У Вінниці відбулася особлива зустріч, присвячена іпотерапії — терапевтичному методу, що використовує взаємодію з кіньми для покращення фізичного та емоційного стану. Ця подія стала важливою платформою для родин полеглих Героїв, які втратили своїх близьких у війні за незалежність України. На заході були присутні психологи, лікарі та фахівці з іпотерапії, які розповідали про позитивний вплив роботи з кіньми на психоемоційний стан людей. Учасники мали можливість не лише дізнати
У Вінниці відбулася особлива зустріч у межах благодійного проєкту підтримки дружин і дітей загиблих Захисників «Сила НЕЗЛАМНИХ». Цього разу учасниці разом із дітьми долучилися до іпотерапії - унікального досвіду взаємодії з кіньми, що допомагає відновити внутрішню рівновагу та знайти душевний спокій.
Захід проходив на території Кінний клуб AlexDar - місці, яке відкриває зовсім інший вимір відчуттів. Тут панує особлива атмосфера: тиха, жива і справжня. Простір, де повітря здається глибшим, тиша - м’якшою, а серце відчуває більше, ніж здатен пояснити розум.
Організаторкою проєкту "Сила НЕЗЛАМНИХ" є голова волонтерського штабу «Українська команда» у Вінниці Марина Бондаренко.
«Ми прагнули створити простір, де жінки та діти зможуть хоча б на мить відчути полегшення, відволіктися від болю та наповнитися теплом. Коні мають дивовижну здатність заспокоювати, дарувати відчуття довіри й безпеки. Саме через такі зустрічі народжується внутрішня сила, яка допомагає рухатися далі», - поділилася Марина Бондаренко.
Особливу атмосферу заходу створювали самі коні — чутливі й сильні водночас. У їхній присутності відчувається гармонія, ніжність і спокій. Вони ніби розуміють людину без слів, приймають без умов і допомагають знайти внутрішню рівновагу.
Зворушила учасниць і історія власниці ферми, яка розповіла про свій шлях і першу зустріч із конем, що стала початком великої історії любові тривалістю понад 20 років. У цій розповіді кожна змогла знайти щось близьке для себе — силу, натхнення та віру.
Під час зустрічі жінки та їхні діти мали змогу не лише поспілкуватися з тваринами, а й погодувати їх із рук, а також покататися верхи. Це був момент довіри, свободи та єднання з природою.
Саме у цій тиші народжувалося щось важливе — невелике полегшення, перший крок до внутрішнього спокою і тендітна, але жива надія.