У 1986 році київське Динамо востаннє здобуло великий європейський трофей – Кубок володарів Кубків. Один з творців того успіху Олексій Михайличенко визнав, що за той тріумф команда отримала преміальні – дуже скромні за нинішніми мірками.
У 1986 році київське Динамо востаннє здобуло великий європейський трофей – Кубок володарів Кубків. Один з творців того успіху Олексій Михайличенко визнав, що за той тріумф команда отримала преміальні – дуже скромні за нинішніми мірками.
Легендарне покоління динамівців могло і взагалі залишитися без грошей, але на виплатах наполягав тренер Валерій Лобановський. А от суперники втратили дуже щедрі винагороди, обіцяні їхнім керівництвом, розповів Михайличенко в інтерв'юютуб-проєкту Дениса Бойка.
Дивіться такожЛегенда Динамо Михайличенко довів до істерики олімпійську чемпіонку з Росії
За словами Михайличенка, футболісти не сильно думали про гроші, коли виходили на поле, а керівництво і радянська влада не стимулювали гравців обіцянками про преміальні.
Загалом практику виплат заохочував Валерій Лобановський – він доводив чиновникам, що команда, яка заробляє гроші для держави, заслуговує отримати свою частку.
Ми за Кубок Кубків отримали по 500 доларів – це нормально. У Кубку Кубків кожному гравцю Атлетіко обіцяли, писали тоді газети, по 10 тисяч доларів – а ми їх за 500 загнали, і все. Тоді навіть для Радянського Союзу це були непогані гроші, але це ж не ті гроші, які мали б отримувати футболісти за таку перемогу. Але я ж кажу, для нас ніколи гроші не грали важливу роль,– поділився Михайличенко.
Пізніше за виступи на чемпіонаті Європи 1988 року, де фактично у футболках Радянського Союзу грав перевдягнений склад Динамо, Михайличенко та інші збірники отримали вже по 23 тисячі німецьких марок. Для тих часів це була солідна сума: при переході на євро марка обмінювалася за курсом близько 2:1.
Матч за євротрофей відбувався за лічені дні після аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Радянське суспільство не знало достеменно масштабів катастрофи, а футболісти дізнавалися про все з чуток і розповідей знайомих.
Лобановський мотивував команду на фінал з Атлетіко, говорячи про необхідність дати людям заряд позитиву у важкі часи. А коментатор матчу Валентин Щербачовстав першою людиною, яка сказала правдув прямому етері про те, що сталася трагедія. За це його покарало керівництво радянського телебачення.
Михайличенко згадує, що після фіналу у французькому Ліоні командузмусили повернутися до Києва. І навіть не дозволили залишити місто, коли стало зрозуміло, що рівень радіації зростає. Посеред спеки гравці тренувалися в щільному одязі, щоб спробувати захиститися від небезпеки.
За даними статистичного порталуTransfermarkt, Олексій Михайличенко, окрім перемоги в Кубку Кубків, тричі ставав чемпіном Радянського Союзу, чотири рази вигравав Кубок СРСР і став золотим олімпійським медалістом у 1988 році.
Михайличенку належить унікальне досягнення: три поспіль чемпіонства з трьома різними клубами у трьох різних країнах. Йдеться про виграш титулів у СРСР, Італії та Шотландії з відповідно Динамо, Сампдорією і Рейнджерс.
Михайличенко один із небагатьох, хто грав за три різні національні збірні: СРСР, СНД і України.