Ми скучили. 9.5 колишніх зірок топ-ліг, котрі нагадають про себе на ЧС

Sport.ua разом із беттінг-партнеромbetkingпредставляє серію матеріалів, присвячених ЧС-2026, який відбудеться у США, Канаді та Мексиці.

Альмірон так і не став зіркою АПЛ. 8 сезонів тому, у віці 24 років, перебрався із «Атланти» до «Ньюкасла». За підсумками, до речі, невидатного за мірками топ-бомбардирів сезону: оформив лише 13 забитих голів у 37 турах МЛС. У стані «сорок» також не вражав: відзначився лише 23 рази, хоча й провів у самій тільки АПЛ 186 матчів. У найкращий свій рік забив 11. Віддав менше асистів (6) за 5 повних сезонів, аніж за останній у МЛС (11). У 2025 повернувся до Америки, бо більше не був потрібен в Англії та, здається, просто втомився від викликів – тепер грає за всю ту ж «Атланту». Завжди катається виступати за збірну. Стати найкращим у світі та забити багато голів не зміг – але запам’ятався. Старанням. Роботою. Тим, що ніколи не травмувався: ти ще спробуй назви одразу ще бодай декількох футболістів, котрі провели по 30+ матчів в АПЛ 5 сезонів поспіль. Альмірон не легенда та навіть не зірка – але його все одно буде приємно знову побачити на ЧС. Парагвай туди поїде.

Цей текст – про футболістів з більш гучними прізвищами, котрі залишили топ-чемпіонати та зникли з наших радарів – але повернуться на них улітку, коли приїдуть на мундіаль. Цього разу обійдемося без попсових Мессі та Роналду. Аргентинця та португальця чекаємо. Скучили. Будемо раді побачити. Але ті заслуговують на окремий текст – сьогодні в нас інші зірки.

Сон Хин Мін («Лос-Анджелес», раніше – «Тоттенгем»)

Всі люблять Сона. За різні речі, але більшість – за його відданість «шпорам». Він залишався у Лондоні… ну, думаю, тепер можна сказати, що до кінця проекту у його тодішньому вигляді. Зіграв у фіналі ЛЧ, а після цього так і не пішов до топ-команди. А Еріксен пішов. І Кейн. Багато хто залишив клуб заради перемог та трофеїв. А Сон залишився та був нагороджений тріумфом «Тоттенгема» у Лізі Європи. Так, другорядному турнірі, у фіналі якого кореєць навіть не з’явився у стартовому складі – але цей кубок став першим для клубу за півтора десятка років. І Сон пішов на цьому своєрідному піку. Не в іншу топ-команду – а на футбольну пенсію у «Лос-Анджелес». У перший же сезон тут оформив більш дій гол+пас, аніж зіграв матчів. Нещодавно записав на свій рахунок 4 асисти за матч. Можливо, Сон уже не той – але досі дуже ефективний. А ще щасливий, на відміну від «Тоттенгема».

Футболіст роками грав за депресивну команду. Пішов на мажорній ноті. Зараз радіє життю в Америці. Отже, ми маємо всі шанси побачити гравця у гарному настрої та з посмішкою на ЧС. Ну, чекаємо.

Едін Джеко («Шальке», раніше – «Інтер»)

Знаю-знаю: Джеко у більшості асоціюється радше з «Ромою». Але саме у Мілані Едін остаточно довів, що він є топ-футболістом. Доєднався до «Інтера» у 34 роки. Був придбаний за комічні 3 мільйони євро, бо клуб хотів зекономити якнайбільше та замінити при цьому Лукаку за функціоналом. І вдалося: у перший же сезон Джеко оформив 13+6 у чемпіонаті. Завдяки віковому Едіну команда не помітила втрати Ромелу. За рік Лукаку повернувся у клуб… аби забити у Серії А лише на 1 гол за сезон більше за Джеко. Боснієць не програв цю конкуренцію. Але дуже втомився – тому після сезону із програним фіналом ЛЧ поїхав «відпочивати» до Туреччини. Там забив ще 35 голів у самому лише чемпіонаті. Джеко ніколи не був топ-фінішером (стабільно погано реалізовував на дистанції) – але вже давно перетнув позначку у 400 м’ячів за кар’єру. Бо працьовитий. Бо гарно відкривався. Бо досі грає у 40 років.

Ми не чекали Боснію на ЧС, але вона їде на нього після того, як вибила Італію з плейофу. Андердожний андердог вирушає на мундіаль, аби влаштувати ледь не головному діду всього турніру його останній танок. І спробуйте переконайте мене, що не вболіватимете за гол Джеко головою влітку.

Мемфіс Депай («Корінтіанс», раніше – «Ліон»)

У нідерландця не склалося на найвищому рівні. В «Атлетіко» його найкращі якості не були затребувані, у «Барселоні» він просто опинився не у той час – однак усе одно забив 13 голів у єдиному повному сезоні за каталонців. Зате як розривав у Франції! У 3 повних сезонах за «Ліон» відзначився 49 разів у самій лише Лізі 1, у найкращий рік оформив солідні 20+12 у чемпіонаті. Просто не пощастило грати в одній країні із «ПСЖ». Раніше не пощастило із Нідерландів переїхати одразу до «МЮ». А ще – травми. Мемфіс – один з головних невдах останніх років у Європі. Не в останню чергу через провальні рішення щодо продовження кар’єри. Через це лише у 30 років залишив Європу. Сумно? Так. Але всі питання щодо класу футболіста знімають його виступи у збірній. Там не було паризького конкурента, «не тих» тренерів та моментів – лише національна збірна, котрій ну дуже потрібен був лідер в атаці. І Мемфіс таким став. Ставав кожен раз.

У Депая 49 голів та асистів у 39 матчах за Нідерланди у відборах на великі турніри, на Євро та ЧС – солідні 6+2 у 19 матчах. У збірній він завжди доводить, що сказав ще не все. Що йому не дали сказати. Влітку знову це зробить. А ми будемо тільки раді.

Sport.ua разом із беттінг-партнеромbetkingвисвітлює ЧС-2026 з футболу!

Дарвін Нуньєс («Аль-Хіляль», раніше – «Ліверпуль»)

Перший представник нашої добірки, котрому менше 30 років. Дарвін провалився у «Ліверпулі». Переїжджав на «Енфілд» того ж літа, що й Голанд на «Етіхад», та навіть здолав його у першій очній зустрічі у Суперкубку Англії – але далі не пішло. Нуньєс був працьовитим та старанним, але став ледь не головним мемом АПЛ через марнотратство. Дарвін допомагав команді генерувати багато шансів – але реалізовував настільки погано, що його легко відпустили навіть після чемпіонського сезону. Причому не у якийсь топ-клуб – а лише на Близький Схід. Бо серйозним командам потрібен бомбардир, а не… Нуньєс. Дарвін опинився у пастці: вміє на полі забагато, аби грати за слабкий клуб та коштувати мало на ринку, але реалізує занадто погано, аби сподіватися на місце у старті клубу, котрий претендує на трофеї. Тому лише Саудівська Аравія. Але окрім того – збірна Уругваю. Тут Нуньєс – найкращий бомбардир команди у відборі на ЧС.

Коли Дарвін на полі, то він усюди. І коли команда із м’ячем, і коли захищається. Його неможливо не помітити. За футболом такого гравця приємно та цікаво спостерігати. Поки не виходить на клубному рівні – подивимося на міжнародному.

Тео Ернандес («Аль-Хіляль», раніше – «Мілан»)

Колись Тео вважався ледь не найкращим лівим захисником світу. Вигравав чемпіонство Італії із Міланом. Здобував для команди перемоги у великих матчах голами та асистами. Та й узагалі: мова про футболіста, який із позиції захисника оформив 31+23 у чемпіонаті за 6 сезонів у Мілані. Спробуйте знайдіть ще бодай одного такого єдинорога. Але в якийсь момент Тео втратив мотивацію. Відчув себе зіркою, яка вище за Мілан. Почав бунтувати проти Фонсеки. Став однією з причин провалу «Мілану» минулого сезону та першого за роки пропуску клубом року єврокубків. Після такого просто не міг отримати пропозицію від команди із культом праці, із сильною позицією тренера тощо. Тому так: також Саудівська Аравія. Тут Ернандес знову забиває. Знову віддає важливі асисти. Знову проводить хороші матчі. І головне: знову викликається до збірної Франції, аби грати в основі. Нещодавно відбігав усі 90 хвилин проти Бразилії.

У 2026 маємо кризу крайніх захисників, котрі вміють та хочуть забивати голи. Девіс. Дюмфріс. Дімарко. Фрімпонг. Грімальдо. А ще? Всіх названих ми бачимо щотижня у матчах топ-ліг Європи. А Тео – ні. Чекаємо на ЧС, аби закрити цю потребу у аж настільки залучених до атак команди оборонців. Душа потребує.

Садіо Мане («Аль-Наср», раніше – «Ліверпуль»)

У колишнього футболіста «Ліверпуля» 60 гольових дій у 84 матчах чемпіонату Саудівської Аравії за його теперішню команду. Ту, за яку грає Роналду, котрому хочеш не хочеш, а повинен пасувати. Легко припустити: у команді без Кріштіану Мане забивав би ще більше. Однак і так топ. Навіть так зрозуміло: Садіо зарано поїхав з ярмарку. Рішення переїхати до Німеччини було невдалим, рішення дратися із Сане у роздягальні – катастрофічним. Мане відмовився бути постійним №2 у Ліверпулі заради можливості стати №1 у Мюнхені, але переїхав до Німеччини саме у рік краху проекту «Баварії»: коли пішов Левандовські, форварда грав Чупо-Мотінг, Нагельсманна було звільнено заради Тухеля, а Кан та Саліхаміджич поганими трансферами знищили все те, що роками будував гегемон до цього. Не там та не у той час, а результат – пенсія ледь за 30. Мане сяяв, але не так довго, як міг би.

Добре, що продовжує грати за Сенегал. Ця збірна тільки-но переграла Марокко на домашньому для суперника КАН. У Мане – 2+3 за турнір, у відборі на ЧС – 5+1. Він у формі. Має сильну команду. На мундіаль вирушить, аби довести: всі ці роки міг розривати навіть без Салаха у партнерах. І ми віримо – але будемо раді переконатися у цьому самі.

Родріго Де Пауль («Інтер Маямі», раніше – «Атлетіко»)

Один з тіньових героїв попереднього ЧС. Якби не він, то Аргентина, ймовірно, не виграла б кубок. Бо не була найбільш талановитою. Бо не грала у футбол краще за всіх. Бо не створювала найбільше шансів. Але як же добре боролася за м’яч та захищалася! Де Пауль не оформив жодної гольової дії на тому турнірі – але залишився в історії як найкращий «тілоохоронець» Мессі. Футболіст із більшою кількістю жовтих за кар’єру, аніж голів. Зі статусом головного у центрі поля «Атлетіко» Сімеоне в останній рік у клубі. Де Пауль вмів у креатив, за кар’єру оформив близько 150 дій гол+пас, зокрема 9+10 у чемпіонаті Італії в останній рік за «Удінезе» – але завжди був готовий принести у жертву свої навички на м’ячі заради перемоги команди. Тому має титул чемпіона світу. Тому його любив Сімеоне. Тому Мессі так хотів бачити його у своїй команді у США. І свого досяг: Де Пауль обрав комфорт та Лео вже у 30 років. Більше у Європі навряд пограє.

Зате знову буде в основі збірної на ЧС, бо хто захистить Мессі краще за нього? У сучасному футболі замало ланцюгових псів у центрі поля. З талантом до гри у футбол – одиниці. Тому так, нам потрібен Де Пауль у телевізорі. Бодай раз на 4 роки.

Ріяд Марез («Аль-Ахлі», раніше – «Ман Сіті»)

У «Лестері» алжирець створив казку – а у Манчестері довів, що то не була випадковість. Талановитий гравець-функція, який в одному з сезонів витягнув на своїх плечах «Ман Сіті» у фінал ЛЧ. Ніколи не був видатним бомбардиром, але генерував шанси на дриблінгу стабільно. Зміщувався у центр під удар лівою вкрай передбачувано – але, як Роббен, не залишав опонентам шансів себе зупинити у такі моменти. У жодному з сезонів у Манчестері не оформив менше 10 голів+передач за чемпіонат. У «Лестері» навіть після історичного титулу мав ще один шалений сезон із 12+11 у лізі. Вирушив до Саудівської Аравії – та виграв Лігу чемпіонів Азії з першої ж спроби. Причому не просто у складі команди – а з 9+8 у 13 матчах, як її лідер. Третій сезон поспіль футболіст, котрий досі багато ким сприймається як людина-удар, має більше гольових у чемпіонаті, аніж забитих. Марез успішний усюди. Всім все довів. І не один раз.

Чемпіонат світу 2026 року – останній його великий турнір зі збірною. І останній його великий турнір на очах у світового вболівальника. Ріяд завжди змушував хейтерів замовкнути – і майже напевне зробить це знову. А ми із радістю на це подивимося. Востаннє.

Марко Арнаутович («Црвена Звезда», раніше – «Вест Гем»)

Марко – дивна футбольна персоналія. Грубіян на полі. Не став легендою жодної з команд. Ще до 30 років поїхав на заробітки до Китаю, але повернувся. Забив 14 у чемпіонаті у свій найкращій рік у кар’єрі, причому зробив це за «Болонью» – хоча ніби у тому ж «Інтері» мав на це досягнення більше шансів. Має за спиною рік із 10 жовтими за сезон у Бундеслізі, що взагалі-то важко зробити у Німеччині апріорі, а у якості нападника – ем… це точно правильна статистика? Забив-таки 200 голів за кар’єру, але так і не став «своїм» ніде. Хіба що окрім одного місця – збірної Австрії. Тут він завжди мав вищий статус, аніж у будь-якому зі своїх клубів. І саме тут завжди забивав стабільно. А у сезоні 25/26 переїхав грати до чемпіонату Сербії, тож припинив занадто сильно відволікатися на клубний футбол – та провів найкращу свою кваліфікацію на великий турнір за збірну. 8+1 у 7 матчах відбору – вау.

Марко грає серцем, забиває лише важливі голи та запам’ятовується, що б він не робив. Наприклад, в останній сезон у Європі змарнував топ-момент на останніх хвилинах матчу «Інтера» із «Лаціо» – та вкрав у міланців титул. У рік, коли був невидимкою. На мундіалі знову буде розважати, бо… ну, такий цей Арнаутович усю кар’єру.

Луїс Суарес («Інтер Маямі», раніше – «Барселона»)

Той самий футболіст, через якого довелося робити дрібний заголовок. І воно того вартує: навряд мені треба пояснювати вам, наскільки крутий форвард Луїс. Як на мене, головний топ-факт про нього: зміг виграти Золоту бутсу у роки піку Мессі та Роналду. Мав 4 сезони за «Барселону», у яких оформлював більше голів+асистів у чемпіонаті, аніж проводив матчів. Коли виявився непотрібним каталонцям, то вирушив до Мадриду – та виграв титул Ла Ліги для «Атлетіко». Багато забивав у «Ліверпулі» зі слабшими партнерами. Багато забивав у «Греміу» та американському «Інтері», коли став «ветераном, котрий нічого не може». Наколотив 69 голів за національну збірну. Восени 2024 завершив кар’єру у її складі, аби дати дорогу молодим… але нещодавно в інтерв’ю зізнався: не відмовиться від пропозиції востаннє зіграти за Уругвай, якщо той покличе його на ЧС. У 4 з 6 останніх своїх офіційних матчів ця збірна не забивала. Бьєлса собі не ворог, тож last dance ніби вимальовується…

У групі із Саудівською Аравією та Кабо-Верде не так уже й потрібно багато бігати та пресингувати. Просто отримай м’яч та заштовхай його у ворота. Звісно, це може зробити і Нуньєс – але Луїс упорається із цим завданням краще. Легендарний може рушити на ЧС, аби вкотре нагадати нам, чому він легендарний. Може, ще й укусить смачно когось на останок. Знову. А що нам, пересічним глядачам, ще треба для щастя?

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.

ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024). Строк дії ліцензії 5 років.