Трамп. Судячи з його нинішнього настрою, цього не буде.

Читайте такожПісля суперечки з Мерцом Трамп захотів вивести 5000 військових з Німеччини

Втім, коли ми говоримо про Трампа, ніколи не можна бути впевненими в тому, що він не змінить власної думки вже наступного дня. Тому просто спостерігаємо, бо аналізувати й прогнозувати якусь динаміку у стосунках США і ФРН нині неможливо.

У внутрішній політиці від нового канцлера чекали відмови від "лівого курсу" попередників Шольца та Меркель та повернення ХДС і Німеччини до "правого центру".

За перший рік роботи на посту канцлера Мерц досяг в цьому певних успіхів.

Головне – ще перед вступом Мерца на посаду – старий Бундестаг проголосував за реформу "боргового гальма" (Schuldenbremse) – спеціального бюджетного механізму, який не дозволяє збільшувати державний борг. Мерцу вдалося переконати політикум і суспільство, що нині Німеччина перебуває в особливих умовах, які відрізняються від звичного "мирного часу", а тому потребує рішучості.

Завдяки скасуванню "боргового гальма" Мерцу вдалося дати імпульс економіці, завести інвестиції у стратегічні галузі й зберегти при цьому фінансову стабільність.

У питаннях митних війн зі США допомогла землячка Урсула фон дер Ляйєн, яка як голова Єврокомісії замкнула не собі переговори з Трампом (той хотів би вести "торги" з кожною країною окремо, але змушений був підкоритися).

Ще один подарунок зробив Верховний Суд США, який у лютому 2026 року визнав незаконним тарифи й підвісив усю Трампову стратегію на волосину. Наразі ця ситуація так і залишається без вирішення – Трамп відволікся на війну в Ірані й почав знову лякати Європу тарифами лише в травні 2026 року. Але нині ці погрози вже не сприймаються так прямолінійно. Бо світ тепер знає і про TACO, і про судові апеляції та компенсації за незаконні тарифи.

Іншим аспектом діяльності уряду Мерца стала енергетика. Канцлер тримається думки про неможливість повернення до газової залежності Німеччини від Росії, тому ФРН активно інвестує у розвиток відновлювальних джерел.

Втім, на цьому шляху у 2026 році з'явилися нові перешкоди – неспроможність США задовольнити усі потреби Європи та блокада Ормузької протоки. Це комбо робить зиму-2026/2027 для всієї Європи завданням з зірочкою. І особливо для Німеччини, яка намагається надати нових змістів власній промисловості. Як з цим впорається канцлер – питання відкрите.

Мерц – класичний консерватор, він нині обіцяє нарешті навести в Німеччині лад. Це стосується як економіки, так і питань міграції, точніше – зупинки її хаотичного характеру та інтеграції мігрантів до німецького суспільства замість перетворення німецьких міст на національні гетто, як було за часи політики "відчинених дверей", що її започаткувала Меркель у 2015 році.

За різкі заяви на адресу мігрантів Мерцу довелося неодноразово просити вибачення. До речі, критикував він не лише турків чи сирійців (називав "маленькими пашами"), але й українців – вони, на його думку, стали в Німеччині "соціальними туристами".

Ми зараз спостерігаємо соціальний туризм з боку цих біженців: до Німеччини, назад в Україну, до Німеччини, назад в Україну,– пряма цитата Мерца про українців, що пролунала в ефірі Bild TV 26 вересня 2022 року.

Є багато критики щодо моїх вчорашніх коментарів про біженців з України. Я шкодую про вживання фрази "соціальний туризм". Це був неточний опис проблеми, яка може спостерігатися в окремих випадках… Я далекий від того, щоб критикувати біженців з України, яким випала нелегка доля. Якщо мій вибір слів сприймається як образливий, то офіційно прошу вибачення,– Мерц у твітері (нині – X) перепрошує за різкі слова на адресу українців вже наступного дня.

Але навіть такі скандальні слова на виборах-2025 зіграли на руку політику, адже вибили електоральні переваги в ультраправих та розмили їх підтримку серед німців.

У 2026 році він змушений продовжувати грати на цьому полі та робити критичні заяви щодо українських біженців і ставити під час зустрічей з президентом Зеленським питання щодо повернення українських юнаків і чоловіків до України.

До темиМерц вважає "нереалістичним" вступ України до ЄС навіть до 2028 року

Також Мерц накликав на себе негатив зі сторони українців тим, що виступив проти швидкого вступу України до ЄС. З погляду німців це є цілком зрозуміла позиція, але не для України, яка нині відбивається від Росії та фактично захищає у такий спосіб від російської навали Європу.

Через це між Берліном і Києвом нині виникають певні непорозуміння. Але вони, на щастя, не стосуються оборонних питань. Німеччина за рік Мерца збільшила воєнну та фінансову підтримку України. Німецький бізнес активно інвестує в українську "оборонку", а німецькі промислові гіганти активно переосмислюють себе, як оборонні хаби та активно вивчають та використовують український досвід.

У зовнішній політиціМерц є прихильником євроатлантизму і жорстким критиком Росії. Причому робив це, коли це не було мейнстрімом. Зокрема, Фрідріх Мерц був критиком проєкту Путіна – Меркель під назвою "Північний потік-2", справедливо називаючи його загрозою безпеки в Європі.

Чим більше конфлікт загострюється, тим більше питання набуває уваги: чи дійсно правильно, що ми будуємо цей трубопровід? Путіну потрібно знати, що ми будемо принаймні думати над цією темою, якщо він продовжить це робити,– Мерц в дні кризи у Керченській протоці 30 листопада 2018 року на регіональній конференції ХДС у Берліні ставить правильні питання, коли більшість німців вважали "Північний потік" божою благодаттю.

Мерц справедливо говорить, що союзники України діяли "надто пізно" і зробили "надто мало". Тому нині він обіцяє забути про обережність Шольца та хоче нарешті, щоб Німеччина почала діяти рішуче.

Мерц і Зеленський на полях Мюнхенської конференції з безпеки, 15 лютого 2025 року / Фото Офіс президента України

Мерц одружився у 1981 році на своїй подрузі Шарлотті Гасс. Вони познайомились на студентському випускному. За словами фрау Шарлотти, це було кохання з першого погляду.

Фрідріх Мерц із дружиною / Фото Fabian Sommer / Picture Alliance

У шлюбі народилося троє дітей – син і дві доньки. Мерц залишається фанатом рідної землі Північного Рейн-Вестфалія та принципово живе в тамтешньому місті Арнсберг. Дружина є суддею місцевого суду, а сам Фрідріх Мерц є обраним депутатом Бундестагу від цього округу та велику увагу приділяє саме питанням рідного краю.

У вільний від роботи час Мерц з дружиною ходять у походи в гори та подорожують на велосипедах. Їхньою улюбленою локацією є озеро Тегернзе в Баварії, де в подружжя є власний дачний котедж.

Але за туризмом і велоподорожами не забуває Мерц і про федеральні справи – для швидкого пересування по Німеччині він використовує приватний літак (який пілотує сам), за що постійно потрапляє під критику ЗМІ та різноманітних активістів.

Зокрема, Мерцу постійно нагадують його фразу, що він не є представником вищого класу, а лише верхнього прошарку середнього. Водночас в разі обрання він гарантовано стане найзаможнішим канцлером в історії ФРН.

Фрідріх Мерц прибув на весілля тодішнього міністра фінансів Німеччини Крістіана Лінднера на своєму приватному літаку, липень 2022 року / Фото Dpa Picture Alliance / Alamy

Попри критику, Мерц принципово не бажає відмовлятися від своїх звичок і прагне до того, щоб виборці приймали його таким, який він є.

Мій маленький літак споживає менше палива, аніж автомобілі членів уряду,– так Мерц відповідає критикам.

Як бачимо, ця стратегія не одразу, а з третього разу, але принесла результат.