Сухоліський старостинський округ: як живе приміська громада Київщини під час війни

За 80 кілометрів від Києва розташований Сухоліський старостинський округ – два села із залізничною станцією, школами й волонтерами, які відправляють допомогу на фронт. Тут купують будинки переселенці з Донеччини й Сумщини, плетуть маскувальні сітки вчителі й чекають на перемогу. Про війну, розвиток і людей читайте в спецпроєкті Всеукраїнської асоціації громад таAgroNews.uaГромади UA.

Читай нас також уViberтаTelegram.

В окрузі курсує електричка в напрямку Фастова і Білої Церкви, також є маршрутні автобуси. Саме ця транспортна доступність, за словами старости Віктора Савчука, дозволила округу уникнути обезлюднення.

До Сухоліського старостинського округу входять два приміських села – Сухоліси і Чепиліївка. Округ сформувався ще у 2018 році. За два роки до загальнонаціональної реформи децентралізації та добровільно увійшов до складу Узинської міської громади, ставши одним із перших у регіоні.

За офіційною реєстрацією тут проживає близько 850 і 750 мешканців відповідно. Але якщо рахувати всіх, хто фактично живе – разом із незареєстрованими і дачниками у сезон, то цифра сягає майже двох тисяч і більше.

Сухоліси – одне з найдавніших сіл Київщини. Перша документальна згадка датується 1596 роком. Саме тут, переправляючись через річку Рось, зупинявся Северин Наливайко, щоб об’єднатися з полками Матвія Шаули та Лободи перед виступом проти польських військ Жолковського. На місці тієї переправи досі зберігся кріпосний вал.

В околицях села збереглися фрагменти знаменитого Змієвого валу. На південь від Сухолісів, на лівому березі Росі, розташоване городище XI–XII століть – свідчення того, що ці землі були заселені ще за часів Київської Русі. Сусідня Чепеліївка в письмових джерелах згадується з 1864 року, хоча археологічні знахідки вказують на ту саму добу.

Головна архітектурна пам’ятка округу – Спасо-Преображенська церква, збудована у 1726 році. Дерев’яна споруда є пам’яткою архітектури національного значення, її було перенесено зі старого місця розташування села «за лісом», як досі розповідають місцеві.

У 1822 році в селянській хаті відкрили першу двокласну церковнопарафіяльну школу.

На початку повномасштабного вторгнення село прийняло потік переселенців. Переважно це були кияни, коли бойові дії на Київщині вщухли, більшість поїхала. Залишились ті, хто приїхав з Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Сумщини, Чернігівщини. Їм повертатись було  вже нікуди.

«Сьогодні приїжджали люди з Бахмуту та питали про купівлю будинку. Але придбати вже практично нічого: все, що було в належному стані, де можна було зробити ремонт і одразу заселитися, – давно розійшлося», – коментує староста Сухоліського старостинського округу  Віктор Савчук.

Частина вимушених переселенців вже придбали  житло і почали приживатися, утративши офіційний статус ВПО.

«Добратися до нас можна з усіх напрямків. Є і електричка, і маршрутки. Електричкою навіть дешевше, ніж маршрутним транспортом, тому люди їздять на роботу до Білої Церкви, до Києва і повертаються ввечері додому», – пояснює Савчук.

Транспортна доступність, яка притягує переселенців, – це залізниця і дорога регіонального значення Р-32, що з’єднує Кременець на Хмельниччині з Рожищами на Київщині.

«На мою особисту думку, ці люди такі ж жителі села, як і ми. Зокрема, у школі слово «переселенці» не звучить, учні адаптуються і швидко вливаються в дитячий колектив. Немає розподілу на «місцевий» та ні, всі рівні, всі ми – українці», – коментує Альона Дяченко, директорка Чепеліївського ліцею.

Нещодавно, у межах ініціативи «Насіння Перемоги» проєкту «Згуртовані громади» Всеукраїнська асоціація громад передала насіння овочів пільговим категоріям населення. У громаді роздали набори насіння, добрив та спеціальних хімікатів.

На території округу розташована Сухоліська філія агрофірми «Світанок» – однієї з найбільших агрокорпорацій Київщини, яка обробляє тисячі гектарів у регіоні. Поруч розташовано ТОВ «Сухоліський елеватор» лінійного типу потужністю 23,3 тисячі тонн одночасного зберігання.

Через обидва села проходить Південно-Західна залізниця: місцева станція приймає як пасажирські, так і вантажні перевезення. Це робить логістику зерна і продукції зручною навіть в умовах воєнного часу.

Окрім агросектору, в окрузі працюють Сухоліське лісництво, цех із виготовлення заморожених напівфабрикатів у Чепеліївці, пилорама, меблеві підприємства, торгова мережа, ресторан.

«Якщо є бажання, то роботу знайти можна. У нас є торгівля, сільське господарство, лісництво, залізниця. Хто хоче – той знаходить», – каже Савчук.

Жодне підприємство з тих, що працювало до 2022 року, не закрилося.

У Сухоліській гімназії навчаються 57 учнів з 1-го по 9-й клас, у Чепиліївському ліцеї – 123 учні з 1-го по 11-й. При кожному закладі є дитячий садочок, хоча наразі обидва зведено під один дах у Сухолісах, оскільки тут належне укриття.

Заклади мають шкільні автобуси. Чепиліївський ліцей на початку минулого навчального року отримав новий сучасний автобус, який повністю інклюзивний.

Сухоліська гімназія також забезпечена транспортом, який підвозить учнів з усіх куточків села.

«Дозвілля діти проводять на шкільному стадіоні або спортивному майданчику зі штучним покриттям. Волейбол та футбол – улюблені види спорту. Через відсутність фахівця-тренера з футболу, цього року не працювала секція з футзалу, який учні із задоволенням відвідували минулого року», – ділиться директорка Чепилівського ліцею Альона Дяченко.

Обидва заклади в окрузі планують зберегти –  діти є, а отже є перспектива.

Нинішня будівля Сухоліської гімназії зведена у 2007-2010 роках на кошти державного бюджету. У 2010 році пролунав перший дзвоник у нових стінах.

«В ліцеї відзначаємо пам’ятні дати, народні свята. Зберігаємо пам’ять про загиблих воїнів-захисників. Проводимо акцію «Дерево Героя» – обласний природничий флеш-моб», – додає Дяченко.

Зараз формат змінився. «В основному колективи працюють камерно, відео і пересилають один одному», – каже Савчук. Певні заходи все ж проводяться, обмін досвідом між колективами триває, але у значно скромнішому масштабі. Постійні тривоги і вимоги до безпеки зробили масові публічні заходи практично неможливими.

«У такий складний час, звісно, ми  стараємося просто підтримувати один одного, робити спільні корисні справи, проте дозвілля, як було раніше, концерти в місцевому клубі, Дні села, тощо перейшло в онлайн-формат. Народний колектив «Зоресвіт» функціонує при клубі с. Чепиліївка», – коментує Альона Дяченко.

Вона розповіла, що на базі ліцею діє гурток декоративно-прикладного мистецтва, а також військово-патріотичний гурток «Джура». Рій «Росичі» Чепиліївського ліцею займав призові місця у підготовчому (територіальному) етапі Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура»).

З 24 лютого 2022 року Сухоліси і Чепиліївка відправили на фронт понад 100 чоловіків. П’ятнадцять із них не повернулись живими: тринадцятьох поховали на місцевому цвинтарі, ще двох – на батьківщині та у Білій Церкві.

Волонтерська діяльність тут налагоджена системно. При будинку культури в Сухолісах двічі-тричі на тиждень збираютьгуманітарну допомогу(теплий одяг, продукти, господарську хімію), та відправляють напряму військовим та на госпіталі.

Долучається до волонтерського руху і молодь. Учні Чепиліївського ліцею напередодні зимових свят вирушили колядувати та збирати гроші на допомогу.

Зібрані 7390 гривень були розподілені на конкретні потреби: по 1000 гривень направили на матеріали для маскувальних сіток, «різдвяні пиріжечки» для воїнів, павербанки та збір на авто, а також волонтерам з Асоціації учасників російсько-української війни. Ще 2390 гривень пішло на закупівлю електробайків.

«Це наш маленький внесок у велику справу», – написалиорганізаториакції, подякувавши всім жителям Чепиліївки та Сухолісів, які відкрили двері і підтримали колядників.

Одна родина майже професійно виготовляє окопні свічки, взимку їх було зроблено і відправлено кілька сотень.

Чепиліївський ліцей під керівництвом директорки Альони Дяченко виготовляє маскувальні сітки у спортзалі. Там встановлено спеціальні верстати. Після уроків працюють вчителі, технічний персонал і сусіди, які просто приходять допомогти.

«Як і вся країна, учнівська молодь не стоїть осторонь волонтерських акцій та добрих справ: «Коробка тепла для Захисника», благодійні ярмарки, продаж власноруч виготовлених виробів, оберегів, браслетів тощо), акція «Донат на ЗСУ, замість букета», «Тримайся, ми з тобою» тощо. Жителі села, батьки учнів, працівники підтримують такі ініціативи, – підкреслює директорка, – На Різдво благодійна коляда, щоб людей привітати, добра побажати та подякувати нашим захисникам».

Усі зароблені кошти спрямовуються на благодійну допомогу захисникам-односельчанам.

Долучається до гуманітарних зусиль і церква: Отець Назарій та Отець Віктор Семенюки при Спасо-Преображенській церкві організовує збір допомоги серед парафіян ірегулярно доставляєїї на передову.

У липні 2022 року в бою загинув випускник Чепиліївського ліцею – йому щойно виповнилося 20 років. Він свідомо пішов на службу. Це було перше поховання після початку повномасштабного вторгнення в Сухолісах.

Павло Нехай народився 12 липня 2002 року в с.Чепиліївка. В 2020 році Павло вступив до лав Збройних сил України.  У війську був старшим солдатом  десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону.  Загинув 31 липня 2022 року поблизу Мазанівки Слов’янського району Донецької області при виконанні службового обов’язку. Указом Президента України нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

“Для нас Паша завжди буде прикладом героїзму та мужності. Завжди відповідальний, принциповий, наполегливий. Займався у футбольній секції та обожнював цю гру”,  – зазначили в Чепеліївському ліцеї.

За ініціативою батьків воїна на території Чепиліївського ліцею облаштували мультифункціональний спортивний майданчик зі штучним покриттям для футболу, волейболу та баскетболу. Майданчик збудували на кошти державної компенсації.

В окрузі діють два фельдшерські пункти, які працюють через день по черзі в селах. Два будинки культури з бібліотеками, поліцейська станція у Чепиліївці з офіцером громади, доступним цілодобово, два поштомати «Нової пошти» і сучасне поштове відділення «Укрпошти» у Сухолісах, де можна отримати пенсію, субсидію і зробити переказ тричі на тиждень.

Більшість планів розвитку заморожено: мобілізація, виїзд за кордон, робота на оборонних підприємствах вибили людський ресурс із мирних проєктів. Серед пріоритетів на майбутнє – завершення вуличного освітлення в Чепиліївці (у Сухолісах уже майже зроблено) та ремонт доріг.

«Якщо буде дорога, буде освітлення, буде надання послуг – населений пункт розвиватиметься сам собою», – каже Савчук.

Сухоліський старостинський округ попри війну продовжує жити своїм ритмом: тут ходять електрички, не зупиняється елеватор, відчинені школи і підприємства, а люди знаходять сили і на роботу, і на волонтерство, і на те, щоб зустрічати тих, кому нікуди більше їхати.

«Що можна побажати громадам України?! Триматися, не втрачати віри та дбати один про одного, берегти Україну та українське!», – додалаАльона Дяченко.

Поки є такі громади – є Україна!