Боець добровольчого формування "Холодний Яр" розповів про свій досвід служби на Костянтинівському напрямку, де він понад 200 днів тримав позицію в умовах постійної загрози від противника. У своєму інтерв'ю герой поділився подробицями бойових зіткнень та психологічними випробуваннями, з якими йому довелося стикнутися. За словами бійця, ворог перебував у безпосередній близькості – часом всього за метр. Це створювало напружену атмосферу і вимагало
Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» із позивним «Хворий» провів на позиції без ротації 204 дні. В інтерв’ю Армія FM він розповів про найстрашніші моменти, близькі бої з ворогом, життя в ізоляції та мотивацію, яка допомогла витримати.
— Як і коли ви долучилися до війська? Що стало вирішальним фактором?— Я долучився до війська ще у 2021 році — пішов на строкову службу. З часом дійшло до мобілізації, і я потрапив у 93-тю бригаду. В принципі, все відбувалося поступово.
— Чи уявляли тоді, що доведеться пройти такий складний шлях?— Складно було щось прогнозувати. Все відбувалося, як воно є — за обставинами.
— Ви провели на позиції 204 дні. Чи мали до цього подібний досвід тривалих виходів?— Такий досвід точно запам’ятається на все життя. Навіть важко щось додати.
— У яких умовах ви перебували весь цей час? Як виглядала ваша позиція?— Ми прийшли на місце й облаштували позицію так, як вважали за потрібне. Загалом це звичайна позиція «на нулі» — нічим особливо не відрізняється.
— Наскільки близько до вас підходив ворог?— Було по-різному. Найближчий контакт — це метр-два. Це вже був стрілецький бій.
— Як виглядав ваш режим дня? Чи була можливість відпочинку?— Постійно хтось чергує зі зброєю, а хтось відпочиває. Вдень активніше, вночі трохи спокійніше, але все одно повністю розслабитися не можна.
— Які дні були найстрашнішими?— Не один день. Найгірше було восени, коли кілька днів стояв густий туман. Видимість — до 10 метрів. У такі моменти найбільше лякає, що ворог може підійти дуже близько, а ти цього не побачиш.
— Чому це настільки психологічно важко?— Бо ти не розумієш, що відбувається навколо. Коли літають дрони — ти хоча б маєш якусь інформацію. А так — повна ізоляція.
— Ви рахували дні?— Перші місяці — так. Потім уже перестав.
— Що допомагало витримати психологічно?— Розмови, усвідомлення того, що я сам сюди прийшов і прийняв це рішення.
— Ваш командир пояснив, що довга відсутність ротації була пов’язана з небезпекою через погодні умови та активні дії ворога. Ви згодні з цим?— Так. Під час ротації ризикують усі — і ті, хто заходить, і ті, хто виходить. Командири намагалися зберегти життя.
— Як підтримувався зв’язок?— По рації. Також через командирів передавали голосові повідомлення рідним і отримували відповіді.
— Як вас забезпечували їжею та водою?— Переважно дронами. Бували проблеми — їх збивали або були технічні несправності. Але загалом забезпечення було нормальне, голоду не було.
— Як вдавалося підтримувати гігієну?— Передавали сухі душі, вологі серветки — так і справлялися.
— Як пережили зиму?— Було холодно — до мінус 20. Але нам скидали грілки, були газові балони, плюс ми самі облаштували позицію, щоб було більш-менш комфортно.
— Як відбувалася ротація після 204 днів?— Зайшла інша група, нас поміняли, і ми вийшли.
— Які були відчуття після повернення?— Як у всіх — радість, що вижили й змогли це пройти.
— Чи проходили ви реабілітацію?— Так, були лікарі, буде санаторій, уже була відпустка. Зараз ще проходжу лікування.
— Які нагороди маєте?— Медаль «За оборону України» і на ще одну подали — поки не отримав.
— Як оцінюєте обмеження перебування на позиції до двох місяців?— Це добре рішення, але не завжди є можливість його дотриматися через обставини. Іноді краще трохи довше пересидіти, але вийти в безпечніших умовах.
— Чи змінила дронова війна роль піхоти?— Коли працюють дрони — ми більше спостерігаємо і доповідаємо. Але в погану погоду все залишається як раніше — зустрічаємо ворога в бою.
— Що б ви хотіли сказати іншим військовим?— Тримайтеся і бережіть своє здоров’я.
— Ви плануєте продовжувати службу?— Так. Я сам сюди прийшов і буду далі воювати.