У Гуляйполі, на Запоріжжі, активісти та місцеві жителі підняли питання збереження історичних пам’яток міста. Вони закликають до дій для охорони старожитностей, які є важливими елементами культурної спадщини регіону. Серед об’єктів, що потребують уваги, — залишки старовинних будівель і архітектурні деталі, які розповідають про багатий історичний шлях Гуляйполя. Місцевий краєзнавець зазначає, що багато з цих пам’яток перебувають у
Представники ГО «Гуляйпільські старожитності», ентузіасти-історики з сумом визнають: “…ми останнє покоління яке бачить наш регіон таким. Бачить наші села з їх мешканцями, історичні та природні ландшафти”.
Війна стирає все на своєму шляху.Більшість населених пунктів у 20-кілометровій зоні зітерті з лиця землі. Відтік населення продовжує відбуватись жахливими темпами. Мешканці вже не виїздять тимчасово, а назавжди покидають свої домівки, де жили століттями їхні предки, переселяються у інші регіони
Небезпечна зона, в якій вже неможливо жити, – давно становить не 10 і не 15 км, а 20-30 км, – і вона розширюється. Щоденно десятки КАБів на прифронтові села. Щоденно десятки і сотні зруйнованих будинків.“Все, що ми зараз зможемо зберегти, зафіксувати, задокументувати – це і буде той матеріал, що розповідатиме у майбутньому про цей регіон і людей які тут мешкали.Тому в наших силах зараз:записати спогади старожилів із запорізьких сіл та міст(домовтесь з такими людьми про зустріч і ми спробуємо з ними зустрітись та записати спогади). Або запишіть спогади своїх рідних старшого покоління власноруч хоча б на диктофон на телефоні.вивезти з прифронтових населених пунктів родинні архіви (фотоальбоми, документи, листи тощо);надати нам ці матеріали на оцифрування та вивчення(після опрацювання все повертаємо вам). Якщо вам немає де їх зберігати – ми можемо взяти на зберігання у нашому архіві. Якщо вам не потрібні такі матеріали – ми з радістю приймемо їх у наші фонди (будь які фото будуть цінними та корисними). Якщо ви давно зберігаєте архіви своїх рідних у Запоріжжі чи інших містах України – теж напишіть нам і ми організуємо їх оцифрування;вивезти із прифронтових населених пунктів речі, що несуть історичну цінність –давні меблі, предмети традиційного побуту, давні господарські знаряддя, давній посуд, зразки вишивки (рушники, сорочки, картини тощо), ікони тощо”.Якщо немає змоги самостійно вивезти такі речі, повідомте месенджерами соцмереж, і волонтери будуть намагатися допомогти, якщо ще дозволяє безпекова ситуація.Існує й можливість долучатись як волонтери до збору інформації та матеріалів, оцифрування та загалом документування історичної та культурної спадщини (напишіть нам якщо маєте таке бажання).На жаль, вже трапилися сотні історій, коли родини втрачали всі свої архіви, всі родинні фото, волонтери бачили сотні і тисячі старих хат, у яких горіли давні скрині, старі традиційні меблі, вишивки, винесені на горище фото у рамках. І цей список можна продовжувати до безкінечності.Звичні речі, які нам здавались буденними та очевидними, завтра ми зможемо бачити лише на фото чи у музеях.Логіка «нехай завтра», «нехай після війни», «нехай після свят», «ось я когось попросю нехай», «ось я пошукаю пізніше» не працює. Знаємо це з гіркої практики. Завтра може бути пізно.Знаємо, що є купа інших проблем та клопотів, але давайте подумаємо і про майбутнє, про те, що ми залишимо після себе.Давайте разом збережемо пам’ять про регіон для наступних поколінь і тим самим збережемо хоч невелику частину історії та культури України загалом.
На фото: Запорізький степ у кінці місяця квітня 2026 року