Головний сержант батальйону територіальної оборони Рівненської області поділився подробицями про підготовку та організацію бійців, які щоденно стають на захист країни. За його словами, основна мета навчань — забезпечити високий рівень готовності особового складу до виконання бойових завдань у різних умовах. Сержант зазначив, що підготовка включає не лише фізичні тренування, а й вивчення тактики ведення бою, медичної допомоги та використання сучасного озброєння. Бійці проходять інтенсивні курси з тактич
Богдан із позивним "Папай" — головний сержант батальйону.Його задача — не лише організація, а й навчання особового складу, формування підрозділів і контроль за підготовкою військових.Про це повідомляють у104 бригаді рівненської ТрО "Горинь".«Головний сержант — це людина, яка відповідає за солдатів і сержантів. Від навчання до реальної боєздатності».Нові військові проходять базову підготовку, адаптацію та вже у підрозділі показують, на що здатні. Саме тут визначається, хто і де буде найбільш ефективним.«Головне — бажання. Хто хоче навчитися — той навчиться».Батальйон змінюється разом із війною. Сьогодні — це вже не лише піхота, ай активний перехід до безпілотних технологійРозвідка, ударні дрони, бомбери, наземні комплекси — усе це стає частиною сучасного поля бою.«Ми не можемо воювати “в лоб”. Нам потрібно берегти людей і використовувати технології».Попри це, головним залишається людина.«Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».За роки служби найбільше запам’ятовується не техніка і не задачі — а люди.«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
Його задача — не лише організація, а й навчання особового складу, формування підрозділів і контроль за підготовкою військових.Про це повідомляють у104 бригаді рівненської ТрО "Горинь".«Головний сержант — це людина, яка відповідає за солдатів і сержантів. Від навчання до реальної боєздатності».Нові військові проходять базову підготовку, адаптацію та вже у підрозділі показують, на що здатні. Саме тут визначається, хто і де буде найбільш ефективним.«Головне — бажання. Хто хоче навчитися — той навчиться».Батальйон змінюється разом із війною. Сьогодні — це вже не лише піхота, ай активний перехід до безпілотних технологійРозвідка, ударні дрони, бомбери, наземні комплекси — усе це стає частиною сучасного поля бою.«Ми не можемо воювати “в лоб”. Нам потрібно берегти людей і використовувати технології».Попри це, головним залишається людина.«Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».За роки служби найбільше запам’ятовується не техніка і не задачі — а люди.«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
Про це повідомляють у104 бригаді рівненської ТрО "Горинь".«Головний сержант — це людина, яка відповідає за солдатів і сержантів. Від навчання до реальної боєздатності».Нові військові проходять базову підготовку, адаптацію та вже у підрозділі показують, на що здатні. Саме тут визначається, хто і де буде найбільш ефективним.«Головне — бажання. Хто хоче навчитися — той навчиться».Батальйон змінюється разом із війною. Сьогодні — це вже не лише піхота, ай активний перехід до безпілотних технологійРозвідка, ударні дрони, бомбери, наземні комплекси — усе це стає частиною сучасного поля бою.«Ми не можемо воювати “в лоб”. Нам потрібно берегти людей і використовувати технології».Попри це, головним залишається людина.«Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».За роки служби найбільше запам’ятовується не техніка і не задачі — а люди.«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
«Головний сержант — це людина, яка відповідає за солдатів і сержантів. Від навчання до реальної боєздатності».
Нові військові проходять базову підготовку, адаптацію та вже у підрозділі показують, на що здатні. Саме тут визначається, хто і де буде найбільш ефективним.«Головне — бажання. Хто хоче навчитися — той навчиться».Батальйон змінюється разом із війною. Сьогодні — це вже не лише піхота, ай активний перехід до безпілотних технологійРозвідка, ударні дрони, бомбери, наземні комплекси — усе це стає частиною сучасного поля бою.«Ми не можемо воювати “в лоб”. Нам потрібно берегти людей і використовувати технології».Попри це, головним залишається людина.«Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».За роки служби найбільше запам’ятовується не техніка і не задачі — а люди.«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
«Головне — бажання. Хто хоче навчитися — той навчиться».
Батальйон змінюється разом із війною. Сьогодні — це вже не лише піхота, ай активний перехід до безпілотних технологійРозвідка, ударні дрони, бомбери, наземні комплекси — усе це стає частиною сучасного поля бою.«Ми не можемо воювати “в лоб”. Нам потрібно берегти людей і використовувати технології».Попри це, головним залишається людина.«Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».За роки служби найбільше запам’ятовується не техніка і не задачі — а люди.«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
Розвідка, ударні дрони, бомбери, наземні комплекси — усе це стає частиною сучасного поля бою.«Ми не можемо воювати “в лоб”. Нам потрібно берегти людей і використовувати технології».Попри це, головним залишається людина.«Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».За роки служби найбільше запам’ятовується не техніка і не задачі — а люди.«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
«Ми не можемо воювати “в лоб”. Нам потрібно берегти людей і використовувати технології».
Попри це, головним залишається людина.«Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».За роки служби найбільше запам’ятовується не техніка і не задачі — а люди.«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
«Піхоту нічим не замінити. Саме вона бачить і тримає позицію до останнього».
За роки служби найбільше запам’ятовується не техніка і не задачі — а люди.«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
«Запам’ятаються ті, кого вже немає… І ті, хто залишився поруч».
Його мотивація — не здаватися і підтримувати тих, хто поручНавіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
Навіть у найскладніших умовах знаходяться люди, які допомагають — простим словом чи їжею.«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
«Є люди, заради яких хочеться триматися. Їх не можна підвести».
Перемога для нього — це прості речі:«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
«Щоб не летіли ракети. І щоб можна було повернутися додому до дітей».
Вдома його чекає родинаДвоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.
Двоє маленьких дітей, які народилися вже під час війни.