Інтенсивність українських атак на російську нафтову інфраструктуру у квітні 2026 року сягнула найвищого рівня щонайменше з грудня 2025-го. Про це повідомляє Bloomberg, яке проаналізувало відкриті дані та зафіксовані удари по об’єктах енергетичного сектору РФ. За підрахунками агентства, лише протягом одного місяця Україна здійснила щонайменше 21 атаку на російську нафтову інфраструктуру. Йдеться не лише про нафтопереробні...
Інтенсивність українських атак на російську нафтову інфраструктуру у квітні 2026 року сягнула найвищого рівня щонайменше з грудня 2025-го. Про це повідомляєBloomberg, яке проаналізувало відкриті дані та зафіксовані удари по об’єктах енергетичного сектору РФ.
За підрахунками агентства, лише протягом одного місяця Україна здійснила щонайменше 21 атаку на російську нафтову інфраструктуру. Йдеться не лише про нафтопереробні заводи, а й про широку мережу об’єктів, які забезпечують експорт і транспортування сировини: морські термінали, резервуарні парки, насосні станції та елементи трубопровідної системи.
Особливо показовим є те, що дев’ять із цих ударів були спрямовані безпосередньо на нафтопереробні підприємства. Це найбільший місячний показник із початку 2026 року, що свідчить про системну і цілеспрямовану кампанію з ураження саме виробничих потужностей, а не лише логістики.
Наслідки цих атак уже відчутні. За оцінками аналітичної компаніїOilX, середній рівень переробки нафти в Росії знизився до 4,69 мільйона барелів на добу. Це найнижчий показник із грудня 2009 року — тобто майже за півтора десятиліття. Така динаміка свідчить про серйозні структурні проблеми в роботі галузі, спричинені регулярними ударами.
Зниження обсягів переробки створює комплексний ефект. З одного боку, воно тисне на внутрішній ринок Росії, де навесні традиційно зростає попит на пальне — як у сільському господарстві, так і в транспортному секторі. З іншого боку, це впливає і на глобальні ринки, адже Росія залишається одним із найбільших експортерів нафтопродуктів. Будь-які перебої в її постачаннях відразу відображаються на світових цінах.
Аналітики звертають увагу і на зміну тактики українських ударів. За даними Bloomberg, у квітні Україна повернулася до практики повторних атак по тих самих об’єктах. Це дозволяє не лише завдати первинної шкоди, а й максимально ускладнити ремонт і відновлення роботи підприємств. Таким чином, навіть частково пошкоджені заводи або станції довше залишаються поза експлуатацією.
Крім того, значно посилилися удари по транспортній інфраструктурі. Зокрема, у квітні було уражено щонайменше п’ять насосних станцій нафтопроводів — ключових елементів системи, яка забезпечує переміщення сировини між родовищами, НПЗ і портами. Пошкодження таких об’єктів створює “вузькі місця” у логістиці, навіть якщо самі заводи залишаються відносно неушкодженими.
Ще однією тенденцією стало розширення географії ударів. Українські безпілотники дедалі частіше досягають об’єктів у глибині території РФ. Один із найбільш показових випадків — атака на великий нафтопереробний завод, розташований на відстані понад 1500 кілометрів від українського кордону. Це демонструє зростання дальності та ефективності українських дронів, а також зміну характеру війни, де тилові об’єкти більше не є недосяжними.
Окремі удари підтверджувалися і офіційно. За данимиГенеральний штаб Збройних сил України, у період з 27 по 30 квітня було уражено об’єкти в Орську, Туапсе, а також лінійну виробничо-диспетчерську станцію “Пермь”. Ці об’єкти відіграють важливу роль у переробці та транспортуванні нафти.
Президент УкраїниВолодимир Зеленськийраніше наголошував, що удари по енергетичній інфраструктурі РФ у поєднанні із західними санкціями мають стратегічний ефект. За його словами, це призводить до скорочення експортних можливостей Росії і, відповідно, до зменшення ресурсів, які можуть бути спрямовані на фінансування війни.
У цьому контексті експерти говорять про формування нової фази економічного тиску на РФ. Якщо раніше основний акцент робився на санкціях і обмеженнях з боку Заходу, то тепер до них додається системне фізичне ураження інфраструктури. Це поєднання може мати довгострокові наслідки для російської нафтової галузі, яка є ключовим джерелом доходів державного бюджету.
Водночас такі атаки мають і глобальний вимір. Будь-яке скорочення російського експорту або переробки нафти впливає на баланс попиту і пропозиції у світі. У поєднанні з іншими геополітичними факторами, зокрема напруженістю на Близькому Сході, це може призводити до різких коливань цін на енергоносії.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від інтенсивності атак, здатності Росії швидко відновлювати пошкоджену інфраструктуру, а також від загальної динаміки війни. Однак уже зараз очевидно, що удари по нафтовому сектору стали важливою складовою стратегії, спрямованої на ослаблення економічного потенціалу РФ.