У Львові розгорівся скандал навколо нової адвокатки ймовірного вбивці Ірини Фаріон, яка стала предметом обговорення у суспільстві. Відомо, що захисницею підозрюваного стала адвокатка з неоднозначною репутацією, відзначена участю у справах, які викликали широкий резонанс. Це стало причиною активних дискусій серед громадськості та правозахисників. Багато львів'ян висловлюють обурення щодо вибору захисту для особи, звинуваченої у такому тяж
Далі подаємо текст оригіналу
Єрм. Юстин Бойко, студитСинкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦДоктор богословʼя та патристичних наук
Прочитав інтерв’ю нової адвокатки обвинуваченого у вбивстві Ірини Фаріон — Лариси Криворучко — у газеті «Високий Замок». І мушу сказати: один фрагмент цього інтерв’ю мене особливо вразив.
На запитання, чому вона взялася за цю справу, адвокатка спершу говорить цілком правильно: кожна людина має право на захист. Це справді фундаментальний принцип правової держави. Навіть у найважчих і найрезонансніших справах обвинувачений має право на адвоката, на справедливий суд, на перевірку доказів, на презумпцію невинуватості.
Але далі звучить фраза, яка, на мою думку, виходить далеко за межі звичайного пояснення адвокатської позиції. Пані адвокатка заявляє, що у справі про вбивство Ірини Фаріон треба враховувати «усю складність її політичної та особистої біографії», згадує членство Ірини Фаріон у КПРС, а потім додає, що згодом вона «позиціонувала себе як активний патріот України. Оцінка її постаті не може бути одновимірною та потребує зваженого й об’єктивного підходу».
І ось тут виникає дуже тривожне питання: А яке відношення це має до факту вбивства?
Про яку оцінку постаті може йти мова ? Ірина Фаріон у цій справі — не підсудна. Вона не сидить на лаві обвинувачених. Її не судять за біографію, політичні погляди, помилки молодості, радикальність висловлювань чи громадську позицію. Вона — жертва вбивства.
А коли в розмові про право на захист обвинуваченого раптом починають оцінювати біографію вбитої (а вірніше публічно страченої) людини, це звучить не як захист підзахисного, а як перший крок до морального перенесення фокусу: від вчинку — до жертви, від доказів — до її минулого, від злочину — до дискусії про те, «якою вона була».
Це дуже небезпечна логіка. Бо завтра так можна буде говорити про будь-яку жертву: вона була складна, вона когось дратувала, вона мала суперечливу біографію, вона комусь не подобалася, вона різко висловлювалася.
Але жодна «складність біографії» не може бути тінню, яку кидають на людину після її смерті, особливо в контексті справи про вбивство.
Захищати обвинуваченого — це законне право і професійний обов’язок адвоката. Але захист обвинуваченого не повинен перетворюватися на публічне препарування особи вбитої.
Бо Ірина Фаріон уже не може відповісти. Вона не може пояснити, заперечити, уточнити, захистити себе. Її голос був обірваний пострілом.
І тому саме суспільство має, а навіть повинно бути уважним до таких речей.
Можна ставити питання до слідства, можна аналізувати докази, можна говорити про процесуальні порушення, можна захищати право обвинуваченого на справедливий суд.
Але не можна непомітно зміщувати фокус так, ніби в центрі справи опиняється не вбивство, а біографія вбитої. Бо це вже не юридична обережність. Це морально дуже небезпечний сигнал.
Ірина Фаріон була різною для різних людей. Для одних — голосом незламної України, символом української мови. Для інших — постаттю гострою, полемічною, незручною. Але в цій справі головне не це.
На превеликий жаль це сталося - людину було публічно страчено! І правосуддя має відповісти не на питання, ким вона колись була, а на питання: хто, як і чому позбавив її життя та яке покарання він повинен понести.
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал"Говорить великий Львів"