Російська Федерація виявила необхідність змінити свою тактику ведення бойових дій в Україні, зокрема через значні втрати серед особового складу та техніки. Як повідомляє британське видання The Telegraph, нові підходи до наступальних операцій свідчать про те, що військове керівництво Росії намагається адаптуватися до умов сучасного поля бою. Згідно з інформацією, отриманою від західних аналітиків і військових експертів, зміна стратегії може бути відповіддю на не лише численні втрати у живій
Російська армія змушена радикально переглядати підходи до ведення наступальних дій на фронті.
Про цеповідомляєвидання The Telegraph із посиланням на західних аналітиків та військових експертів.
Окупаційні війська дедалі частіше відмовляються від масованих штурмів великими силами на користь атак малими групами. Головною причиною такої трансформації стали критичні втрати особового складу та низька ефективність попередньої стратегії “живих хвиль”, яка не забезпечувала значних проривів під щільним вогнем українських сил.
Сучасне поле бою стало занадто “прозорим” для проведення масштабних операцій. Завдяки повсюдному використанню дронів та засобів радіоелектронної боротьби будь-яке велике скупчення військ миттєво виявляється та знищується. Аналітик Chatham House Кір Джайлз зазначає, що за таких умов російське командування перейшло до тактики “прихованого проникнення”.
Замість потужних ударних кулаків ворог тепер використовує групи чисельністю від двох до чотирьох осіб, які намагаються непомітно просочуватися крізь прогалини в українській обороні.
Такі штурмові одиниці зазвичай пересуваються пішки у нічний час, дотримуючись суворого режиму радіомовчання, щоб уникнути виявлення технічними засобами розвідки. Основна мета цих бійців полягає у проникненні в тил українських позицій та закріпленні на нових рубежах для забезпечення просування наступних підрозділів. За даними Інституту вивчення війни, хоча українські захисники регулярно ліквідують такі групи, їхня велика кількість та розосередженість створюють постійний виснажливий тиск на лінію оборони.
Ключову роль у координації цих дій тепер відіграють безпілотники, які дозволяють командним пунктам у реальному часі коригувати рух кожного окремого бійця. Таким чином, агресор адаптується до нових реалій технологічної війни. Попри зміну методів, стратегічна мета ворога залишається незмінною — безперервний пошук вразливих місць в українській обороні ціною постійних, хоча й менш помітних зовні зусиль.