В останні роки український футбол демонструє значний прогрес, особливо у формуванні молодих талантів, які здатні привернути увагу європейських клубів. Одним із таких гравців став воротар "Шахтаря" Ігор Різник. Його виступи на полі не залишають байдужими експертів та скаутів з інших країн. Різник відзначається не лише вражаючими навичками вратаря, але й впевненістю під час гри. Його реакція на удари суперників і здатність організувати захист команди заслуговують на окрем
Дива не сталося і «Шахтар» програв перший матч півфінальної стадії Ліги конференцій англійському «Крістал Пелас» (1:3). Однак, незважаючи на не найрадісніший рахунок і аж три пропущені м'ячі, на Туманному Альбіоні преса та експерти виділяли, по суті, тільки одного футболіста «гірників», котрий по-справжньому їх вразив. І це був не настирливий Егіналду, вдумливий Марлон Гомес або ж атлетичний і технічний Аліссон Сантана. Це взагалі не хтось із численних бразильців. Британських фахівців вразила гра голкіпера донецької команди Дмитра Різника, якогоу тамтешніх авторитетних ЗМІ взагалі порівняли із праймовим Давідом де Хеа.
Різник прийшов до «Шахтаря» на початку 2023 року. Донеччани оформили його трансфер із «Ворскли» за 3 мільйони євро, проте швидко дебютувати за нову команду голкіпер не зміг. Отримане невдовзі пошкодження вивело Різника із ладу до кінця сезону-2022/23, і до справи воротар повернувся влітку, вже фактично під роль ключового стража воріт, адже на той момент із команди пішов Анатолій Трубін.
Сама по собі покупка Різника мала вирішити для «Шахтаря» серйозну проблему, що назрівала на той момент. Тодішній беззаперечний № 1 донецької команди Анатолій Трубін відмовлявся продовжувати контракт із клубом, даючи зрозуміти, що має намір продовжити кар'єру за кордоном. З цієї причини «Шахтарю» доводилося діяти досить швидко й рішуче. Крім того, клуб шукав на цю позицію саме українця, адже розумів, що від ліміту на легіонерів у внутрішніх турнірах нікуди не подітися.
В результаті влітку 2023 року Трубін за 10 мільйонів євро плюс 40% від прибутку від наступного перепродажу перебрався до «Бенфіки», а Різник отримав статус основного воротаря у «Шахтарі». І невдовзі Дмитро довів, що вибір на його користь став вкрай вдалим рішенням менеджменту та системи скаутингу «Шахтаря».
Незважаючи на те, що в перших двох сезонах за «Шахтар» Різник стабільно пропускав у середньому по два м'ячі у власні ворота в поєдинках основної стадії Ліги чемпіонів (12 голів у 6 іграх сезону-2023/24, 16 голів у 8 іграх сезону-2024/25), голкіпер видавав і абсолютно приголомшливі перформанси, які рятували донецьку команду від неприємного рахунку на табло у низці поєдинків. Зокрема, в пам'яті й досі залишаються матчі проти «Барселони» (1:0), «Антверпена» (1:0), «Арсенала» (0:1) та «Бреста» (2:0), у яких вмілі дії Різника були справжніми прикрасами поєдинків. А програний матч проти ПСВ (2:3) взагалі став бенефісом Дмитра, після якого було надзвичайно шкода, що гра завершилася саме так, а не інакше. Причому шкода було навіть не всю команду, скільки саме титанічні зусилля її воротаря.
Талант та здібності Різника якнайкраще розкриваються саме у єврокубкових матчах, що цілком зрозуміло. В національному чемпіонаті «Шахтар» домінує у переважній більшості матчів, а тому проявити себе воротар «гірників» не має особливої нагоди. Швидше, навпаки, у ситуаціях, коли довго доводиться перебувати поза прямим контактом із м'ячем пильність може присиплятися, і воротар схильний допускати навіть більше помилок, аніж коли він крутиться у рамці як та білка в колесі.
У єврокубкових матчах роботи Різнику звично додає і вкрай нестабільна та аж ніяк неідеальна оборонна ланка команди. Черговим яскравим прикладом цього став перший матч півфінальної стадії Ліги конференцій-2025/26 проти «Крістал Пелас». У цьому поєдинку глядачі побачили багато чого – то Матвієнка, який втрачав позицію чи то промахувався по м'ячу в, здавалося б, досить простій ситуації, то Бондаря, який раптом виявлявся нездатним поставити опоненту досить буденний блок, що призводило до контратаки на ворота «гірників». На 54-й хвилині Різник й зовсім створив щось неймовірне, фактично забезпечивши порятунок воріт своєї командиу двох послідовних епізодах, кожен із яких мав просто шалені показники xG.
І нехай на різних статистичних порталах Різник за підсумками матчу зі «склярами»отримав вкрай низьку оцінку, опинившись за цим вельми сумнівним показником одним із найгірших у складі «Шахтаря», гру українського кіпераособливо виділили навіть в УЄФА. І сейви проти «Крістал Пелас» точно увійдуть до професійного воротарського портфоліо Різника, яке вже найближчим часом може допомогти Дмитру перебратися до одного із топ-чемпіонатів Європи.
Власне, тут ми й підходимо до головної теми цього матеріалу – потенційного трансферу Дмитра Різника із «Шахтаря» у інший клуб. Останні декілька тижнів у ЗМІ почала активно тиражуватися інформація про те, що до воротаря донецького клубу придивляються клуби із топ-ліг. За деякими даними, в офіс «гірників» вже приходила й конкретика – від «Лідса», який висловив готовністьзаплатити за Різника 10 мільйонів євро.
Потрібно розуміти, що це лише стартова пропозиція, яка за наявності серйозного інтересу, як правило, спеціально занижується зацікавленою стороною із метою в результаті вийти на плюс/мінус очікувану суму. Тобто, потенційно «Лідс» готовий заплатити за Різника значно більше, а розуміючи фінансові можливості клубів АПЛ, «гірники» цілком можуть вимагати за свого воротаря і 20-25 мільйонів євро, що є чималенькою сумою для воротаря (із сумою трансферу у 26 мільйонів євро, наприклад, Різник може потрапити одразу до топ-20 найдорожчих воротарів в історії світового футболу).
Чи потрібно «Шахтарю» зараз акцентувати увагу на необхідності продажу Різника? Скоріше так, ніж ні. Справа в тому, що контракт Дмитра з «гірниками» розрахований до кінця 2027 року, а самому голкіперу наразі уже 27. З точки зору віку Різник перебуває в «самому соку», як для представника свого амплуа, і здатний виступати на топ-рівні ще років сім, якщо не більше, за умови відсутності проблем із травмами. Але, з іншого боку, голкіпер не може не усвідомлювати, що підписання нового довгострокового контракту із «Шахтарем» зараз зробить його ситуацію дуже схожою на ту, в якій, у підсумку, опинився центрбек донецького клубу Микола Матвієнко.
Іншими словами, якщо у Різника, як і раніше, у Трубіна є амбіції пограти в одному із топ-чемпіонатів, то лонгувати трудову угоду із «Шахтарем» для нього не має жодного сенсу. У складі «гірників» Дмитро вже видав чималу кількість топових матчів, навіть за одними нарізками із яких його можна продати в інший клуб за непогану суму.
Але чи захоче «Шахтар» йти на такий трансфер? Логіка підказує, що донецький клуб зобов'язаний це зробити, причому, швидше за все, вже влітку 2026-го. І справа зовсім не в чутках щодоможливого приходу до лав «гірників» добре знайомого Арді Турану турка Ерсіна Дестаноглу із «Бешикташа», а в тому, що саме наприкінці поточного сезону буде майже ідеальна ситуація на трансферному ринку, аби максимально вигідно продати Різника. Тотально ідеальною її робила б лише одна обставина – якби збірна України поїхала на ЧС-2026, а Різник зумів би у її лавах проявити себе на мундіалі так само яскраво, як і у низці єврокубкових матчів за «Шахтар».
Влітку 2026-го, якщо брати до уваги контракт Різника, що завершується, й потенційну неготовність воротаря до його продовження, трансферна ціна на воротаря буде на піку, що збігатиметься із загалом гарним часом на ринку. Не секрет, що влітку активність клубів у кадровій роботі вища, ніж узимку, через що можна отримати більш щедру пропозицію. Відтягувати ж до літа 2027-го «Шахтарю» буде вкрай невигідно, тому що в цей же період чинний контракт Різника остаточно стане незахищеним, що дозволить Дмитру самостійно вести переговори із будь-яким клубом, який зацікавлений в його послугах, і домовлятися стосовно пре-контракту.
Крім того, важливо розуміти, що в резерві у «Шахтаря» ось уже майже два роки перебуває Кіріл Фесюн – голкіпер, який демонстрував дужу і дуже непогану гру в рамці «Колоса», за що й отримав запрошення до лав «гірників» за 2,7 мільйони євро. Але опинившись «під» Різником у складі донеччан Фесюн за останні два сезони зіграв усього-лишень 13 офіційних матчів, а це явно не той показник, який може додавати голкіперу впевненості у своїх силах та відкривати простір для прогресу.
Боятися, що продаж Різника призведе до глобальної воротарської проблеми у «Шахтарі», навряд чи варто. Безумовно, це може статися, але загалом стратегічно клуб усе робить правильно, бо вже підготував своєму нинішньому № 1 потенційну заміну, як колись для Анатолія Трубіна, а ще раніше – для Андрія Пятова. У цьому аспекті «Шахтар» працював останніми роками ледве не ідеально, і кейс із Трубіним, на якому можна було б заробити більше грошей, але це не вдалося через позицію кіпера із пролонгацією контракту, наразі має стати уроком для топ-менеджменту «гірників», аби щось подібне не повторилося і з Різником.
Звичайно, теоретичні 40% від прибутку із перепродажу, як було при домовленості з «Бенфікою» стосовно Трубіна, – це цікава опція, але куди краще отримати своє одразу та у тому обсязі, який зрозумілий. Це дозволяє клубу вести свою діяльність більш прогнозовано, розраховувати на зазначені суми в аспекті фінансування роботи і взагалі мінімізує ризики, оскільки якщо той таки Трубін в результаті піде з «Бенфіки» безкоштовно або дешевше, ніж за 10 мільйонів євро, то «Шахтар» не отримає від цього зовсім нічого.
Також цікаво подивитися, наскільки у «Шахтарі» знову готові працювати над іміджевими трансферами українських футболістів до закордонних клубів. Після повернення до широкої ставки на бразильців, здається, клуб знову змістив основний фокус саме на цей напрямок, але… Події 2022 року показали, що в першу чергу клуб може розраховувати на своїх місцевих талантів, а тільки потім – на усіх інших. І це аспект, який також необхідно враховувати і з яким потрібно обов'язково рахуватися.
Плюс до всього за весь час у топ-10 найдорожчих продажів «Шахтаря» є лишень три представники України. Це аж ніяк не критичний, але все ж таки показовий момент, який свідчить, що «гірникам» потрібно вчитися робити вигідний бізнес не тільки на іноземцях, а й на своїх, допомагаючи їм розвиватися та стаючисправді великим клубом.
Адже не так вже і складно користуватися до кінця талантом та здібностями того, хто одного разу вже виявився розкритим. Кейс 30-річного Миколи Матвієнка, котрий так нікуди і не був проданий, і так і не зміг проявити себе в одній із топ-ліг, тут більш ніж ілюстративний. І в цьому відношенні «Шахтар» навряд чи виглядає вигідніше на тлі свого одвічного опонента за УПЛ – «Динамо», яке також не наважується продавати своїх лідерів (а вони у лавах киян останніми роками традиційно з-поміж українців) на піку. Ліміт на легіонерів плюс несприятлива в цілому ситуація в країні для розвитку молодих футболістів та відсутність цілеспрямованої роботи в цьому напрямку роблять свою справу, і нашим топ-клубам куди простіше втримувати своїх лідерів із українським паспортом до останнього, аніж відпускати їх вчасно та награвати на їхнє місце інших наших співвітчизників, цим розвиваючи все нові й нові кадри та, як наслідок, підвищуючи до максимуму конкуренцію у збірній України.
Утім, ця тема вже значно масштабніша та серйозніша в аспекті проблематики, аніж та, якій і був присвячений цей матеріал…