У зв'язку з останніми подіями на Венеційській бієнале, Україна висловила рішучий протест і закликала до виключення Росії з участі в цьому престижному міжнародному заході. Це сталося після того, як кілька членів журі вирішили піти у відставку через тиск та критику щодо присутності російських митців. Відставка журі стала каталізатором для активізації дискусій про етичність участі країни-агресора у культурних подіях світового масштабу. Представники української делегації наголошують на тому, що
Міністр закордонних справ УкраїниАндрій СибігазакликаворганізаторівВенеційської бієналевідсторонити Росію від участі у престижному мистецькому форумі після гучної відставки міжнародного журі, яка стала новим етапом тривалої дискусії про роль російської культури на світових платформах під час війни.
За словами очільника українського зовнішньополітичного відомства, рішення допустити російських представників до участі у бієнале було помилковим ще на старті і нині завдає серйозної шкоди репутації самої події. Сибіга підкреслив, що культура не може залишатися нейтральною в умовах повномасштабної війни, а міжнародні мистецькі майданчики не повинні ставати інструментом легітимізації держави-агресора.
Заява міністра пролунала на тлі резонансної відставки членів журі бієнале 2026 року, яка стала кульмінацією багатомісячних суперечок щодо повернення Росії до участі у заході. Відмова частини представників міжнародної мистецької спільноти співпрацювати з організаторами через це рішення лише посилила критику та поставила під сумнів принципи, якими керується одна з найавторитетніших культурних інституцій світу.
Україна відкрито підтримала позицію тих митців і експертів, які вирішили дистанціюватися від бієнале через присутність Росії. У Міністерстві закордонних справ наголошують, що це є проявом принциповості та відповідальності перед глобальною культурною спільнотою. Сибіга зазначив, що у часи війни культурні події не можуть ігнорувати політичний контекст, адже мистецтво завжди було пов’язане з цінностями та моральним вибором.
Питання участі Росії у міжнародних культурних заходах залишається одним із найгостріших з початку повномасштабного вторгнення в Україну. З одного боку, існує позиція про відокремлення культури від політики, з іншого — дедалі більше країн і інституцій визнають, що культурні платформи можуть використовуватися як інструмент “м’якої сили” і пропаганди. Саме тому Україна наполягає на послідовній політиці ізоляції Росії не лише в політичній та економічній сферах, а й у культурному просторі.
Венеційська бієнале, яка традиційно вважається одним із найвпливовіших мистецьких форумів світу, опинилася в центрі цього протистояння. Організатори намагаються балансувати між принципами відкритості та зростаючим тиском з боку міжнародної спільноти, яка вимагає чіткої позиції щодо участі країни-агресора. Однак останні події свідчать про те, що компроміс у цьому питанні стає дедалі складнішим.
Експерти звертають увагу, що відставка журі може мати довгострокові наслідки для іміджу бієнале. Вона демонструє глибокий розкол у середовищі митців і кураторів, а також підкреслює, що питання війни в Україні вже давно вийшло за межі політики і стало частиною глобального культурного порядку денного.
Водночас для України ця ситуація є черговою можливістю донести свою позицію до міжнародної аудиторії. Офіційний Київ послідовно наголошує, що будь-яка співпраця з Росією у сфері культури під час війни може розглядатися як непряме виправдання її дій. Саме тому українська дипломатія активно працює над тим, щоб міжнародні інституції займали більш чітку позицію.
Заклик Андрія Сибіги до організаторів бієнале — це не лише реакція на конкретний інцидент, а частина ширшої стратегії культурної ізоляції Росії. Україна прагне сформувати нові правила, за якими участь у міжнародних заходах буде залежати не лише від мистецького рівня, а й від дотримання базових принципів міжнародного права.
Наразі остаточного рішення щодо участі Росії у Венеційській бієнале 2026 року не ухвалено, однак ситуація залишається напруженою і може розвиватися далі залежно від позиції організаторів та міжнародної реакції. Водночас уже очевидно, що цей скандал стане одним із найгучніших у культурному світі цього року.