Технологічний пат та уроки Чорного моря: як Україна змінює військову доктрину НАТО

Сучасна архітектура глобальної безпеки проходить найсуворіше випробування на полях битв в Україні. Традиційна військова міць тут щодня стикається з інноваційною гнучкістю та нестандартними рішеннями.

Про поточний стан конфлікту, ефективність західної допомоги та кардинальну зміну парадигми навчання в Альянсійшлося на youtube-каналі DW Ukrainianв ексклюзивному інтерв'ю з головою Військового комітетуНАТО, адміралом Джузеппе Каво Драгоне.

Його оцінки дають чітке розуміння: світ перебуває на порозі війн нового типу, де старі правила більше не діють, а досвід ЗСУ стає фундаментом для майбутньої безпеки Заходу.

На п'ятому році російського вторгнення ситуація на полі бою характеризується як «глухий кут». Адмірал Драгоне визнає: наразі суттєвих територіальних здобутків немає, а ситуація виглядає «замороженою». росія продовжує робити ставку на кількість, використовуючи традиційну тактику «хвиля за хвилею», не зважаючи на колосальні втрати серед солдатів.

Україна, бувши значно меншою за розмірами, демонструє неочікувану міць, утримуючи лінію оборони. Секрет цієї стійкості — у мужності не лише солдата, а й кожного громадянина. Це створює фундаментальну різницю між мотивованим захисником та агресором. Хоча ситуація зайшла у глухий кут, важливо те, що Україна витримала зимовий тиск, коли в Європі багато хто побоювався російського прориву.

Питання ППО залишається одним із найгостріших. Адмірал запевняє, що постачання системPatriot, які надають США за кошти європейських країн, та ракет-перехоплювачів до них триває безперервно через механізм PURL та двосторонні угоди. Попри складність ситуації, НАТО задіює максимум можливих ресурсів для посилення українського неба.

Щодо внутрішніх ресурсів ворога, адмірал не очікує нової офіційної хвилі мобілізації в рф найближчим часом. Причина суто концептуальна: росіяни навіть через чотири роки продовжують називати війну «спецоперацією», а мобілізація прямо суперечить цій назві. Проте російська армія залишається сильною за рахунок чисельності, хоча вона й не здатна досягти своїх стратегічних цілей.

Адмірал Драгоне переконаний: досягти остаточного результату суто військовим шляхом надзвичайно складно. Економічний фактор стане вирішальною частиною кінцевого результату. Тріщини в російській економіці вже помітні, і Захід має посилити санкційний тиск, щойно дозволить геополітична ситуація (зокрема після завершення конфліктів у регіоні Перської затоки).

Крім того, сучасна війна перейшла у когнітивний вимір. росія витрачає приголомшливі 2 мільярди доларів на рік лише на дезінформацію та фейки. Це свідчить про те, що битва за розум людей є такою ж важливою, як і битва за території.

Україна кардинально змінила ведення війни на морі. Використовуючи безпілотні системи, вона змусила Чорноморський флот росії залишатися в портах Криму. Урок для НАТО очевидний:дронистали невід'ємною частиною сучасного бою. Сьогодні вони забезпечують 80% результатів ударів, і цей показник буде лише зростати.

Саме тому досвід українських фахівців є безцінним. Країни Альянсу, такі як Італія чи Франція з їхніми потужними флотами, вже зацікавлені в українських інструкторах. Більш того, українські офіцери вже допомагали країнам Перської затоки будувати захист від іранських дронів, що демонструє глобальне лідерство України у цій сфері.

"Це глухий кут": адмірал НАТО про війну в Україні | DW Ukrainian

Сьогодні НАТО не просто допомагає Україні, а й активно вчиться у неї. Спільний центр аналізу та підготовки JETEC у Польщі, який запрацює з 2025 року, стане головним майданчиком для цього обміну. Під час спільних навчань українські військові часто виступають як «сторона, що атакує», навчаючи західні армії захищатися від новітніх загроз.

Психологічного бар’єра перед тим, щоб вчитися у «біднішої» країни, в Альянсі немає. «Українці здобувають досвід у вогні, і вони заслуговують на повагу», — наголошує Драгоне. Це повага, що виходить за межі економічних показників.

Роль Німеччини в Альянсі трансформується. Берлін прагне створити найпотужніші конвенційні сили в Європі, і це сигнал для інших країн нарощувати інвестиції. Проте адмірал радить шукати баланс: не варто обирати між танками та дронами. Потрібно модернізувати традиційну зброю, паралельно розвиваючи кіберсферу та безпілотні системи. Наступна війна не буде такою ж, як ця, тому НАТО вже готується до сценаріїв 2030 року.

Після встановлення справедливого миру роль окремих країн НАТО («коаліції охочих») полягатиме у відбудові та навчанні. Захід хоче бачити українську армію настільки потужною, щоб вона могла самостійно стримувати будь-яку нову агресію. Допомога у відновленні аеропортів та інфраструктури стане частиною цього процесу.

Щодо ризиків нападу росії на територію НАТО до 2030 року, адмірал запевняє: Альянс готовий. Стовідсотковий успіх у перехопленні ракет, що летіли в напрямку НАТО з Ірану, підтверджує ефективність оборонних планів. Захід не просто спостерігає — він адаптується, використовуючи кожен урок, отриманий в Україні, щоб забезпечити стабільний мир у майбутньому.