Священник Православної Церкви України з Калинопільщини, отець Олександр, став відомим не лише завдяки своїй духовній діяльності, а й завдяки унікальному поєднанню талантів. Він активно займається лікуванням людей за допомогою нетрадиційних методів та бджільництва. Його захоплення бджолами стало не просто хобі, а справжньою місією — священник виготовляє натуральний мед і пропагує користь продуктів бджільництва для здоров'я. Окрім цього, отець Олександр є таланов
Протоієрея Православної церкви України Івана Катькала із Вікниного знають на Калинопільщині, але не всі розуміють масштаб цієї постаті, що Божим промислом на початку 2015-го року оселилась на Черкащині, переїхавши разом з родиною з окупованого Криму, тікаючи від переслідувань окупаційної влади.
У Криму панотець мав усе: дім, роботу за покликанням (був настоятелем трьох храмів, секретарем, духовником та благочинним Української православної церкви Київського патріархату), повагу та шану від людей. Однак через окупацію півострова росіянами та переслідування української церкви вимушений був усе це залишити й переїхати на Калинопільщину, у Вікнине. Черкащина зустріла його не надто привітно, через наклепи недоброзичливців та причетність до Криму його навіть називали сепаратистом і путіністом. Однак за 11 років життя тут він довів свою вірність Україні, українському народу та істинній українській церкві – ПЦУ.
Ми поспілкувалися з панотцем та дізналися про його життя, ідеологію, вподобання.
Звідки родом? Як оселився в Криму?
Народився на Сумщині, в селі Товста. Закінчив залізничне та художнє училища, педагогічний інститут (художно-графічний факультет), духовну академію. Здобув також фах столяра. Талановитий різьбяр по дереву. Його роботи прикрашають експозиції художнього музею Сум. Загалом навчався з15 років.
У Крим переїхав, шукачи своє місце в житті, збудував там 3 храми Київського патріархату. «Одну церкву я добудовував (вона вже була наполовину готова), а дві я побудував з нуля», – розповідає.
Панотець каже, що віру йому прищепила бабуся, яка була православною, дотримувалась усіх постів, щиро молилася. Сам він, попри одруження, також вів аскетично-духовний, майже спартанський спосіб життя, тож у 90-х на Сумщині йому доручили будівництво храму, а поготів – обрали священником.
Про самозцілення та цілительство
На долю отця Івана випали важкі випробування. Але вони його не зламали, а лише укріпили самоконтроль та віру. Ще в дитинстві він переніс два компресійні переломи хребта (впав із коня та скирти). У 33 роки це далося взнаки. Лікарі йому пророкували, що ходити він більше не буде, пропонували операцію, але, священник відмовився і, дякуючи своєму старанню, праці, силі духу, зміг перемогти недугу. Кожен день він обливався холодною водою, молився, робив зарядку і це допомогло йому стати на ноги. «Чим більше ми проявляємо надзусилля, тим сильніше ми перемагаємо хворобу», – каже наш співрозмовник. Переживши тяжку особисту трагедію, нині отець Іван допомагає боротися з недугами, травмами іншим, в тому числі й нашим військовим. На сьогодні є сотні людей, що завдяки допомозі священника повернули собі радість життя.
«Робота там була непростою, особливо для священника Української православної церкви Київського патріархату, – каже отець Іван. –
Там кричали на кожному кроці «Розкольник! Розкольник! Розкольник!». У московських церквах навіть показували мої фотографії, залякуючи, щоб люди не йшли до мене, бо хворітиме весь рід. Але були в мене й такі віряни, які заспокоювали: «Отче, не звертайте уваги. Антиреклама – це теж реклама».
Де краще: в Криму чи на Черкащині?
«Я прожив 40 років в Криму, звісно, хочеться ще туди повернутись, але й до Черкащини за 11 років я теж звик. Маю тут багато друзів, однодумців, тож і звідси вже виїжджати не хочеться», – каже.
Що з кримськими церквами, які побудував священник?
«Одну забрали вже, там московський патріархат служить. В одній (українській) служить мій син. Ще одна – закрита», – відповів.
Чи ходять люди в Криму нині на українські служби?
«Так, приходять, кілька чоловік, із друзів. А так бояться», – зауважує священнослужитель.
Що собою представляє сьогодні російська православна церква та її відгалуження упц мп? Чи є там щось від християнства?
«Вони не пізнали Бога, тому служать сатані, – каже Катькало. – Від християнства у них лиш форма. А суть вони спустошили. По суті, ця церква не є християнською. Вони сектанти. Ратують, щоб жінки ходили в спідницях, платках, а суть християнства не в цьому, а в любові. Чи є любов у серці? Чи несеш ти правду й істину? Ось суть православної церкви. А в них цього немає. Вони зберегли лиш обрядовість, а духовність втратили, бо служать світському царю, а не духовному царю Христу.
Рецепт зцілення від Івана Катькала
«Віра без дій – мертва, – пояснює отець Іван. – Якщо людина вірить і працює над собою, має результат. І це повинно бути щоденною працею, а не вряди-годи. Кожен день потрібно молитись, бо молитва укріпляє нас, як в духовному плані, так і в розумовому. Піст – загартовує нашу волю. Щоденні вправи для фізичного тіла теж обов’язкові. Бо ми – триєдинство фізичного, душевного і духовного тіл. Душа прагне інформації, варто споживати духовну інформацію, це спонукатиме духовний розвиток. Господь каже: «Шукайте правду й істину, інше вам додасться». А правда й істина якраз і є в духовному розвитку. Тобто інформаційна складова – це духовний розвиток. Якщо це є, то ми розвиваємось добре. Отже, перша складова фізична, друга душевна і третя духовна, тобто Дух, який Господь нам дає».
Чи варто молитися за здоров’я ворогів, кіріла, путіна?
«Нам Господь говорить: «Моліться і за ворогів ваших», – апелює до Святого Письма священник. – Але яким чином за них молитися? За ворогів треба молитися так, щоб Бог їм дав розум, аби вони швидше усвідомили свої гріхи й покаялись, або – швидше згинули. Третього не дано».
В миру отець Іван – багатостороння особистість: він прекрасний столяр, різьбяр, займається бджільництвом (має до 200 вуликів), малює, пише вірші (за півроку написав до 200). Може й сад посадити й криницю викопати. Усьому дасть лад!
Микола ЗАМКОВЕНКО, Марина КАМІНСЬКА