Футбольний клуб "Олександрія" переживає складні часи, які викликані не лише відходом головного тренера Руслана Ротаня, а й низкою інших факторів, що вказують на авантюрну політику керівництва. Відзначається, що зміни у складі команди та нестабільність в управлінні стали причинами для занепаду результативності та загального стану справ у клубі. Після відставки Ротаня команда втратила не тільки тренера з досвідом, але й стабільність тактичної гри. Проте основна проблема полягає
Сезон-2024/25 виявився історичним для «Олександрії». Команда під керівництвом Руслана Ротаня здобула 20 перемог за 7 нічиїх і лишень 3 поразок у 30 поєдинках чемпіонату, що дозволило їй фінішувати на рекордно високому для себе другому місці, сенсаційно викинувши із топ-2 екс-чемпіона країни «Шахтар». Наразі ті успіхи вболівальникам «жовто-чорних» залишається тільки згадувати з особливою теплотою, оскільки сьогодні «Олександрія» вирішує кардинально інші завдання, перебуваючи не на другій зверху позиції у турнірній таблиці УПЛ, а на другій знизу…
На перший погляд, така поляризація результатів «Олександрії» є прямим наслідком відходу із клубу Руслана Ротаня, а також невдалого у всіх відношеннях призначення на роль його наступника молодого і недосвідченого в аспекті самостійної роботи Кирила Нестеренка. І цей прорахунок частково було визнано навіть самим керівництвом «Олександрії», коли наприкінці березня 34-річного фахівця звільнили, а на його місце у ролі рятівника повернули багаторічного екс-коуча «жовто-чорних» Володимира Шарана. Але навіть із досвідченим коучем на чолі «Олександрія» поки що не здатна демонструвати гідні результати, наближаючись до прямого вильоту з елітного дивізіону все швидше й швидше…
Зовсім не жарт, що у 25 матчах нинішнього сезону на рахунку «Олександрії» й досі лише 2 перемоги, 7 нічиїх і аж 16 поразок. Статистика минулого чемпіонату практично тотально розгорнулася в інший бік й наразі врятувати «жовто-чорних» від вильоту із УПЛ може тільки якесь диво. Теоретично їм може виявитисяпотенційний розвал «Руху», про який в експертному середовищі пліткують вже не один місяць, але обговорювати підкилимні та, ймовірно, кабінетні ігрища сьогодні ми точно не станемо, куди більше зосередившись на реальних причинах нинішніх проблем «Олександрії».
Отже, відхід Руслана Ротаня в «Полісся», який відбувся одразу після завершення минулого сезону, безумовно, позначився на «Олександрії», проте він точно не став каталізатором такого безславного падіння «жовто-чорних», яке ми спостерігаємо цього сезону. До невтішних результатів команди призвела передусім авантюрна політика керівництва клубу.
Першим дивним рішенням босів «Олександрії» стало, безперечно, призначення Кирила Нестеренка. Вже тоді складалося враження, що в особі молодого наставника боси олександрійців намагаються віднайти «нового Ротаня», тобто скопіювати свій попередній підхід та ставку на недосвідченого фахівця, який продемонстрував неймовірний тренерський потенціал та здійснив колосальний прорив у результатах роботи, якщо спиратися виключно на внутрішні реалії.
Проте вже тут керівництво «Олександрії» допустило низку суттєвих прорахунків. По-перше, Нестеренко й близько не мав такого ж досвіду у футболі як гравець (а разом із цим, як наслідок, й авторитету серед інших виконавців), яким міг похвалитися Ротань. Кирило пограв зовсім трохи, але у досить молодому віці через проблеми зі здоров'ям був змушений закінчити, а невдовзі перебрався на наставницьку ниву.
Але це далеко не головна проблема тренерського штабу «Олександрії», котрий влітку 2025-го очолив команду. Нестеренко й близько не мав таких асистентів, як Ротань. Якщо Руслан будь-якої миті міг довіритися своїм помічникам Сергію Кравченку та Олексію Антонову, які чудово показали себе при роботі у ролі «других скрипок», то в Нестеренка таких помічників не виявилося й близько. Більше того, Кирило, який у минулому сам був на других ролях у болгарина Ніколая Костова, здається, ментально так і не зміг вийти на новий рівень, ставши повноцінним коучем першої команди, де для успіху потрібно користуватися безумовним авторитетом у підопічних.
Другою помилкою керівників «Олександрії» стала кадрова робота на ринку. В Ротаня результат команді багато в чому приносили українці із досвідом виступів в УПЛ. Але влітку 2025-го «жовто-чорні» втратили Артема Шабанова, Микиту Кравченка, Івана Калюжного, Володимира Шепелєва та Олександра Філіппова. Це майже половина команди, яка стала срібною за підсумками сезону-2024/25. І це саме ті виконавці, від яких багато в чому залежала як гра, котру ставив «Олександрії» штаб Ротаня, так і результат.
Важливо відзначити і те, що Ротаню практично не доводилося працювати з легіонерами. В «Олександрії» на той момент було лишень п'ятеро іноземців, з яких по-справжньому ключовими фігурами для першої команди були тільки троє – центрбек Мігел Кампуш, а також вінгери Теді Цара та Хуан Альвіна Безерра. Інтегрувати невелику групу легіонерів у колектив, який складається із виконавців, з якими ти можеш спокійно розмовляти однією мовою – це набагато простіше, аніж те, на що пішла «Олександрія» із Нестеренком.
В поточному сезоні «Олександрія» наростила свою легіонерську колонію до 12 футболістів. Причому, це гравці, яких реально збирали з усього світу. За якими саме критеріями скаути та керівники схвалювали трансфери усіх цих виконавців, відомо тільки цим фахівцям, але з боку це виглядало як така собі гра у Football Manager, або ж Moneyball, якщо забажаєте.
Якщо Ротань робив ставку на досвід, розуміння гравцями ліги та суперників у ній, то Нестеренку довелося зіткнутися із абсолютно різномасним колективом, де до кожного необхідно було знайти не тільки морально-психологічний та тактичний підхід, але ще й інтегрувати у першу команду, звівши до мінімуму скарги на відсутність ігрової практики та недовіру. Подібне не завжди під силу навіть досвідченим наставникам, а що вже казати про не такого вже й досвідченого Кирила, нехай той і володіє декількома мовами…
І остання обставина точно не була проблемою Нестеренка, адже із чимось подібним нині зіткнувся вже Шаран. Це те, що керівництво клубу дало своїм наставникам, вважаючи, що відтепер в «Олександрії» легко та постійно з'являтимуться «нові Безерри», «нові Цари» тощо. Однак так просто ці процеси працюють хіба що у комп'ютерній грі, але не в реальності.
У цьому аспекті особливо примітно те, що Володимир Шаран нещодавно «проїхався» саме по легіонерах, давши зрозуміти, щоне бачить у їх грі якостей, які б ті повинні мати, аби претендувати на місце в команді. Іншими словами, літня кадрова політика керівництва та ставка на пошук талантів за кордоном, яких можна розкрутити та швидко з вигодою перепродати, себе не виправдала від слова «зовсім».
Важливо й те, що зупинятись на суддівському факторі та теоріях змови проти «Олександрії», які деякі працівники клубу останнім часом публічно озвучували через ЗМІ, навряд чи має сенс із однієї простої причини. Практично ні для кого, хто глибоко занурений у процеси українського клубного футболу, не секрет, що під керівництвом Нестеренка «Олександрія» вкрай дивно проводила збори, не заклавши належного фізичного базису для успішних та відчайдушних битв на весняний відрізок. На той момент «жовто-чорні» вже були у статусі аутсайдерів та мали розуміти, що для них важливо битися за кожне очко, але навесні команда одразу ж показала слабку фізичну підготовку, що нині й намагається виправити штаб Шарана, хоча часу на це катастрофічно не вистачає.
Зрештою, третім негативним фактором, який, найімовірніше, згубить «Олександрію» в цьому сезоні та призведе до вильоту клубу з УПЛ, стали загальні проблеми всередині клубного менеджменту. Інакше охарактеризувати ситуацію, за якої«жовто-чорні» отримали технічну поразку від УАФза неналежну підготовку поля та стадіону до матчу 17-го туру проти «Оболоні» просто неможливо.
Коли в критичні моменти ведення боротьби за виживання відбувається щось подібне, то це вже свого роду знак, що перебування в зоні вильоту для нинішньої «Олександрії» зовсім не випадковість і не є результатом якихось змов. Це просто логічне уособлення всього того, що відбувається всередині клубу, усіх тих проблем та невдалих рішень, усіх кадрових та структурних змін, що сталися після історичного «срібла» 2025-го.
Для світового футболу подібні ситуації – коли команда претендувала на чемпіонство, а вже наступного сезону залишає елітний дивізіон – загалом не є унікальними. Хоча в УПЛ нашвидкуруч навіть складно згадати, коли траплялося щось подібне. Хіба що історія з «Дніпром» у сезоні-2016/17, але тоді ситуація складалася дещо інакше і ще заздалегідь стало зрозуміло, що легендарний клуб просто перестав бути потрібним своєму власнику, котрий просто «награвся» у футбол.
Що буде з «Олександрією»? Почекаємо ще зовсім трохи, аби зрозуміти, де гратиме ця команда в наступному сезоні, але що вже точно можна відзначати – влітку «жовто-чорні» будуть зобов'язані провести чергову революцію, адже надто багато, на що робилася ставка перед сезоном-2025/26, банально не спрацювало, а то й зовсім провалилося. До речі, не факт, що для такого очищення виліт до Першої ліги стане такою вже проблемою. Поточний кейс «Металіста 1925» загалом свідчить про протилежне…