У Русові відбулася наукова конференція до 155-річчя Василя Стефаника, де говорили про його спадщину, світогляд і місце в українській літературі.
У селі Русів на Прикарпатті провели наукову конференцію до 155-річчя від дня народження Василя Стефаника, зосередивши увагу на його творчій спадщині, громадській діяльності та постаті в українській культурі.
На Прикарпатті триває підготовка до відзначення 155-ої річниці від дня народження Василя Стефаника. З цієї нагоди у Русівському літературно-меморіальному музеї Василя Стефаника відбулася наукова конференція під назвою «В. Стефаник: слово, що болить (“А нам до нього вічно йти…”)». Захід організували працівники музею спільно з Центром професійного розвитку педагогічних працівників Снятинської міської ради та Снятинським товариством «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Подію присвятили осмисленню постаті письменника та його значення для сучасної України.
У конференції взяла участь заступниця начальника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДАМирослава Корнелюк. Вона привітала учасників заходу та наголосила на важливості творчої спадщини Василя Стефаника. У своєму виступі посадовиця акцентувала на тому, що новели письменника зберігають живий зв’язок із українською душею та національною пам’яттю.
«Творчість Василя Стефаника — це жива правда про українську душу. Його новели вчать співчуття, гідності та любові до свого народу. Саме через таких постатей формується національна пам’ять і духовна сила України», — підкреслилаМирослава Корнелюк.
Під час конференції прозвучали доповіді директорки музеюОлії Ленько, докторки філологічних наукНаталії Моренюкз Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, наукової співробітниці музею Марка Черемшини, письменниціІванни Стеф’юк, а також педагогів і просвітян Снятинщини та Коломийщини. Учасники зосередилися на різних аспектах життя і діяльності письменника. У виступах ішлося не лише про літературний доробок автора, а й про його роль у громадському житті. Окрему увагу приділили його участі у просвітянському русі.
Під час доповідей розкрили багатогранність постаті Василя Стефаника як громадського діяча та активного просвітянина. Також учасники висвітлили роль Покутської трійці в українській літературі. Окремо порушили тему впливу жінки на життя і творчість письменника. Таким чином, конференція охопила кілька важливих напрямів, пов’язаних із його особистістю та культурною спадщиною.
Особливого звучання заходу надало місце його проведення. Конференція відбулася саме в Русові — селі, яке стало духовним джерелом письменника. Тут збережено меморіальну садибу, музейні експозиції, рукописи та живу пам’ять про митця. Саме цей простір став місцем вшанування автора, який зумів у кількох сторінках новели передати глибину людського болю.