У Європі тривають випробування новітніх роботизованих технологій, спрямованих на очищення морського дна від забруднень. Цей інноваційний проект має на меті не лише покращити екологічну ситуацію в прибережних водах, але й зберегти біорізноманіття морських екосистем. Роботи, які тестуються в рамках програми, оснащені сучасними сенсорами та камерами для точного визначення типів забруднень і їхньої локалізації. Вони здатні ефективно видаляти пластикові відходи, старе рибальське
Європейські вчені вперше системно взялися не за сміття, що плаває на поверхні океану, а за відходи, які вже осіли на дні. Проект SeaClear 2.0 із фінансуванням від ЄС поєднує штучний інтелект і робототехніку, щоб знаходити та витягати великі об’єкти раніше, ніж ті розпадуться на мікропластик.
Проблема донного сміття довго залишалася поза увагою: більшість відходів з часом тоне й накопичується роками. Поступово руйнуючись, вони перетворюються на мікропластик, який розповсюджується екосистемами і стає практично недоступним для вилучення. Саме тому дослідники зробили ставку на раннє виявлення великих об’єктів — шин, металевих конструкцій і пластикових відходів.
Система являє собою розподілену мережу автономних пристроїв під керуванням з поверхні. Безпілотне судно SeaCAT координує всю операцію, дрон SeaHawk з повітря визначає зони скупчення сміття, а підводний апарат Mini TORTUGA точно картографує дно та фіксує об’єкти. Для збору відходів задіяні компактні маневрені роботи SeaBees, які працюють у складних і вузьких зонах, збираючи легке сміття сітками. Важкі об’єкти підіймають за допомогою роботизованого захоплення, а окреме судно транспортує зібране на берег.
Ключову роль у всій системі відіграє штучний інтелект: він обробляє дані з камер і сонарів, відрізняючи сміття від природних об’єктів — каміння, рельєфу чи морських мешканців. Людина залишається в контурі управління, тоді як автономні системи беруть на себе основне навантаження з пошуку та збору.
За словами координатора проєкту, професора Делфтського технічного університету Барта де Схуттера, технологія вже демонструє практичні результати. Під час випробувань вдалося витягти автомобільні шини, металеві огородження та фрагменти суден. Використання кранів на поверхні дозволяє піднімати навіть найважчі об’єкти.
Тести показали суттєвий прогрес: якщо на ранньому етапі в Гамбурзі система мала обмеження при роботі з важкими об’єктами, то після доопрацювання захоплювального механізму в Марселі ефективність різко зросла. За 30–40 хвилин роботи вдавалося просканувати й очистити повну контрольну ділянку, а менш ніж за годину — підняти великогабаритне сміття.
Наступні випробування заплановані у Венеції, Дубровнику та Таррагоні. До завершення проєкту наприкінці 2026 року дослідники мають намір довести систему до стану, придатного для реального впровадження. Якщо технологія підтвердить свою ефективність у масштабі, вона може стати одним із перших дієвих рішень для системного очищення морського дна — завдання, яке досі вважалося практично нерозв’язним.