Попри логістичні труднощі та постійні обстріли, українське машинобудування демонструє стійкість і впроваджує нові технологічні рішення. Сьогодні
Попри логістичні труднощі та постійні обстріли, українське машинобудування демонструє стійкість і впроваджує нові технологічні рішення. Сьогодні вітчизняні виробники, зокрема завод «Лубнимаш», успішно конкурують з іноземними гігантами. Стабільності галузі сприяє й державна програма компенсації, яка стимулює попит на українську техніку навіть у прифронтових зонах.
Ще два десятиліття тому завод «Лубнимаш» спеціалізувався переважно на простих транспортерах. Сьогодні ж його потужності вражають: лише за минулий рік компанія випустила силоси загальним обсягом зберігання 650 тисяч кубометрів. Це більше половини від загальноукраїнського обсягу виробництва силосів (800 тис. м³ за рік).
— Ми маємо автоматизовані лінії, де всі отвори збігаються ідеально. Ми спокійно можемо додавати ще 20-30% до обсягів виробництва, все залежить від запиту ринку, — розповідає заступник директора «Лубнимаш» Олександр Плескач.
Сервіс—ключова перевага
Однією з несподіваних переваг українського виробника став сервіс. У той час як іноземні компанії пропонують чекати на деталі 2-3 місяці, «Лубнимаш» повертає техніку до життя за тиждень.
Олександр Плескач розповів, що компанії доводилося ремонтувати зерносушарки чи не всіх іноземних брендів, представлених в Україні. Минулого сезону через високу вологість зерна (32-34%) техніка працювала на межі можливостей.
— Ми не можемо відмовити партнерам, навіть якщо це не наше обладнання, — говорить представник підприємства.
Обладнання під вимоги часу
Війна змусила аграріїв рахувати кожну копійку та шукати автономність. За словами заступника директора «Лубнимаш», 90% нових замовлень у компанії «Лубнимаш» на зерносушарки сьогодні – це агрегати на твердому паливі.
— На природному газі зараз сушарки майже не використовують. Наші клієнти переходять на альтернативу. Причому часто це навіть не пелети, а “зернове сміття” (відходи після очистки зерна), — зазначає Олександр Плескач.
Експорт та підтримка держави
Повномасштабна війна суттєво змінила географію експорту. Якщо раніше завод активно будував великі об’єкти в Казахстані та Узбекистані, то зараз ці ринки фактично закриті через логістику та побоювання іноземних замовників. Натомість «Лубнимаш» активно співпрацює з ЄС: продукція сертифікована за стандартом EN і постачається до Франції, Литви, Естонії та Молдови.
Внутрішній ринок тримається завдяки державній підтримці. Станом на квітень 2026 року, згідно з постановою КМУ №130, в Україні діють кілька рівнів компенсації за купівлю вітчизняної техніки:
— Держава робить одразу три справи: підтримує машинобудування, допомагає аграріям і повертає кошти в бюджет через податки, — говорить Олександр Плескач.
Попри постійну небезпеку обстрілів на Лівобережжі, завод не зупиняється. Новий стратегічний напрямок «Лубнимаш» – виготовлення металоконструкцій для логістичних центрів.
— Головна ціль — залишитися живими, не падати духом і щороку додавати мінімум 10% до обсягів виробництва. Ми маємо бути готовими до великої відбудови України, — каже представник підприємства.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram