В умовах зростаючої загрози з боку безпілотних літальних апаратів, Україна стає важливим гравцем на світовому ринку засобів боротьби з дронами. Вітчизняні компанії активно розробляють інноваційні технології та рішення, які вже привернули увагу міжнародної спільноти. Зокрема, українські підприємства пропонують широкий спектр продуктів — від радіоелектронних засобів до системи виявлення і нейтралізації дронів. Цей розвиток не лише зміцнює обороноздатність України у контексті
Чотири роки тому Україна благала світ про зброю та засоби захисту. Сьогодні вона сама постачає бойові технології десяткам країн — від Польщі та Британії до Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів. Такий стрімкий злет у сфері протидронових систем став одним із найнесподіваніших наслідків повномасштабного вторгнення рф.
Коли у лютому 2022 року російські війська перейшли кордон, мало хто ставив на виживання України. США на початку конфлікту фактично пропонували евакуювати президента Зеленського з Києва. Натомість українські сили не лише вистояли, а й відкинули ворога на низці напрямків. Війна, однак, не завершилася швидкою перемогою жодної зі сторін — вона перетворилася на виснажливу позиційну боротьбу, що все більше нагадує Першу світову.
Саме в умовах цього патового протистояння обидві сторони масово звернулися до бойових дронів. Безпілотники стали очима, ударною силою та засобом тиску — і водночас перетворили Україну на глобальний полігон для відпрацювання нових воєнних доктрин. Досвід, здобутий у цих боях, уже впливає на конфлікти в інших регіонах, зокрема на Близькому Сході.
Глобальний ринок антидронових систем у 2025 році оцінюється приблизно в $3,11 млрд, з яких 45,2% припадає на Північну Америку. Частка України — лише 5–8% за обсягом витрат. Проте ці цифри не відображають реального впливу країни: завдяки низьким витратам на виробництво та децентралізованим системам радіоелектронної боротьби Україна перехоплює набагато більше дронів, ніж можна було б очікувати з огляду на її ринкову частку. За оцінками Київської школи економіки, потенціал оборонного сектору країни після завершення бойових дій сягає $690 млрд протягом десятиліття.
Президент Зеленський підтвердив, що Україна направляє техніку та понад 200 фахівців до Саудівської Аравії, ОАЕ, Катару, Кувейту та Йорданії. Головне завдання цих команд — закрити прогалини, які залишають дорогі західні системи на зразок Patriot, що не розраховані на масові атаки дешевих дронів. Українські інструктори навчають місцеві сили розміщувати радари, працювати з радіорозвідкою та координувати мобільні вогневі групи для перехоплення БПЛА за ціною, несумірно меншою за вартість традиційних ракет. У Європі Україна здійснює прямі поставки техніки та інтегрує свої бойові алгоритми до систем НАТО — серед покупців Литва, Польща, Німеччина, Британія, Італія, Нідерланди, Латвія та Данія. Американські військові вже використовують українську систему Sky Map на авіабазі принца Султана в Саудівській Аравії для захисту власних активів.
Арсенал українського експорту охоплює кілька ключових розробок. Bukovel-AD від Proximus LLC — мобільний багаточастотний комплекс радіоелектронного придушення, здатний виявляти цілі на відстані до 70 км і глушити їх сигнали на відстані до 20 км. Антидронова рушниця Piranha Tech SF‑3 працює на трьох частотах одночасно та ефективна в радіусі 3 км. Перехоплювач Sting розганяється до 280 км/год на висоті до 3000 м і коштує лише $2000–6000 за одиницю. Автономний морський дрон Magura V7 здатний запускати повітряні перехоплювачі з рейкових пристроїв або турелей із наведенням штучного інтелекту — США вже виробляють його за українською ліцензією. Венцем цих розробок є мережева система управління Sky Map: платформа на базі ШІ, що обробляє дані від понад 10 000 пасивних акустичних та радіочастотних сенсорів для відстеження низькошвидкісних барражуючих боєприпасів.
Основою українського успіху є нестандартна модель розробки: замість очікування фінального затвердженого проєкту системи запускаються у виробництво паралельно з удосконаленням — зворотний зв’язок із поля бою одразу змінює конструкцію. Це дозволяє скоротити цикл від ідеї до готового продукту до мінімуму. Поряд із цим Україна робить ставку на так звану «економічну парасольку» — поставки за значно нижчими цінами та у більших обсягах, ніж могли б забезпечити американські чи європейські аналоги. Шлях від країни, яка розраховувала на чужу допомогу, до постачальника передових технологій, пройдений просто в розпал найжорстокішої за десятиліття війни, не має прецедентів у новітній історії.