Тернопільщина понесла тяжкі втрати, прощаючись із вісьмома захисниками, які віддали свої життя за незалежність України. Ці молоді чоловіки стали справжніми героями, борючись на фронті проти агресора та захищаючи свою землю і родини. У містах і селах області пройшли жалобні заходи, в яких взяли участь рідні загиблих, друзі та односельці. Вшанування пам'яті героїв стало символом єдності та стійкості українського народу у ці важкі часи. Люди зібралися
Від суботи кілька громад Тернопільщини отримали нові звістки про загиблих воїнів Тернопільщини. Восьмеро — з Копичинець, Борщева, Кременця, Шумська, Тернополя та Великодедеркальської громади. Серед них — студент університету, бойовий медик 22-ти років і ветеран, який помер після поранення на реабілітації.
Молодший сержант Павло Мельник (13.07.2002) — уродженець Гадинківців Гусятинського району — пішов до ЗСУ ще у 2021 році, будучи студентом першого курсу ТНПУ імені Гнатюка за спеціальністю «Середня освіта (Історія)». Не чекав повістки. Паралельно зі службою навчався заочно. Служив командиром гармати 2-го розрахунку артилерійської батареї 3-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, брав участь у бойових діях на різних ділянках фронту. 3 травня 2026 року загинув поблизу Гаврилівки Дніпропетровської області. Йому був 23 рік. ТНПУ написав: «Студенти й викладачі історичного факультету згадують Павла як добру, чуйну й відповідальну людину, готову завжди прийти на допомогу». Дату зустрічі тіла мали повідомити пізніше.
Старший сержант Олег Зазуля (1985) з Ікви Великобережецького округу Кременецької громади — головний сержант мінометної батареї 1-го механізованого батальйону — загинув 7 березня 2026 року поблизу Куп’янськ-Вузлового на Харківщині. Зустріч тіла відбулась 4 травня о 14:30 біля Трьох Валетів у Кременці, прощання на Майдані Волі — о 15:00, далі кортеж вирушив до Ікви. Похорон — 5 травня у церкві Святих апостолів Петра і Павла в Ікві, поховання на кладовищі у Великих Бережцях.
Молодший сержант Ігор Мелешко (2003) з Кременця — бойовий медик 2-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти 1-го аеромобільного батальйону — загинув 15 січня 2025 року поблизу Старих Тернів на Донеччині. Йому щойно виповнився 21 рік. Дату зустрічі тіла мали повідомити пізніше.
Воїн Андрій Євглевський (05.10.1968) — ВПО, мешканець Борщева — помер 29 квітня 2026 року в районі Юрчинкового Чугуївського району Харківської області. Деталей підрозділу Борщівська рада не повідомляла. Дату зустрічі тіла мали повідомити окремо.
Олександр Зарічний (1980) із Ходаків Шумської громади через важкі умови служби підірвав здоров’я і був звільнений з ЗСУ за станом здоров’я. Довго боровся з хворобою. 3 травня 2026 року його серце зупинилося.
Тернополянин Віктор Оленюк захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. 1 травня 2026 року його не стало. Міський голова Тернополя Сергій Надал повідомив про загибель без додаткових деталей.
Павло Михайлов — ветеран, уродженець Запоріжжя — після поранення проходив реабілітацію в Тернополі і залишився там жити. Відійшов у вічність. Центр підтримки ветеранів та родин Героїв у Тернополі, де він був активним учасником заходів, повідомив про його смерть.
Навідник-оператор Микола Мартинюк зі Шкроботівки Великодедеркальської громади — механізований батальйон, військова частина А4*** — загинув 11 лютого 2025 року в районі Дачного Покровського району Донецької області. До недавнього часу вважався зниклим безвісти. Загибель нещодавно підтверджено. Дату зустрічі тіла мали повідомити додатково.
Раніше ми писали про те, щона Тернопільщині від середи повідомили про семеро загиблих воїнів
На Тернопільщині від середи повідомили про семеро загиблих воїнів