У світі великого футболу триває обговорення останнього фіналу Ліги чемпіонів, в якому взяв участь лондонський Арсенал. Цей матч став знаковим не лише для клубу, але й для всього європейського футболу, адже він підкреслив зміни у складі команд та їхній розвиток на міжнародній арені. Арсенал востаннє з'явився у фіналі Ліги чемпіонів 2006 року, коли команда програла Барселоні. Відтоді клуб пережив різні етапи — від невдач до спроб повернути собі
Лондонський «Арсенал» традиційно прийнято вважати одним із грандів не лише англійського, а й усього європейського клубного футболу. Щоправда, якщо на внутрішній арені «каноніри» можуть похвалитися 13 чемпіонствами, а також 14 перемогами в Кубку Англії (рекорд турніру), то на континентальному рівні досягнення «Арсеналу» куди скромніші. За весь час лондонці вигравали лишень два трофеї – Кубок ярмарків у сезоні-1969/70 та Кубок володарів кубків у сезоні-1993/94.
У Лізі чемпіонів, як і в її прабатьку Кубку європейських чемпіонів, «Арсенал» не перемагав ніколи. Найвищим досягненням «канонірів» залишається вихід у фінал цього турніру, який стався рівно 20 років тому – в сезоні-2005/06. Тоді команда величного Арсена Венгера видала чудовий турнірний шлях, не програвши жодного матчу до фіналу (8 перемог та 4 нічиї), однак у вирішальній сутичці проти «Барселони» все ж таки поступилася. На м'яч Сола Кемпбелла на 37-й хвилині «блаугранас» у другому таймі відповіли двома голами – Самюеля Ето'о (76-та хвилина) та Жуліано Беллетті (81-ша хвилина).
Цікаво, але зі складу «канонірів» на той фінал зовсім небагато хто залишається працювати у професійному футболі станом на сьогодні. Давайте коротко згадаємо кожного із 18 футболістів, яких Арсен Венгер включив у заявку на фінал ЛЧ-2005/06, а також з'ясуємо, чим вони зайнялися після завершення ігрової кар'єри…
Для німецького голкіпера Єнса Леманна той фінал проти «Барселони» став особистою катастрофою. Страж воріт «канонірів» вже на 18-й хвилині був вилучений із поля за фол останньої надії проти Ето'о, увійшовши в історію як перший футболіст, який побачив перед собою червону картку у фіналах Ліги чемпіонів.
Кар'єру гравця Леманн завершив у 2011 році у складі «Арсеналу». Після цього був помічником в Арсена Венгера у лавах «канонірів», а також недовго входив до штабу Мануеля Баума в «Аугсбурзі». В сезоні-2020/21 Леманн був членом наглядової ради «Герти» і, по суті, це все, чим Єнс, якому зараз 56 років, може похвалитися за період після завершення активних виступів.
Івуарієць Еммануель Ебуе був ключовим правим захисником «Арсеналу» того сезону Ліги чемпіонів. У фіналі проти «Барселони» він провів на полі усі 90 хвилин, але відзначитися зумів тільки отриманою жовтою карткою. У 2011 році Ебуе пішов з «Арсеналу» до «Галатасараю», а кар'єру футболіста завершив у 2016-му.
Згодом Ебуе мав проблеми із фінансами, але у професійному футболі він так і не залишився. Наразі африканцю 42 роки. Його син Матіс займається в академії «Челсі», граючи у центрі поля. Щодо самого Еммануеля, то знайти себе у футболі після завершення активних виступів він так і не зміг. Тому зараз про Ебуе можна щось почути лишень іноді. Та й то більше у розрізі скандалів, адже африканець був одним із тих, хто після початку повномасштабної фази російсько-української війни не погребував тим, аби поїхати «за порєбрік»для участі у тамтешніх виставкових турнірах для ветеранів.
Ще один екс-футболіст збірної Кот-д'Івуару Коло Туре також зіграв у фіналі ЛЧ-2005/06 усі 90 хвилин. У тому розіграші Ліги чемпіонів африканець взагалі був ключовою фігурою для «канонірів», відігравши усі поєдинки турніру від свистка до свистка, окрім однієї гри групової стадії проти швейцарського «Туна», яку він пропустив.
У 2009 році Туре пішов у «Манчестер Сіті», а кар'єру футболіста завершив в 2017-му у лавах «Селтіка». Після цього Коло вважав за краще залишитися у великому футболі, розпочавши наставницьку кар'єру. Спочатку він працював на батьківщині, але у лютому 2019 року повернувся до Англії, де увійшов до тренерського штабу Брендана Роджерса у «Лестері». З листопада 2022-го до січня 2023-го очолював «Віган», а влітку 2024-го повернувся в систему «Манчестер Сіті». Спершу Коло взяли тренером команди U-18, але влітку минулого року Пеп Гвардіола запросив Туре до свого тренерського штабу у першій команді, де 45-річний африканець й працює донині.
Центрбек Сол Кемпбелл був однією із головних зірок того складу «Арсеналу», і недивно, що саме йому з пасу Т'єррі Анрі пощастило відкрити рахунок у фінальному поєдинку Ліги чемпіонів проти «Барселони». Влітку 2010 року Сол залишив лави «канонірів» і на сезон подався у «Ньюкасл», а після цього оголосив про завершення кар'єри.
На якийсь момент Кемпбеллу здалося, що він може бути успішним у тренерстві. Спершу він прийняв пропозицію стати асистентом головного тренера збірної Тринідаду і Тобаго, а потім самостійно очолював «Маклсфілд Таун» та «Саутенд Юнайтед», але ані там, ані там особливого успіху не досяг. Влітку 2020-го Сол залишив тренерське ремесло і зараз, у свій 51 рік, вважає за краще залишатися у футболі лишень як експерт на телебаченні, не більше.
Лівий захисник «Арсеналу» тих часів Ешлі Коул, якому нині вже 45, пропустив більшу частину того сезону, проте на фінал проти «Барселони» повернувся до ладу й провів на полі усі 90 хвилин. Лави «канонірів» Коул залишив вже влітку 2006 року, будучи проданим у «Челсі». А кар'єру футболіста Ешлі ухвалив рішення завершити в 2019 році у лавах «Дербі Каунті».
Згодом Коул почав працювати юнацьким тренером у «Челсі» та збірній Англії, потім перекваліфікувався в асистенти Френка Лемпарда, Вейна Руні, Лі Карслі та інших фахівців. Але у березні поточного року Ешлі Коул вирішив розпочати самостійну тренерську кар'єру,прийнявши пропозицію від італійської «Чезени», що виступає у тамтешній Серії Б.
Іспанському хавбеку Сеску Фабрегасу на момент проведення фіналу ЛЧ-2005/06 проти «Барселони» було лишень 19 років, але він вже зіграв у кожному поєдинку того турніру, а тому абсолютно заслужено вийшов у старті й на фінал. На полі Сеск провів 74 хвилини, після чого був замінений на Мат'є Фламіні. А ось в «Арсеналі» залишався грати до 2011 року, після чого пішов у ту ж саму «Барселону». Щодо кар'єри гравця, то її Фабрегас завершив нещодавно – влітку 2023-го у складі «Комо», але з футболу не пішов.
Після того, як Сеск повісив бутси на цвях, він очолив юнацьку команду «Комо», але незабаром опинився біля керма першої у статусі виконуючого обов'язки. З літа 2024-го Сеск, якому наразі лишень 39, є повноцінним коучем «Комо», який демонструє відмінні результати в Серії А під його керівництвом.
Бразильський опорник Жилберту Сілва був однією з найважливіших постатей у тому «Арсеналі». У фіналі ЛЧ проти «Барселони» він відіграв усі 90 хвилин, а за два роки після цього залишив стан «канонірів». Новим клубом бразильця став грецький «Панатінаїкос», а ось останнім клубом в ігровій кар'єрі для Сілви виявився бразильський «Атлетіко Мінейро», з якого він пішов на початку 2014 року.
Із травня по грудень 2016 року Жилберту Сілва був технічним директором «Панатінаїкоса», але на функціонерському шляху не досяг жодних успіхів. Та й із великим футболом бразилець зараз вважає за краще зіштовхуватися тільки як і Сол Кемпбелл – у ролі експерта та залученого фахівця на ТБ.
Білоруський півзахисник Алєксандр Глєб опинився в «Арсеналі» якраз напередодні сезону-2005/06, і спочатку користувався довірою в Арсена Венгера. Французький фахівець випустив Глєба у старті на «Барселону», але той не зумів допомогти своїй команді переламати хід гри наприкінці другого тайму, і на 85-й хвилині був замінений на Хосе Антоніо Реєса.
Вже у 2008 році Глєб пішов із «Арсеналу» до «Барселони», але цей трансфер не став вдалим для каталонців, а кар'єра білоруса поступово пішла вниз. Бутси на цвях цей півзахисник повісив у березні 2020 року в «Іслочі». З того часу Алєксандр має зв'язки із керівництвом білоруського футболу, але загалом не займається нічим конкретним ані як функціонер, ані як тренер. Крім того, разом із Ебуе два роки тому Глєб зганьбив своє ім'я ще йучастю у тому ж таки ветеранському турнірі в росії, яка продовжує знаходитися під санкціями у футболі.
Шведський вінгер Фредді Юнгберг був дуже яскравою фігурою у складі «Арсеналу» у сезоні-2004/05, коли в рамках АПЛ забив 10 м'ячів та віддав 10 асистів у 26 матчах. В наступному сезоні Юнгберг грав вже не так результативно, але на фінал ЛЧ проти «Барселони» Венгер його випустив. На жаль для фанатів «канонірів», але Фредді забити чи відзначитися асистом у тій грі не зумів, хоча й провів на полі усі 90 хвилин.
Влітку 2007 року Юнгберг пішов у «Вест Гем», а кар'єру футболіста остаточно завершив наприкінці 2014-го в індійському «Мумбаї Сіті». Згодом працював у академії «Арсеналу» і входив до тренерського штабу першої команди, але у 2020-му відійшов від цієї діяльності й наразі більше сфокусований на бізнесі та медійній роботі.
Лівий вінгер того «Арсеналу» Робер Пірес, якому сьогодні вже 52, не зумів проявити свої найкращі якості у тому фіналі через раннє вилучення Леманна. Саме француз став «жертвою» вимушеної заміни, коли замість нього на полі з'явився резервний голкіпер Альмунія.
Влітку 2006-го Пірес пішов із «Арсеналу» до «Вільярреалу», а кар'єру гравця остаточно завершив у березні 2015-го. Як і Юнгберг – в Індії, але у складі «Гоа». Згодом недовго попрацював в «Арсеналі» тренером з індивідуальної підготовки, а зараз Пірес є амбасадором «канонірів», а також залучається в якості експерта, переважно французькими медіа.
Головна зірка того «Арсеналу» центрфорвард Т'єррі Анрі не зумів відзначитись голами у фіналі проти «Барселони», але асистував Кемпбеллу. Француз провів на полі увесь матч і, окрім результативної передачі, відзначився тим, що отримав «гірчичник». Вже влітку 2007-го Анрі пішов у ту ж саму «Барселону», після чого пограв у США і ненадовго повертався в оренду до «Арсеналу». З ігровою кар'єрою Т'єррі завершив у «Нью-Йорк Ред Буллз» наприкінці 2014 року.
Після цього повернувся до «Арсеналу», де працевлаштувався в академії, але потім пішов на підвищення. Працював асистентом у збірній Бельгії, а також головним тренером «Монако», «Монреаля» та юнацької збірної Франції. Проте з літа 2024 року наставницька кар'єра Анрі перебуває на паузі і не факт, що він ще побажає до неї повернутися, оскільки поки що насолоджується тим, що дає йому статус футбольного селебриті.
Іспанець Мануель Альмунія не мав жодного шансу з'явитися у складі на фінал, якби не вилучення Єнса Леманна. Проте запобігти поразці своєї команди резервний кіпер «Арсеналу» не зумів.
У лавах «канонірів» Альмунія залишався до 2012 року. Потім пішов у «Вотфорд» вільним агентом, а за два роки оголосив про завершення кар'єри через діагностовані у нього проблеми із серцем. Наразі Альмунії 48 років, і про нього практично нічого не чути.
Французький півзахисник Мат'є Фламіні зіграв по 90 хвилин у десяти матчах Ліги чемпіонів в тому сезоні, але у фіналі вийшов лишень на заміну на 74-й хвилині. На той момент рахунок був ще 1:0 на користь його команди, але незабаром «Арсенал» пропустив двічі, а Фламіні допомогти чимось лондонцям виявився нездатним. У 2016 році Фламіні остаточно залишив «Арсенал», а кар'єру футболіста завершив в 2019-му у складі «Хетафе».
Після завершення кар'єри гравця Фламіні не залишився у футбол, а пішов у бізнес. Невдовзі йому вдалося стати дуже успішним підприємцем у сфері «зеленої» хімії та виробництва біопалива. Зараз 42-річний Фламіні є співзасновником та керівником компанії із оборотом у десятки мільярдів євро, а його особисті статки оцінюються у декілька мільярдів, хоча сам Мат'є на такі теми зі ЗМІ ніколи не розмовляє. Нині із футболом Фламіні пов'язують тільки перманентні чутки про те, що він може стати інвестором якогось із топ-клубів, хоча на першому місці у журналістів, звісно ж, фігурує «Арсенал».
Реєс з'явився на заміну на 85-й хвилині, коли «Арсеналу» вже потрібно було рятувати матч, але банально не встиг змінити щось на краще для «канонірів». Влітку 2006-го лондонці відправили вінгера в оренду у «Реал», а через рік – продали в «Атлетіко».
Кар'єру футболіста, як і життя Реєса, перервала ДТП, яка сталася 1 червня 2019 року в Іспанії. Хосе Антоніо знаходився за кермом автомобіля Mercedes Brabus S550, у якого, як згодом встановило слідство, під час руху на дуже високій швидкості луснуло колесо. Машина вилетіла із дороги й спалахнула, внаслідок чого 35-річний Реєс та його двоє двоюрідних братів загинули…
НА ПОЛЕ ТАК І НЕ ВИЙШЛИ, АЛЕ БУЛИ В ЗАЯВЦІ
У вирішальному матчі Арсен Венгер так і не дав шансу зіграти Філіппу Сендеросу, хоча швейцарець зіграв у 7 матчах Ліги чемпіонів-2005/06, провівши на полі сумарно 630 хвилин.
У 2010-му Сендерос остаточно залишив «Арсенал», а наприкінці 2019-го у складі швейцарського «К'яссо» завершив кар'єру гравця. Згодом майже три роки Філіпп відпрацював спортивним директором «Серветта», але зараз, у свій 41, пов'язаний із футболом лишень вкрай опосередковано – тим, що іноді дає коментарі для ЗМІ.
Лівий фулбек Гаель Кліші також виявився незатребуваною опцією потенційного підсилення складу у фіналі ЛЧ-2005/06. З «Арсеналу» він пішов за п'ять років – до «Манчестер Сіті», – а завершив кар'єру влітку 2023-го у лавах швейцарського «Серветта».
Наразі Кліші 40 років, і він є одним із небагатьох з того складу «Арсеналу», хто залишається у великому футболі. У грудні минулого рокуГаель став тренером французького «Кана»– клубу, який належить родині форварда «Реала» та збірної Франції Кіліана Мбаппе.
У 2006-му легендарному нідерландському форварду Деннісу Бергкампу було вже 37. Тому недивно, чому Арсен Венгер так і не кинув його на «Барселону» зі стартових хвилин, а через вилучення Леманна варіантів із замінами у французького тренера залишилося вже не так і багато (нагадаємо, тоді у поєдинках дозволялося по три заміни).
Після сезону-2005/06 Бергкамп завершив кар'єру гравця. Згодом він працював коучем юніорських команд «Аякса», а також асистентом у першій команді цього клубу. Але загалом наставництво не видалося Бергкампу цікавою роботою, і з літа 2019 року він пішов з цієї сфери. Нині 56-річний Денніс веде досить закритий спосіб життя на батьківщині, хоча періодично з'являється у стрічці новин в ЗМІ, даючи свої коментарі щодо тієї чи іншої події.
На той момент нідерландському форварду Робіну ван Персі було 22 роки, і він ще не мав статусу ключового гравця першої команди, програючи конкуренцію Т'єррі Анрі. На полі проти «Барселони» ван Персі так і не з'явився. Можливо, через ту саму вимушену заміну із Альмунією та вилучення Леманна…
В «Арсеналі» ван Персі грав із 2004 до 2012 року, після чого пішов у «Манчестер Юнайтед». Кар'єру гравця форвард завершив у 2019-му у лавах «Феєнорда», а незабаром став у цьому клубі тренером нападників. Пізніше отримав роботу наставника молодіжних команд, а влітку 2024 року його запросили очолити «Херенвен» в якості головного тренера. Менш ніж за сезон Робін показав себе настільки гарно, що боси «Феєнорда» у лютому минулого року покликали його очолити першу команду роттердамського клубу. Зараз 42-річний ван Персі продовжує бути коучем «Феєнорда», який не зумів нав'язати серйозну конкуренцію ПСВ за чемпіонство у поточному розіграші національного чемпіонату, проте фактично гарантував собі Лігу чемпіонів на наступний сезон.