Фермер із Буковини, який вирішив відродити занедбані землі, досяг вражаючих результатів у садівництві. За кілька років йому вдалося розширити площу своїх угідь до 100 гектарів, на яких тепер ростуть яблука різних сортів. Цей проект не лише повернув життя на колишні пустки, але й став важливим джерелом доходу для місцевої громади. Експорт яблук з його садів вже досягає тисячі тонн щороку. Фермер активно працює над покращенням якості продукції та вп
Фермерське господарство в селі Рідківці на Буковині виросло з півтора гектара орендованої землі, де роками не ступала нога господаря. Тепер це майже сотня гектарів садів з виходом на ринки Близького Сходу. Один із співвласників господарства Дмитро Макаренкорозповівпро те, як це стало можливим.
Основу бізнесу складають яблука — переважно зимових сортів: Гала, Fuji, Red Delicious і Golden Renders. На другому місці груша, на третьому — черешня. Остання вирощується за технологією “У-УФО”, де плоди формуються на вертикальних провідниках. Така система суттєво спрощує збір і підвищує продуктивність праці.
Груші та черешні йдуть переважно на внутрішній ринок. Грушу сорту Яблунівська, соковиту й добре придатну до зберігання, можна зустріти на полицях чернівецьких магазинів. А от яблука — це вже інша історія. Щороку господарство експортує близько тисячі тонн, і левова частка врожаю вирушає на Близький Схід. Макаренко із посмішкою зазначає, що його яблуками ласують і арабські шейхи — особливо полюбляють там сорт Гала.
Секрет успіху, каже фермер, не в тому, щоб безупинно розширювати площі. Набагато важливіше — замінювати старі малопродуктивні сади молодими деревами й впроваджувати сучасні технології. Зокрема, без краплинного зрошення сьогодні вже не обійтися: клімат змінюється, і година-дві поливу щодня невеликими порціями стали обов’язковою умовою нормального врожаю.
Окремий виклик — град, який останніми роками почастішав. Від нього сади захищають спеціальні сітки: їх розкривають після цвітіння, коли минає загроза заморозків, і прибирають уже після збору врожаю, щоб узимку конструкція не постраждала від снігу.
Є тут і власна пасіка — 60 сімей карпатської бджоли. Цю породу вибрали свідомо: вона добре переносить місцеві зими й ефективно запилює сади. Мед — приємний бонус, але не головна мета.
Господарство розпочиналось із землі, яку ніхто не хотів брати — самі лише зарослі чагарники. Нині це майже сто гектарів, які працюють на повну. Репортаж підготував Андрій Романцов, Суспільне Чернівці.