В умовах економічних викликів та змін на аграрному ринку українські фермери активно шукають нові шляхи для підвищення рентабельності своїх господарств. Одним із таких інноваційних кроків стало висадження 2000 саджанців спаржі замість традиційної картоплі, що свідчить про прагнення аграріїв адаптуватися до сучасних вимог споживчого ринку. Спаржа, яка раніше в Україні не користувалася великою популярністю серед місцевих виробників, сьогодні стає все більш привабливою культурою завдяки висок
Канал «Вовка Брус» — про господарство без прикрас. Є тут і трактор, і бруд на чоботях, і Сергій Миколайович з мотоблоком, і сніг у травні. Але є й ідея, яка змушує задуматися: що, якщо один раз гарненько поморочитися з ямами — і наступні 10–15 років просто збирати врожай?
Автор відверто каже: він шукає не спосіб «наробитися на землі», а спосіб на ній заробити. І спаржа, на його думку, якраз для цього підходить. Садиться один раз — як плодові дерева. Плодоносить щороку без повного перезасіву. Ціна поки що непогана, конкуренція невелика. І головне — вона дає врожай ранньою весною, коли більшість культур ще навіть не посаджена. Це означає живі гроші вже в квітні-травні, які можна одразу вкладати в розвиток господарства.
Додайте до цього те, що у родини вже є свій ринок збуту — постійні покупці олії, ковбаси, сиру. Логічно розширити асортимент.
Щоб не чекати кілька років першого врожаю, обрали гібриди F1. Вони швидше стартують після посадки, стійкіші до морозів, дають рівніші й потужніші пагони. Теоретично перший результат можна побачити вже наступного сезону. Саджанці замовили у сімейної ферми, яка вирощує спаржу вже вісім років. Взяли одразу 2 000 штук двох гібридів — у червоних і білих мішках.
Підготовка ділянки — окрема пригода. Спочатку культиватором КПН 3.6 вирівняли землю, потім саморобним маркером із дроту розмітили шість рядів по 120 м із міжряддям 120 см. Траншеї спочатку пройшли мотоблоком GTM із переробленим підгортачем, а потім докопували вручну — американкою — до глибини приблизно 25 см. Чим глибше, тим краще приживається.
На дно — нічого зайвого: просто розклали корінці через 30–35 см, злегка присипали землею. Потім — мінеральне добриво, шар землі, компост. Окремо вносили мікоризний біопрепарат «Мікофрен» і органо-мінеральне добриво «Бактогран» від БТУ-центра. Корінці попередньо замочували на дві години в розчині амінокислотного препарату — теж від БТУ. Кожен рядок після посадки проливали крапельним поливом на ніч.
Три людини працювали три дні. Повні робочі дні. Це чесно — і автор цього не приховує.
Без техніки тут було б зовсім сумно. Трактор SRTK 904 із культиватором вирівнював і маркував. Мотоблок GTM копав траншеї і потім засипав їх після посадки. Сергій Миколайович придумав кріплення до мотоблока із візком — вийшов саморобний розкидач перегною: їхав між траншеями і рівномірно насипав. Виглядало кумедно, але спрацювало.
Для закидання траншей після посадки знову використали культиватор на тракторі — пройшли в два сліди, і поле вийшло рівненьким. Лайфхак, до речі, робочий: якщо свого культиватора немає, достатньо попросити в сусіда.
Урожай очікується наступного року. Зі спаржі можна вирощувати як зелену, так і білу — залежно від методики. Яка краще продаватиметься, покаже практика.
Паралельно господарство готується сіяти 10 гектарів соняшника — гібриди «Аркана» і «Амарок» від українського виробника «Агроритм». Компанія, до речі, надає 20% знижку на насіння для областей, які у 2025 році постраждали від посухи: Херсонська, Миколаївська, Одеська, Запорізька, Дніпропетровська і Донецька.