Кримські журналісти, які стали жертвами репресій з боку російської влади, продовжують залишатися в ув’язненні, підкреслюючи серйозність ситуації з свободою слова на півострові. З моменту анексії Криму Росією у 2014 році медіапейзаж регіону зазнав суттєвих змін: незалежні ЗМІ були закриті або піддані жорсткому контролю. Багато кримських журналістів опинилися перед загрозою арешту через свою професію та висловлення критичних думок щодо політики Кремля.
«Цілеспрямовано доводять до смерті» – так сестра засудженої кримської активістки та громадянської журналістки Ірини Даниловичпрокоментувала умови тримання жінкив колонії РФ. У слідчому ізоляторі їй тривалий час не надавали медичної допомоги у зв’язку з гострим отитом. У результаті активістка втратила слух на одне вухо, але так і не отримує лікування. Ірина Данилович – одна з майже двох десятків українських журналістів, яких російська влада покарала за їхню роботу в Криму. З нагоди Всесвітнього дня свободи преси, який відзначають 3 травня, проєкт Радіо Свобода Крим.Реаліїнагадуєімена цих кримських журналістів.
За 12 років окупації Росія перекрила доступ до незалежної журналістики в Криму, кажеНаріман Джелял, надзвичайний і повноважний посол України в Туреччині, колишній політв’язень і кримськотатарський журналіст.
«Коли окупаційна влада закривала медіа, не видавала ліцензії та переслідувала професійних журналістів, саме звичайні громадяни – активісти, родичі політв’язнів – почали документувати обшуки, арешти, судові процеси. Так у відповідь на тиск і знищення незалежних медіа в Криму сформувалося явище громадянської журналістики. Багато хто з них не мав журналістського досвіду, але став ключовим джерелом правди про ситуацію в Криму», – зазначив Джелял у коментаріКрим.Реалії.
Громадянські журналісти в Криму висвітлювали теми, які ніколи б не з’явилися в місцевих провладних медіа.
«Тем у Криму чимало: від соціальних питань (пенсії, комунальні послуги, рівень медицини в лікарнях) до так званих «виборів». Окрема тема – екологія. Наприклад, у містечках Південного узбережжя Криму стічні води часто скидають просто в море. Стоячи на пагорбі, іноді можна побачити величезні темні плями на воді, які місцева «влада» зазвичай списує на аварійні скиди. Ще одна критична тема – Бакальська коса. Окупаційна адміністрація дозволила там промисловий видобуток піску. Через це існує велика загроза, що за 3–5 років цей унікальний природний феномен зникне назавжди», – розповідаєВладислав Єсипенко, колишній в’язень Кремля та журналіст Крим.Реалії.
Висвітлюючи репресії в Криму, громадянські журналісти самі часто стають жертвами російської політичної системи.
«Репресії спрямовані на те, щоб ізолювати людей, змусити їх «закритися в собі», не довіряти один одному і не знати, що відбувається навіть поруч. У цих умовах громадянські журналісти виконують надзвичайно важливу функцію – вони об’єднують людей. Завдяки їхнім матеріалам люди дізнаються про обшуки, суди, арешти, підтримують сім’ї політв’язнів, приходять до будівель судів, навіть ризикуючи отримати штрафи або зазнати переслідувань. Російська влада сприймає таких журналістів не просто як медіа, а як політичну загрозу», – вважає Наріман Джелял.
Серед кримських журналістів, які нині перебувають у російських застінках, переважна більшість – кримські татари.
«Ця політика має глибоке історичне коріння – недовіру та ворожість до кримськотатарського народу, що сьогодні посилюється через їхню чітку позицію проти окупації», – упевнений Джелял.
За даними Кримськотатарського ресурсного центру, 25 кримських журналістів зазнали переслідувань з боку російської влади. Серед них – низка активістів, громадянських журналістів та блогерів, зокрема пов’язаних з ініціативою «Кримська солідарність». Четверо –Наріман Джелял, Владислав Єсипенко, Наріман Мемедемінов, Микола Семена– були звільнені в межах обмінів або після закінчення терміну незаконного ув’язнення.
Ось імена 21 кримського журналіста, які досі перебувають у російському ув’язненні:
Азіз Азізов жив у Бахчисараї зі своєю сім’єю. Він займався будівельними та покрівельними роботами. Пізніше приєднався до роботи громадського об’єднання «Кримська солідарність». За його роботу – як журналіст він був присутній біля будинків, де російські силовики проводили обшуки у кримських татар – його двічі затримували та заарештовували на 7 діб.
«Кримська солідарність» – громадське правозахисне об’єднання, створене у квітні 2016 року в Криму родичами заарештованих, активістами та адвокатами. Рух займається захистом жертв політичних репресій, надає юридичну та матеріальну допомогу політв’язням та їхнім сім’ям, а також висвітлює судові процеси.
Рустем Османов був професійним журналістом і працював режисером монтажу на кримськотатарському телеканалі ATR у Сімферополі. Після окупації цей телеканал російська влада закрила, з 2015 року він виходив в ефір із Києва. Але Османов залишився в Криму.
5 березня 2024 року співробітники ФСБ провели чергову серію обшуків у будинках кримських татар у Криму. У Бахчисарайському та Джанкойському районах було затримано, а згодом і заарештовано 10 осіб. Серед них – громадянські журналісти Азіз Азізов та Рустем Османов із Бахчисарая. Обидва стали фігурантами Шостої бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір». Російські силовики звинуватили всіх затриманих того дня кримських татар в участі в терористичній організації.
Ернес Аметов займався підприємницькою діяльністю в Криму. Він захоплювався відеозйомкою та любив знімати рекламу. Також він був активістом «Кримської солідарності» та як громадянський журналіст висвітлював політичні переслідування кримських татар і порушення прав людини в окупованому Криму. Російська влада двічі заарештовувала Аметова. Перший раз – у 2017 році, після чого він 3 роки незаконно перебував в ув’язненні. У вересні 2020 року Південний окружний військовий суд виправдав Аметова і звільнив у залі суду. Утім, згодом цей вирок було скасовано, і справу розглянули повторно. У 2022 році його засудили до 11 років колонії суворого режиму.
Осман Аріфмеметов – журналіст та активіст, який вів хроніку судових процесів над кримськотатарськими активістами в Криму. Так, він знімав на фото, як 11 жовтня 2017 року російські силовики проводили обшук уТимура Ібрагімова. У 2019 році Аріфмеметова заарештували у справі про «терористичну діяльність» – обвинувачення, на думку правозахисників, сфабриковані. Кримчанин перебуває в російському ув’язненні сьомий рік.
У молодості Марлен (Сулейман) Асанов працював викладачем кримськотатарської мови та літератури. Пізніше став директором культурно-етнографічного центру «Коккоз», а згодом заснувавкараван-сарай «Салачик»Кримськотатарський культурно-етнографічний центр, що складається з комплексу архітектурних споруд, призначених для розміщення та відпочинку подорожніх і гостей..
Після окупації Криму Росією Асанов почав допомагати сім’ям політв’язнів. Він відвідував усі судові засідання у політично мотивованих справах і публікував на своєму каналі Youtube відео з обшуків російськими силовиками. Марлена Асанова заарештували в Бахчисараї 12 жовтня 2017 року. ФСБ інкримінує йому участь у терористичній організації.
Асан Ахтемов – уродженець Сімферополя, з 2015 року працював журналістом, помічником редактора кримськотатарської газети «Авдет». У 2021 році його затримали за обвинуваченням у підриві газопроводу в селі Перевальному. Правозахисники повідомляли, що ФСБ піддала Ахтемова фізичному та психологічному тиску під час затримання. Його побили, вивезли до лісу, погрожували розстрілом, після чого катували електричним струмом у присутності призначеного адвоката, щоб домогтися зізнавальних свідчень. У 2022 році підконтрольний Росії Верховний суд Криму засудив Асана Ахтемова до 15 років колонії суворого режиму. РанішеКрим.Реалії писали, що Асан Ахтемов стрімко втрачає зір у російській тюрмі.
Газета «Авдет» («Повернення») вийшла у друк 1990 року. За ці роки газета висвітлювала важливі історичні події в Криму. У 2014 році видання зіткнулося з тиском із боку Росії та було змушене боротися за виживання. До 2021 року газета виходила у друкованому вигляді для обмеженого кола передплатників. Із 2021 року «Авдет» повністю перейшов в онлайн-формат.
Ремзі Бекіров – громадянський журналіст, який вів стріми обшуків і судів у політично мотивованих справах проти жителів Криму. Серед тем, які він висвітлював, були справи ветерана кримськотатарського національного рухуВеджіє Кашка, «Хізб ут-Тахрір» та затримання священника УПЦКлимента. Ремзі Бекірова заарештували у 2019 році, а 10 березня 2022 року суддя російського Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону засудив громадянського журналіста до 19 років позбавлення волі.
Володимир Дудка, Дмитро Штибліков та Олексій Бессарабов – колишні військовослужбовці ВМС України. Штибліков разом із Бессарабовим до 2014 року працювали військовими експертами в українському аналітичному центрі «Номос» у Севастополі. Також вони були членами редколегії українського журналу «Чорноморська безпека». Володимир Дудка був їхнім спільним близьким другом.
9 листопада 2016 року співробітники ФСБ затримали їх трьох у Севастополі за підозрою у підготовці диверсії в Криму. Пізніше їх засудили на терміни від 5 до 14 років позбавлення волі.
Ірина Данилович – кримська медсестра та громадянська журналістка. Вона співпрацювала з проєктами «Кримський процес» та INжир media, в яких висвітлювала переслідування на півострові. Також Данилович писала про порушення прав кримських медпрацівників, зокрема про недоплати за роботу з ковідними пацієнтами.
У 2022 році Данилович викрали співробітники ФСБ. Її звинуватили у нібито зберіганні вибухових речовин і засудили до 7 років позбавлення волі. В ув’язненні вона має серйозні проблеми зі здоров’ям.
Тимур Ібрагімов, Сервер Мустафаєв, Сейран Салієв стали фігурантами так званої другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір».
«Справи Хізб ут-Тахрір» – це кримінальні справи, які порушують у Криму та Росії проти учасників міжнародної ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі». Найчастіше їх звинувачують у нібито «терористичній діяльності організації». Правозахисні організації кваліфікують «справи Хізб ут-Тахрір» як переслідування за політичні та релігійні переконання.
16 вересня Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Тимура Ібрагімова – до 17, Сервера Мустафаєва – до 14, Сейрана Салієва – до 16 років ув’язнення. Усі вони були активістами «Кримської солідарності».
Громадську діяльність у «Кримській солідарності» Амет Сулейманов поєднував із роботою продавця-менеджера в магазині в Бахчисараї. Він вів стріми з обшуків у будинках кримських татар російськими силовиками та відвідував судові засідання як слухач. За це Сулейманова не один раз затримували.
У 2021 році його справу не обмежили домашнім арештом. Сулейманова засудили до 12 років ув’язнення. У 2023 році його відправили до колонії суворого режиму, попри те, що він потребує операції на серці. Правозахисники вважають його справу політично мотивованою, а умови тримання – загрозою для життя.
Руслан Сулейманов – громадянський журналіст та активіст «Кримської солідарності». У поле зору російських силовиків він потрапив після участі в одиночному пікеті на підтримку заарештованих кримських татар 15 жовтня 2017 року. Тоді Сулейманову призначили адміністративний штраф у розмірі 10000 рублів.
27 березня 2019 року він був заарештований і звинувачений у тероризмі. 24 листопада 2022 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону оголосив вирок п’ятьом кримським татарам у «справі кримських мусульман». Серед них був Руслан Сулейманов, якого суд засудив до 14 років колонії суворого режиму.
Вілен Темер’янов був одним із громадянських журналістів «Кримської солідарності». Після початку нової хвилі репресій проти кримських татар він почав їздити на місця обшуків, знімав дії російських силовиків на телефон і повідомляв про те, що відбувається. У 2020 році він отримав прескарту видання «Грани.ру» і став регулярним спостерігачем під час судових засідань у справах політичних в’язнів у Криму.
У серпні 2022 року ФСБ прийшли вже в його будинок у Джанкойському районі. Після обшуку Вілена затримали за звинуваченням у тероризмі й того ж дня заарештували. 25 листопада він виступив із останнім словом у Південному окружному військовому суді в Ростові–на–Дону, заявивши про свою невинуватість. «Я – мусульманин і журналіст», –цитувала Темер’янова «Кримська солідарність».
Рустем Шейхалієв багато років займався торгівлею на ринку та допомагав в організації дитячих свят у Криму. У 2015 році він також став громадянським журналістом. Шейхалієв відвідував суди, висвітлював репресії щодо мусульман та організовував закупівлю передач для незаконно заарештованих кримчан.
Шейхалієва заарештували 27 березня 2019 року в Сімферополі. 24 листопада 2022 року Південний окружний військовий суд засудив Шейхалієва до 14 років позбавлення волі. Його дружина неодноразово повідомляла, що в колонії здоров’я Шейхалієва серйозно погіршилося: він потребує лікування зубів та варикозного розширення вен.
Правозахисники зазначають, що звільнення кримських журналістів просувається непросто. Насамперед через позицію Росії, яка вважає людей в окупованому Криму росіянами і не бажає віддавати «своїх» людей.
«Проблема в тому, що росіяни майже не повертають цивільних у межах обмінів. Здебільшого під час обмінів вони погоджуються повертати військовополонених і обмінювати їх на своїх військовополонених, а цивільних майже не віддають. В останніх обмінах із Криму нікого з цивільних не випускали, тому шансів, що повернуть наших журналістів та інших цивільних бранців, які були ув’язнені в Криму, дуже мало», – розповілаІрина Сєдова, експертка Кримської правозахисної групи в коментарі для Крим.Реалії.
Журналіст Крим.Реалії Владислав Єсипенко після звільнення з російського полону вирішив присвятити себе правозахисній роботі. Він хоче зробити свій внесок у звільнення кримчан, які досі перебувають у в’язницях Росії, і наголошує, наскільки небезпечно зараз працювати в Криму.
«Я глибоко поважаю людей, які після початку повномасштабного вторгнення продовжують працювати репортерами на окупованих територіях. Для мене особисто (хоч би як пафосно це звучало) це внесок у спільну справу повернення українського Криму. Мені це боліло тоді й так само болить зараз. Сьогодні попит на роботу громадянських журналістів зріс, але й ризики стали непорівнянними. Якщо раніше за незгоду чи висвітлення порушень прав людини загрожувало ув’язнення, то зараз людина може просто зникнути або її можуть убити», – зазначив Єсипенко в коментарі для Крим.Реалії.
Міжнародні організації неодноразово висловлювали підтримку ув’язненим кримським журналістам.
«Незалежні медіа зазнають потужного тиску, а Кремль перетворив Крим на медіапустелю, де дозволена лише пропаганда», – говорилаПолін Мофре, менеджерка української програми у відділі Східної Європи та Центральної Азії міжнародної організації «Репортери без кордонів»,у коментарі медіа «Суспільне».
Також міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) ведеБарометр свободи преси, до якого включено імена ув’язнених кримських журналістів. У цьому списку Росія посідає друге місце серед країн із найбільшою кількістю журналістів у неволі, поступаючись лише Китаю.
Передрук із«Крим.Реалії»/«Крым.Реалии»