Суд визнав щомісячні бойові виплати для військовослужбовців Збройних Сил України постійними. Це рішення має важливе значення, оскільки тепер ці виплати будуть враховані при нарахуванні допомоги на оздоровлення. Відповідно до нового правового висновку, регулярні фінансові надходження, які отримують військові за участь у бойових діях, не тільки підвищать їхній добробут, але й вплинуть на розмір соціальної підтримки в інших сферах. Раніше існували певні труднощі з визначенням статус
Питання розрахунку грошової допомоги на оздоровлення залишається одним із найконфліктніших у сфері соціального забезпечення військовослужбовців. Тривалий час військові частини, посилаючись на внутрішні інструкції, не включали до бази розрахунку додаткові винагороди, аргументуючи це їхнім тимчасовим або одноразовим характером. У результаті військові отримують значно менші виплати, ніж передбачено законом.Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Проблема звуження складу грошового забезпечення військовослужбовців отримала чергову відповідь у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року. Справа № 200/404/26 стала прикладом того, як державні органи намагаються кваліфікувати щомісячні винагороди як одноразові, аби зменшити витрати на виплату допомоги на оздоровлення.
Постанова у справі № 200/404/26 не лише поновлює права конкретного позивача, а й підтверджує верховенство Закону № 2011-XII над підзаконними актами у питаннях визначення структури грошового забезпечення.
Позивач, проходив службу за контрактом та брав участь в АТО. У 2014-2016 роках йому виплачувалася допомога на оздоровлення, проте її розмір обчислювався без урахування додаткової винагороди за участь в АТО та винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 889.
Позивач стверджував, що оскільки ці виплати здійснювалися щомісячно протягом тривалого часу, вони мають постійний характер і повинні входити до розрахункової величини оздоровчих. Суд першої інстанції відмовив у позові, фактично підтримавши позицію військової частини щодо одноразовості цих виплат. Проте апеляційний суд це рішення скасував.
Апеляційний суд, спираючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах № 522/2738/17 та № 825/997/17, встановив чітку диференціацію виплат.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду і у справі № 522/2738/17. Так, згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До обрахункової величини для допомоги на оздоровлення не включаються лише разові виплати.Якщо ж винагорода виплачується щомісяця або раз на місяць, вона набуває ознак постійного характеру.
Згідно з архівними відомостями, позивач отримував винагороду АТО майже щомісячно з 2014 по 2016 роки, а винагороду за Постановою № 889 — систематично під час служби. Це дозволило суду дійти висновку про її постійний, тобто систематичний характер.
Суд також підтвердив принцип законодавчої ієрархії нормативних актів: підзаконні документи не можуть обмежувати права, встановлені законом. Зокрема, порядок виплат, визначений внутрішніми інструкціями, не має права звужувати гарантії, передбачені Законом № 2011-ХІІ. Тому положення інструкцій, які суперечать закону — зокрема норми Інструкції № 558 — не підлягають застосуванню судами.
У постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 Велика Палата Верховного Суду підтвердила вказану правову позицію.
ВС так само зазначив, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Правова позиція підсилюється також актуальним висновком КАС Верховного Суду у справі№ 280/8933/24.Так, додаткова винагорода за Постановою № 168 на період воєнного стану, зокрема у зв'язку з пораненням, є додатковим видом забезпечення, не має разового характеру і підлягає компенсації у разі затримки виплати.
Правові висновки підтверджують, що коли винагорода виплачувалася щомісяця, вона за своєю суттю є частиною постійного грошового забезпечення, як би її не намагалися назвати тимчасовою у відомчих наказах.
Підписуйтесь на наш Telegram-каналt.me/suduaта наGoogle Новини SUD.UA, а також на нашVIBERтаWhatsApp, сторінку уFacebookта вInstagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.