На Херсонщині триває активна робота правоохоронців над розслідуванням справ, пов’язаних з інформаційними злочинами. В умовах сучасних викликів, які постають перед суспільством в еру цифрових технологій, питання захисту інформаційного простору набуває особливої актуальності. Оперативники відзначають збільшення випадків дезінформації та пропаганди, що можуть завдати шкоди не лише окремим громадянам, але й національній безпеці. Зокрема, у регіоні активно працюють спеціальні підрозділи поліції,
Російська пропаганда під час окупації Херсона намагалася створювати плацдарм для просування своїх наративів. Та й нині не полишає спроб викривити реальність на свою користь: малює картинки про «щасливе життя» під триколором, захоплені видання стають рупором окупаційної влади. І це не просто слова, написані на шпальтах, у соцмережах псевдомедіа, а склад злочину.
Про те, як закон наздоганяє тих, хто допомагає ворогу в інформаційному полі, ми поспілкувались із заступником керівника Херсонської обласної прокуратури Віталієм Нікітіним.
— Пане Віталію, існує думка, що слово журналіста «не вбиває», а блогерство — це лише трансляція власної позиції. Проте закон чітко визначає інформаційну співпрацю з агресором як злочин. Яка наразі ситуація на Херсонщині з такими провадженнями?
— Пропаганда — це фундамент окупації. Це спроба виправдати агресію та легітимізувати дії загарбників через ворожі наративи. Це не «власна думка», а свідома участь у війні на боці ворога. Якщо говорити мовою цифр, з початку повномасштабного вторгнення прокурори Херсонщини здійснюють процесуальне керівництво у 106 кримінальних правопорушеннях за ч. 6 ст. 111-1 КК України (організація заходів політичного характеру та інформаційна діяльність у співпраці з агресором). Наразі ці справи об’єднані у 99 проваджень.
— Чимала кількість. Хто ці люди? Це професійні медійники чи просто ідеологічні прихильники «руського міра»?
— Портрети підозрюваних дуже різні. На сьогодні ми повідомили про підозру 59 особам. Серед них є професійні журналісти, ті, хто приїхав виконувати ролі так званих «воєнкорів», і ті, хто став «обличчям» створених окупаційних медіа. Окрему категорію складають учасники фейкових об’єднань на кшталт «Союза матерей Херсонской области». Вони створювали ілюзію підтримки загарбників нібито від імені місцевих жителів. Щодо «блогерів», ми не виокремлюємо їх як професію. Але фактично це люди, які використовували соцмережі як цифрову зброю. Усіх їх об’єднує одне — ведення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором.
Більшість (52 із 59) отримали підозри у порядку спеціального досудового розслідування. Вони переховуються на непідконтрольних Україні територіях, але це не зупиняє правосуддя.
— Тобто ви працюєте на перспективу? Чи є вже реальні вироки та терміни?
— Ми вже скерували до суду обвинувальні акти щодо 53 осіб. Маємо 13 обвинувальних вироків. Це не умовні терміни, а реальні роки за ґратами. Важливо розуміти: виконання заочних вироків починається з моменту фактичного затримання особи, скільки б часу не минуло.
Серед тих, чию вину ми вже довели в судах, — херсонське подружжя (мова йде про Генадія та Олену Шелестенків – ред). Вони офіційно увійшли до спілки журналістів рф і отримали 10 та 12 років позбавлення волі. Також до 12 років засуджено ще одного колишнього херсонського журналіста (мова про Євгена Білого – ред), який очолив пропагандистську газету окупантів. Окрім інформаційної співпраці, йому інкриміновано заклики до незаконних виборів та посягання на територіальну цілісність України.
— Проте не лише журналісти потрапляють у поле зору прокуратури. Були випадки і з «культурними діячами»?
— Так, є вирок уродженцю Миколаєва( мова про колишнього вокаліста Херсонського драмтеатру Даніїла Санітара – ред). Під час окупації він був ведучим та виконавцем російських пісень на заходах окупаційної влади. Це були події політичного характеру для демонстрації «підтримки» рф, за що він отримував винагороду в рублях. Результат — 11 років позбавлення волі за колабораціонізм та виправдовування агресії. Зазвичай, крім в’язниці, ми добиваємося конфіскації майна та тривалої заборони обіймати будь-які посади.
— Дехто може вважати10–12 років за «виступи» та «тексти»надто суворим покаранням...
— Це не за «виступи». Це за участь у легітимізації окупації. Пропаганда створює ґрунт для репресій проти українців та маніпулює свідомістю людей, які перебувають у вразливому стані. Подивіться на вирок так званому «міністру освіти»(громадянин Росії Михайло Родіков – ред.)— 12 років позбавлення волі. Він не просто писав тексти, він намагався переформатувати свідомість наших дітей під російські стандарти. Це стратегічна загроза національній безпеці.
— Чи часто фігуранти використовують лінію захисту «мене змусили» або «я був лише технічним персоналом»?
— Слідство ретельно фільтрує такі заяви. Коли ми бачимо системність, отримання грошей від окупантів, прямі контакти з кураторами з рф або систематичні дописи у різних соцмережах на користь рф — версія про «примус» спростовується фактичними обставинами. Це свідомий вибір.
Ми працюємо в координації з іншими регіонами, адже колаборанти часто мігрують. Але для кожного зрадника меседж один: інформаційне поле — це не «сіра зона». Кожен ефір, кожен допис на користь ворога залишає цифровий слід. А цифровий слід — це готовий доказ для суду.
— Що ви скажете тим, хто досі працює на ворожих ресурсах, сподіваючись на анонімність?
— Рано чи пізно ми отримаємо доступ до всіх даних. Жоден псевдонім чи маска не врятує. Відповідальність неминуча, а термін давності за такими злочинами не працює на користь зрадників.
збережіть моє ім'я, електронну пошту та веб-сайт у цьому веб-переглядачі наступного разу, коли я коментуватиму.