У центрі уваги опинився скандал, пов'язаний із компанією Fire Point, яку заснував бізнесмен Олександр Штілерман. Його ім'я стало предметом обговорення після публікацій про його минуле та можливі зв’язки з сумнівними фінансовими схемами. За інформацією журналістів, Штілерман раніше був причетний до ряду підприємств, які викликали питання щодо прозорості їхньої діяльності. Досліджуючи біографію співвласника Fire Point, аналітики виявили численні факти, що свідчать про непрозорість його
Оборонна компанія Fire Point, яка за останні роки стала одним із помітних гравців українського ринку безпілотних технологій та далекобійного озброєння, опинилася в центрі суспільної та журналістської уваги через біографію свого співвласника та головного конструктора Дениса Штілермана. Додатковий резонанс ситуації спричинили згадки про компанію у матеріалах, пов’язаних із так званими “плівками НАБУ”, де фігурує бізнесмен Тимур Міндіч, а також питання щодо минулого самого Штілермана, його громадянства та можливих зв’язків із Росією у попередні роки.
Денис Штілерман, який народився у 1974 році в Одесі та виріс у Києві, здобув фізико-математичну освіту та у 1991 році вступив до Московського фізико-технічного інституту. У публічних інтерв’ю він розповідав, що після закінчення навчання залишився працювати у Росії, паралельно розвиваючи бізнес-проєкти в Україні у сфері інформаційних технологій, інвестицій та програмного забезпечення. Саме цей період його біографії нині викликає найбільший суспільний інтерес, оскільки саме тоді, за його словами, він співпрацював із низкою проєктів, пов’язаних із російським державним сектором.
Зокрема, Штілерман підтверджував, що у середині 2000-х років брав участь у розробці концепції автоматизованої системи управління для Міністерства оборони РФ. Він наголошує, що йшлося про дослідницьку роботу, яка так і не була впроваджена у практичне використання. Водночас журналістські розслідування звертають увагу на те, що сам факт участі у подібних проєктах у той період може викликати додаткові питання щодо його професійної діяльності в Росії до 2008 року.
Окрему увагу привертає питання громадянства бізнесмена. Штілерман не приховує, що мав російський паспорт, пояснюючи це автоматичним набуттям громадянства під час проживання та навчання в Росії на початку 1990-х років, коли відбувався розпад СРСР. Він стверджує, що у 2016 році російське громадянство було анульоване, однак у медіа зазначаються юридичні нюанси цього процесу, адже законодавство РФ передбачає складні процедури виходу з громадянства, які потребують офіційного підтвердження. Сам Штілерман наполягає, що діяв у межах закону та не має прихованих паспортів чи подвійної лояльності.
Ще одним предметом обговорення стала історія зі зміною прізвища. У різних матеріалах згадується, що раніше бізнесмен міг використовувати інше прізвище, пов’язане з російською гілкою його родини, однак він пояснює, що повернувся до родового прізвища Штілерман з особистих та сімейних причин, пов’язаних із історією його батька та радянським контекстом минулого покоління. Сам Штілерман заперечує, що будь-які зміни прізвища використовувалися для приховування діяльності або ведення бізнесу в Росії.
У 2022 році він став співвласником і головним конструктором компанії Fire Point, яка після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну активно розвинула виробництво безпілотних систем і далекобійного озброєння. За його словами, компанія працює за принципом розподіленої виробничої мережі, що включає десятки локацій по Україні, а також розширює міжнародну присутність, зокрема через проєкти у Європі, включно з будівництвом виробничого майданчика в Данії. Fire Point позиціонує себе як виробник систем, які використовуються для ударів по військових об’єктах на території противника.
Серед розробок компанії згадується крилата ракета FP-5 “Фламінго”, а також низка безпілотних систем, які, за заявами представників підприємства, відіграють важливу роль у глибоких ударах по логістиці та військовій інфраструктурі Росії. Fire Point також бере участь у міжнародних ініціативах, зокрема у проєкті Freya, який передбачає створення європейської системи протидії балістичним ракетам у співпраці з низкою партнерських компаній.
Водночас навколо компанії виникла інформаційна напруга після появи згадок у матеріалах, пов’язаних із так званими “плівками НАБУ”, де фігурує бізнесмен Тимур Міндіч. У цих записах нібито обговорювалися можливі фінансові операції та інвестиційні інтереси щодо Fire Point. Штілерман заявив, що Міндіч дійсно висловлював зацікавленість у входженні до капіталу компанії, однак угода не була укладена, і він не став акціонером. Він також заперечує достовірність озвучених у медіа цифр щодо доходів компанії, називаючи їх значно завищеними та такими, що не відповідають реальним фінансовим показникам.
Після публікацій Штілерман звернувся до Національного антикорупційного бюро України з проханням перевірити автентичність оприлюднених матеріалів і надати йому можливість бути допитаним як свідку для повного з’ясування обставин. У компанії Fire Point заявляють, що поширення неперевіреної інформації без офіційних звинувачень може завдавати шкоди не лише репутації підприємства, а й впливати на стабільність виконання оборонних контрактів, які мають критичне значення для України в умовах війни.
На тлі цього дискусія навколо Fire Point виходить за межі суто бізнесової теми та перетворюється на ширше обговорення ролі приватних оборонних компаній у воєнний час, прозорості їхньої структури власності, походження капіталів і рівня державного контролю за стратегічними підприємствами. Водночас компанія продовжує розвивати виробництво і заявляє про намір посилювати міжнародну співпрацю в оборонній сфері, попри інформаційний тиск і публічні дискусії навколо її керівництва.