В останні роки питання споживання білків стало надзвичайно популярним, особливо серед людей, які прагнуть підтримувати здоровий спосіб життя або займаються спортом. Проте нові дослідження ставлять під сумнів традиційні рекомендації щодо кількості білка, необхідного для оптимального функціонування організму. Згідно з загальноприйнятими нормами, дорослим рекомендується споживати близько 1-1,5 грама білка на кілограм ваги тіла щодня. Але нещодавні наукові роботи показали, що ця цифра може бути значно завищено
За словами Саманти Кінг, співавторки книги «Білок: становлення харчової суперзірки» (Protein: The Making of a Nutritional Superstar), білок отримав непропорційну значущість. «Здається, що немає меж для проблем, вирішення яких йому приписують: схуднення, набір ваги, тьмяна шкіра, старіння, енергія, ситість, відновлення, когніція тощо», — каже вона разом зі співавтором Ґевіном Відоном.
Колисьбілокпередусім асоціювали з ростом і відновленням м’язів, тепер же його пропонують як панацею від майже будь-якої сучасної недуги. Кінг і Відон бачать у цьому не стільки реальну потребу, скільки «вирішення, яке шукає проблему»: спосіб продати додатковий продукт там, де чіткої потреби немає.
Коротка відповідь — ні. «Це не є необхідним, — каже Ґевін Відон. — Білок міститься майже у всьому, що ми їмо, від салату до картоплі;Недостатність білка вкрай рідкісна за відсутності серйозного голодування або тяжкої хвороби й виснаження». Іншими словами, білка в типовому раціоні зазвичай більш ніж достатньо. Це не означає, що білок не важливий у збалансованому харчуванні.
Ще одна важлива деталь часто губиться в популярних порадах: білок сам по собі не створюєм’язи. «Будь‑який додатковий білок має поєднуватися з силовими тренуваннями, щоб дійсно впливати на ріст і корисність м’язів», — підкреслює Кінг. Тобто сам по собі білковий коктейль після тренування без відповідного навантаження не вирішить питання сили чи м’язової маси.
Поява білка як «чарівної» речовини справді багато в чому є продуктом комерції. Кінг нагадує, що перші «підсилювачі білка» з’являлися ще в XIX столітті — наприклад, барон фон Лібіг, німецький біохімік, який не лише розробив ранні протеїнові доповнення, а й заснував одну з перших глобальних продовольчих компаній.
Особливу історію має сироватковий протеїн — нині основа ринку добавок. Після Другої світової війни в США масове виробництво молока й сиру створило надлишок сироватки, яка без належної обробки була дуже токсичною: у 175 разів токсичнішою за неочищені людські стічні води. Замість того, щоб скорочувати виробництво, індустрія перетворила відходи на сухий продукт із тривалим строком зберігання і позиціонувала його як добавку для здоров’я. Одна інсайдерська оцінка описує цей шлях як «з ринви в золото».
Ця трансформація лежить в основі сьогоднішнього бурхливого ринку: за оцінками, продажі протеїнових добавок у 2025 році склали близько $24,8 млрд і, як очікують, зростуть до $45,7 млрд до 2035 року. У цьому сенсі білок став не лише складником їжі, а й способом додати товарну вартість: «Ми не можемо їсти нескінченні об’єми, томудодавання добавок— це спосіб підвищити цінність без додавання об’єму», — зауважує Кінг.
Популярність білка має й психологічні причини. Пандемія, невизначеність у виробничих ланцюгах, політична й економічна нестабільність — усе це сприяло зростанню розмов про макроелементи, підрахунок грамів і вибір «high‑protein» продуктів як маленьких, вимірюваних дій у непередбачуваному світі.
Але це відчуття може бути оманливим. Замість реального вибору це часто віддзеркалює культурний зсув, який перекладає на індивіда відповідальність за оптимізацію власного здоров’я. Такий підхід — «нутриціонізм» — редукує їжу до набору поживних компонентів і змушує людей мислити про раціон як про підбір «макросів», а не про насолоду й сенс трапез.
Одночасно білок опинився в центрі суперечок про майбутнє харчування: з одного боку, традиційне виробництво м’яса й молока захищають як символ самодостатності; з іншого — просувають лабораторно вирощені альтернативи як відповідь на екологічну кризу. Жодна зі сторін не відмовляється від уяви, що білок є матеріальним і символічним ядром їхніх проєктів.
Білок залишається незамінним для здоров’я, і для деяких людей — спортсменів високого рівня або пацієнтів із певними медичними показаннями — ретельне відстеження споживання має сенс. Але для більшості постійний фокус на додатковому білку є зайвим.
«Насправді лише люди зі специфічними медичними станами або ті, хто прагне до високих спортивних результатів, мають концентруватися саме на кількості білка», — каже Кінг.
Білок важливий, але для більшості з нас він уже є в достатній кількості, і його не потрібно робити центром усіх харчових рішень.
За матеріаламиThe Independent