У Сумах, напередодні запланованого заходу для студентів, стався трагічний інцидент. Власники університету готувалися прийняти близько ста учасників на освітню подію, яка мала на меті підтримати молодь та їхнє професійне зростання. Однак за день до проведення заходу російські війська завдали ракетного удару по місту, що призвело до значних руйнувань і скасування планів. Цей напад вкотре підкреслив вразливість українських міст у контексті триваючої агресії. Універс
У нашому новому відео«Хто ми після»на YouTube гостею стала сумська громадська активістка й колишня студентська лідерка СумДУ Дарина Кічко. Вона продовжує організовувати, будувати й планувати в прифронтових Сумах. У випуску розповіла, звідки береться ця сила і чого вона коштує. Повне відео можна подивитися нижче абоза цим посиланням.
Проєкт Цукру «Хто ми після» — це серія відеорозмов про те, що лунає в діалогах з рідними на дивані чи кухні, друзями в кафе та незнайомцями в купе потяга. Про те, як нас усіх змінило 24 лютого 2022 року. Для цього ми підготували п’ять категорій карток, щоб питання були випадковими й не перетиналися. Це шлях до розуміння, ким ми були, хто ми зараз і яким бачимо майбутнє.
Повномасштабне вторгнення для Дарини почалося вдома. З 24 лютого 2022 року вона не виходила на вулицю приблизно місяць. За продуктами в основному їздила родина.
— Я сиділа вдома, стресувала, не розуміла, що робити. Треба було складати екзамени, готуватися до вступу в університет, а ти не розумієш, що буде далі. У мене був депресняк. Коли в нас у школі відновився навчальний процес онлайн, я ще не заходила декілька тижнів на уроки, тому що фізично не могла. Мені було складно. Такий був стан овочу, — пригадує Дарина.
Говорить, що ні вона, ні родина не хотіли виїжджати із Сум. А варіант їхати за кордон навіть не розглядала, бо ніколи не хотіла жити в іншій країні.
— Мене ніколи не тягнуло за кордон, щоб там жити. Подорожувати — так, але жити — точно ні. Тому що я знаю, що тут потрібна. Я хочу тут робити круті речі, буду тут самореалізовуватися. І мені дуже тяжко буває, коли треба далеко їхати. Іноді, коли це навіть довгі поїздки по Україні. Я думаю, що треба в Суми, — каже дівчина.
Дарина ділиться, що 2025 рік водночас і похитнув, і зміцнив її стресостійкість. Згадує, що у квітні в СумДУ планували провести школу органів студентського самоврядування на 100 учасників, а також конференцію для студентів.
— В Україні студентське самоврядування одне з найкращих, напевно, у світі. Мені здається, це через наш історичний контекст — студенти завжди виборювали свободу й незалежність у країні. Це має рости й далі, — вважає дівчина.
13 квітня в її команди мали бути кілька планірок, вони хотіли закупити останні речі для школи й конференції. Дарина планувала приїхати в корпус №2 СумДУ після 10:00, а об 11:30 вже мали їхати на закупи.
— Напевно, що мене врятувало, — це те, що я до 5:00 ранку робила інфопак нашим гостям, де вони будуть жити, де в нас будуть локації, що в програмі. Я ще пам’ятаю, як вставляю якусь фотографію корпусів №2 і №3 й думаю: «Боже, які красиві корпуси, не дай Бог по них прилетить». Я прокинулася о 10:40, дивлюся — у мене просто всі чати розриваються, — пригадує дівчина.
Тоді написали, щовлучання було в Конгрес-Центр і корпус №2 СумДУ. Говорить, що перші думки були про те, куди переносити заплановані івенти. На той момент вона ще не усвідомлювала масштаби цієї трагедії. Внаслідок атаки загинуло 35 людей, ще 127 — отримали поранення. Серед постраждалих були діти.
— Найпереломнішим моментом було дізнатися просмерть студенток. А потім ще дізнатися, що ти їх мав побачити наступного дня та познайомитися з ними. Коли я побачила Свєту й Дашу у списку учасників, у мене була просто чорна завіса, — каже Дарина.
Говорить, що кожне влучання по СумДУ було, наче ніж у спину, тому що з університетом пов’язано багато спогадів.
У випуску Дарина також розказала про страх організовувати події після атак, фонову тривогу і режим сну, а ще як криза може стати тімбілдінгом і що буде після перемоги. Повне відео дивіться нижче.