Фермер з Буковини, який вирішив відродити занедбані сільськогосподарські угіддя, досяг вражаючих результатів у вирощуванні яблук. За кілька років йому вдалося розширити площу своїх садів до 100 гектарів, що стало можливим завдяки впровадженню сучасних агротехнологій та ретельному підбору сортів. Сьогодні фермер щороку експортує близько тисячі тонн яблук на міжнародні ринки, забезпечуючи не лише стабільний прибуток для себе, але й сприяючи розвитку місцевої економ
Фермерське господарство в селі Рідківці на Буковині виросло з півтора гектара орендованої землі, де роками не ступала нога господаря. Тепер це майже сотня гектарів садів з виходом на ринки Близького Сходу. Один із співвласників господарства Дмитро Макаренкорозповівпро те, як це стало можливим.
Основу бізнесу складають яблука — переважно зимових сортів: Гала, Fuji, Red Delicious і Golden Renders. На другому місці груша, на третьому — черешня. Остання вирощується за технологією “У-УФО”, де плоди формуються на вертикальних провідниках. Така система суттєво спрощує збір і підвищує продуктивність праці.
Груші та черешні йдуть переважно на внутрішній ринок. Грушу сорту Яблунівська, соковиту й добре придатну до зберігання, можна зустріти на полицях чернівецьких магазинів. А от яблука — це вже інша історія. Щороку господарство експортує близько тисячі тонн, і левова частка врожаю вирушає на Близький Схід. Макаренко із посмішкою зазначає, що його яблуками ласують і арабські шейхи — особливо полюбляють там сорт Гала.
Секрет успіху, каже фермер, не в тому, щоб безупинно розширювати площі. Набагато важливіше — замінювати старі малопродуктивні сади молодими деревами й впроваджувати сучасні технології. Зокрема, без краплинного зрошення сьогодні вже не обійтися: клімат змінюється, і година-дві поливу щодня невеликими порціями стали обов’язковою умовою нормального врожаю.
Окремий виклик — град, який останніми роками почастішав. Від нього сади захищають спеціальні сітки: їх розкривають після цвітіння, коли минає загроза заморозків, і прибирають уже після збору врожаю, щоб узимку конструкція не постраждала від снігу.
Є тут і власна пасіка — 60 сімей карпатської бджоли. Цю породу вибрали свідомо: вона добре переносить місцеві зими й ефективно запилює сади. Мед — приємний бонус, але не головна мета.
Господарство розпочиналось із землі, яку ніхто не хотів брати — самі лише зарослі чагарники. Нині це майже сто гектарів, які працюють на повну. Репортаж підготував Андрій Романцов, Суспільне Чернівці.