У Шостці відбулося прощання з героєм, захисником України Дмитром Кузюрою, який загинув у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність країни. Церемонія пройшла в атмосфері глибокого смутку і поваги до мужності Дмитра, котрий віддав своє життя на фронті. Дмитро був не лише військовим, а й людиною з великим серцем. Він завжди готовий прийти на допомогу іншим, підтримуючи своїх близьких та друзів у складні часи. Його пам'ять увічнили рідні,
Кузюра Дмитро Вікторович народився 19 червня 1982 року в місті Шостка Сумської області у невеликій родині.
Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі №7, де здобув неповну середню освіту. Після 9 класу вступив до професійно-технічного училища №13, де опанував спеціальність електрика. Ще з дитинства Дмитро мав різноманітні захоплення: любив авіамодельний спорт, цікавився технікою, захоплювався комп’ютерними іграми.
У 2000–2002 роках проходив строкову військову службу в артилерійських військах. Саме там загартувався його характер, сформувалася витримка, відповідальність і відданість обов’язку.
Дмитро був людиною світлої душі: позитивний, працьовитий, щирий і відкритий. Він любив життя, цінував дружбу, завжди був готовий першим прийти на допомогу. Усміхнений і доброзичливий, він мав багато друзів і був справжньою душею компанії. Особливе місце в серці займали тварини — він щиро їх любив і дбав про них. У його домі жили дві собаки, одну з яких він привіз із зони АТО.
Найбільшою цінністю для Дмитра була родина. Він був люблячим батьком, опорою та прикладом для свого сина, справжнім авторитетом і гордістю….
Свій трудовий шлях розпочав в «Укртелекомі». У 2014 році став на захист Батьківщини — був призваний до Сумського прикордонного загону, де брав участь в проведенні антитерористичної операції. Згодом проходив службу у бригаді «Спартан» на посаді командира гармати. Після завершення контракту у жовтні 2021 року повернувся додому.
Та коли у лютому 2022 року країна знову потребувала захисників, Дмитро не зміг залишитися осторонь — добровільно повернувся до лав своєї бригади, щоб боронити рідну землю.
Служив на посаді помічника гранатометника, мав звання сержанта. Виконував бойові завдання на Харківщині, Луганщині, Донеччині та Запорізькому напрямку. Мав позивний «Дим». Його останні слова стали символом незламності: «Україну не здамо».
За мужність і відданість був нагороджений медалями «За військову службу Україні» та «Незламним героям російсько-української війни».
Його заповітною мрією було повернутися додому, обійняти рідних, жити під мирним небом у вільній Україні…
30 січня 2024 року Дмитро Кузюра загинув під час виконання бойового завдання на північній околиці населеного пункту Новопрокопівка Запорізької області внаслідок бойового зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації. Деякий час вважався безвісти зниклим… Та, на жаль, дива не сталося.
Він повернувся додому на щиті, повідомили в мерії Шостки.
Світла пам’ять Герою!
Вічна слава і вдячність за його подвиг!
Не забудьтепідписатисьна наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!