Колишній заступник держсекретаря США Девід Креймер заявив, що Вашингтон став менш впливовим у війні Росії проти України. Україна адаптується, посилює співпрацю з Європою та продовжує стримувати Росію на фронті.
-Партнерський матеріал-
Партнерський матеріал наданоIndependenceAvenueMedia.Публікується за згодою правовласника. Автор:Кирило Сухоцький
Україна утримує позиції на фронті та паралельно вибудовує нові міжнародні партнерства, тоді як роль Сполучених Штатів у процесі врегулювання війни поступово зменшується. Про це в інтерв’ю Independence Avenue Media заявив виконавчий директор Інституту Джорджа Буша, колишній заступник помічника держсекретаря США Девід Креймер.
За його словами, після скорочення прямої військової підтримки з боку адміністрації Дональда Трампа Київ швидко адаптувався, активізувавши співпрацю з європейськими союзниками та розширивши контакти з державами Перської затоки.
Водночас Україна, попри продовження російського наступу, посилила міжнародну дипломатичну активність, тоді як президент України дедалі критичніше оцінює мирні ініціативи США та підходи американських посланців.
Креймер наголошує, що росія ніколи серйозно не ставилася до переговорного процесу, а її взаємодія з Іраном лише підтверджує збереження конфронтаційного курсу. Він також попереджає: у разі відсутності чітких гарантій безпеки для України Кремль може посилити тиск і на країни Балтії, намагаючись перевірити міцність НАТО.
Інтерв’ю було записане 23 квітня 2026 року, відредаговане для стислості та зрозумілості.
Кирило Сухоцький, Independence Avenue Media:У лютому, до четвертої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну, ви опублікували статтю під назвою«Україна ще може перемогти».Через чотири дні почалася війна з Іраном, і цього тижня президент України Володимир Зеленський визнав, що це відвернуло увагу від російської агресії проти його країни. Як ви вважаєте, чи стала ситуація для України складнішою через Іран? І повертаючись до тієї статті, чи може Україна все ще перемогти?
Девід Креймер, виконавчий директор Інституту Джорджа Буша та колишній заступник помічника держсекретаря США:Я думаю, що Україна все ще може перемогти, і ми вже бачили ознаки цього, за останній місяць вона відвойовує більше територій, ніж росія здатна захопити. Захоплення росією української території, і варто чітко сказати, що це саме українська територія, яку росія намагається окупувати, було мінімальним протягом останніх півтора року і відбувалося ціною величезних втрат серед росіян. Водночас українці змогли повернути частину території, яку Росія захопила раніше.
Ми також бачимо, що після початку війни між США та Іраном президент Зеленський досить майстерно керує дипломатичною ситуацією, відвідуючи країни Перської затоки, підписуючи угоди з багатьма з них, а також з Німеччиною, Норвегією та іншими. Тому, як мені здається, Україна дедалі більше орієнтується на інші країни, а не лише на Сполучені Штати. І це означає, що Україна матиме більше простору для маневру.
Також варто зазначити, що Україна продовжує завдавати ударів по російських енергетичних об’єктах і сховищах. Це створює серйозні проблеми для росії. Дехто побоювався, що росія виграє від зростання цін на нафту, але видобуток у росії знизився приблизно на 20–40 відсотків унаслідок українських ударів.
Це обмежує здатність росії отримувати вигоду навіть попри послаблення, які Сполучені Штати надали щодо російської нафти, яка вже перебуває в танкерах. Це послаблення було продовжено, хоча за два дні до цього міністр фінансів заявляв, що не планує його продовжувати.
У певному сенсі Україна просувається вперед і продовжує це робити. Я вважаю, що вона все ще може виграти війну, хоча й не швидко. Але водночас ми бачимо, що в певних аспектах Сполучені Штати стають дещо менш впливовими у цьому процесі. І це також нова динаміка.
IAM:Сполучені Штати скоротили фінансову підтримку України як поточну, так і обіцяну. І водночас президент Зеленський заявив, що нові мирні переговори щодо України не можуть чекати до завершення війни з Іраном. Як ви вважаєте, чи реально, що такі переговори можуть відбутися до того, як США розв’яжуть питання на Близькому Сході?
Креймер:Думаю, ми бачимо кілька речей. По-перше, дійсно, Сполучені Штати фактично припинили допомогу Україні. Існував так званий список пріоритетних потреб України —PURL, за яким європейські країни могли купувати американську зброю для подальшої передачі Україні. Але ми бачимо, що частина цієї зброї, яку США, ймовірно, планували продавати європейцям, була спрямована на Близький Схід для реагування на ситуацію там. Це призвело до подальшого скорочення допомоги США навіть опосередковано через систему PURL.
Нещодавно віцепрезидент Джей Ді Венс заявив, що одним із найбільших досягнень адміністрації Трампа він вважає припинення допомоги Україні. Я, очевидно, маю зовсім іншу думку. Вважаю, що допомогу Україні потрібно було продовжувати, адже це відповідає життєво важливим інтересам США.
Водночас я розумію, що нинішня адміністрація має інші пріоритети й вважає, що європейці повинні брати на себе більшу частку відповідальності. І тут, як на мене, ми вже бачимо, що Європа почала активніше діяти.
Щодо переговорів, з’являлися повідомлення про можливість поїздки до Москви спеціальних представників США Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера. Для Віткоффа це була б уже сьома або восьма поїздка. Водночас жоден із них не відвідував Київ, столицю України, і це, на мою думку, подає дуже поганий сигнал. З’являлися також повідомлення, що вони можуть відвідати Україну, але підтвердження цьому поки немає.
Проблема переговорного процесу полягає в тому, що росія не зацікавлена. Нещодавно міністр закордонних справ росії Сергій Лавров заявив, що переговори не є пріоритетом для росії, хоча водночас путін говорить про готовність до зустрічі. Тобто з боку росії лунають суперечливі сигнали. Але варто дивитися не на слова, а на дії, а дії росії полягають у продовженні невибіркових обстрілів України та цілеспрямованих атаках на цивільних. росія не демонструє жодного інтересу до миру, навіть попри те, що її економічна ситуація стає дедалі складнішою.
IAM:Водночас президент Трамп неодноразово заявляв, що путін хоче укласти угоду, тоді як ви кажете, що доказів цього немає. Тож чого насправді прагне Білий дім зараз, коли йдеться про війну росії проти України?
Креймер:Президент справді багато разів говорив, що путін зацікавлений у домовленості. Були навіть моменти, коли президент Трамп казав, що Зеленський є більшою проблемою, ніж путін. Я вважаю це абсолютно неправильним.
Зеленський продемонстрував значну гнучкість з українського боку, зокрема навіть розглядав можливість проведення виборів, що було б надзвичайно складно в умовах війни. В Україні діє воєнний стан. Чому? Тому що росія вторглася в Україну повномасштабно у лютому 2022 року.
Президент Зеленський також висловлював готовність заморозити бойові дії на поточній лінії фронту, а потім розв’язувати питання територій, яке, до речі, стосується і великої кількості людей, шляхом переговорів. путін не проявив жодного інтересу до цього. Він прагне знищити Україну, захопити її, змінити владу, демілітаризувати країну і зробити її постійно нейтральною. Усі ці вимоги росії є неприйнятними для України. Українці демонструють більшу гнучкість, тоді як росія не демонструє жодної.
І водночас війна для росії не складається успішно. Є ознаки того, що українці завдають росіянам більше втрат, ніж ті здатні компенсувати новими мобілізованими. У російських регіонах збільшують виплати за участь у війні, що свідчить про проблеми з набором. Також з’являлися повідомлення про те, що громадян африканських країн та інших іноземців у росії змушують воювати. Попри заяви начальника Генштабу росії Валерія Герасимова та міністра оборони Андрія Бєлоусова, що все йде добре, реальність свідчить про інше.
IAM:Ви кажете, що путін хоче знищити Україну, але чого тоді прагне президент Трамп? Яка його мета зараз?
Креймер:Думаю, президент Трамп справді хоче завершити війну. Особливо на початку свого другого терміну він прагнув, щоб бойові дії припинилися.
Креймер: Чи знає він як? Поки що ми не бачили жодних результатів. Переговори були. Проблема в тому, що більшість із них відбувалися або між США та Україною, або між США та росією. Лише в окремих випадках українці та росіяни дійсно зустрічалися, і ми не бачимо жодних ознак того, що російська сторона сприймає ці переговори серйозно.
Вони направили Володимира Мединського, який, відверто кажучи, не має повноважень робити щось більше, ніж озвучувати беззмістовні заяви на цих переговорах. росія не ставиться до цього процесу серйозно.
Проблема, з якою стикаються Україна й адміністрація Трампа, полягає в тому, що путін вважає, ніби він перемагає, спираючись на неточну інформацію від своїх генералів, міністерства оборони та спецслужб, і переконаний, що зможе перечекати Захід. Виходячи з цього, він думає, що може продовжувати війну.
Тож я вважаю, що президент Трамп справді хоче завершити війну. Але вона має завершитися справедливо і не призвести до відновлення бойових дій у майбутньому. Також, на мою думку, не може бути ситуації, коли Сполучені Штати тиснуть на Україну з вимогою поступитися територією, адже там живуть сотні тисяч українців, які не повинні опинитися під російським контролем.
Саме український народ має вирішувати, на яких умовах завершиться ця війна. Сполучені Штати повинні цьому сприяти, але не диктувати умови Україні.
На мою думку, на росію не чиниться достатнього тиску. Так, у жовтні були запроваджені санкції проти Лукойлу і Роснєфті, але, як я вже зазначав, для російської нафти, яка вже перебуває в танкерах, зробили винятки через глобальну енергетичну кризу, спричинену війною з Іраном.
Тому необхідно значно посилити тиск на росію з боку Сполучених Штатів та їхніх європейських союзників. Потрібно відновити військову допомогу США Україні. Я не впевнений, що це станеться, але вважаю, що саме так потрібно діяти.
IAM:Ви згадали спеціальних посланців США Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера. Віткофф уже вісім разів відвідував Москву і неодноразово зустрічався з путіним, і ми чули, як президент Зеленський критикував їх за те, що вони жодного разу не приїхали до Києва. Чи означає ця відкрита критика, що Зеленський дедалі більше розчаровується в адміністрації Трампа?
Креймер:Думаю, ми бачимо ознаки цього. Президент Зеленський став більш критичним до підходу США до цієї війни. Він прямо висловлював невдоволення тим, що Віткофф і Кушнер не відвідували Україну. Відверто кажучи, жоден високопосадовець США з нинішньої адміністрації не був в Україні. Ми бачили візити членів Конгресу, але не представників адміністрації.
Ми також бачимо, принаймні за повідомленнями ЗМІ, тиск США на Україну з вимогою припинити удари по російських енергетичних об’єктах через необхідність забезпечити якомога більші обсяги нафти і газу на тлі глобальної енергетичної кризи. Українці ці заклики ігнорують.
І ще один момент. Після припинення допомоги Україні Сполучені Штати втратили частину свого впливу. Українці адаптувалися і більше не покладаються на США ні у військовій, ні у фінансовій, ні навіть у гуманітарній підтримці. Відповідно, наш вплив значно зменшився.
Колись звучала теза, що в українців немає «карт» у цій грі. Насправді вони є. І, можливо, саме ми втратили частину своїх. А це означає, що президент Зеленський частіше дозволятиме собі критику і менше зважатиме на позицію США.
IAM: В одній із ваших нещодавніх статей ви писали, що події між росією та Іраном повинні розвіяти будь-які сумніви, що росія під керівництвом путіна є однією з найбільших загроз для Сполучених Штатів сьогодні. Чому, на вашу думку, Білий дім, судячи з усього, вважає інакше?
Креймер:Гарне запитання. Я не знаю. Але щоб підкреслити цей момент, з’являлися дуже цікаві повідомлення у ЗМІ, що російські спецслужби надавали інформацію Ірану для ударів по американських військових об’єктах і вбивства американців. Також були повідомлення, що росіяни постачали Ірану зброю під час його протистояння зі Сполученими Штатами.
Це, відверто кажучи, мало б викликати тривогу, адже росіяни допомагають Ірану у спробах вбивати американців. І водночас це ніби відсувається на другий план, сприймається як щось не настільки важливе, або ж пояснюється тим, що США допомагають Україні. До речі, ми продовжуємо надавати Україні розвідувальну підтримку, і це дуже важливо. Але це іноді подається майже як виправдання того, чому Росія може підтримувати Іран, мовляв, це взаємні кроки.
Я вважаю, що це потрібно розглядати як серйозну загрозу. Якщо раніше хтось не вважав росію загрозою до війни з Іраном, то зараз це має бути очевидно, адже вона фактично стає на бік Ірану проти Сполучених Штатів.
Але росія була загрозою і раніше: через гібридні операції, втручання у вибори, спроби пошкодити підводні кабелі, цілеспрямовані вбивства, підрив складу боєприпасів у Чехії, загрози НАТО, порушення повітряного простору Альянсу та інші дії. Тож причин розглядати росію як екзистенційну загрозу достатньо, але останнім прикладом є її підтримка Ірану.
IAM:І це, ймовірно, свідчить про те, що росія почувається певною мірою більш упевненою у протистоянні із Заходом. Як ви вважаєте, це лише риторика, спроби дестабілізації, гібридна війна чи, можливо, демонстрація сили, чи все ж у росії є якийсь план більш серйозно протистояти Заходу?
Креймер:У росії зараз достатньо проблем з Україною, це беззаперечно. Але якщо ми зменшимо тиск, якщо не будемо застосовувати необхідні заходи, якщо росії якимось чином вдасться змінити ситуацію на свою користь і досягти значніших успіхів в Україні, ніж зараз, тоді вона може відчути ще більшу впевненість і вирішити діяти проти іншої країни.
Це може бути Молдова, росія вже контролює Придністров’я. Це може бути Грузія, де росія окупує 20 відсотків території. Також звучать погрози на адресу країн Балтії, зокрема звинувачення, що вони нібито дозволяють українським дронам пролітати через їхню територію і завдавати ударів по росії на північному заході. Це викликає занепокоєння, що росія може розглядати можливість дій проти країни члена НАТО.
А це вже порушує питання, чи прийдуть Сполучені Штати на допомогу союзнику по НАТО, зокрема країнам Балтії. До речі, їхні витрати на оборону значно перевищують 2 відсотки ВВП, і вони активно підтримували США в різних операціях у світі. Але виникає питання, чи будуть США поруч у разі нападу росії. Це сценарій не найближчого часу, але його не можна виключати.
IAM:Як ви вважаєте, чи станеться це? Чи нинішня адміністрація прийде на допомогу країні Балтії або навіть Польщі, якщо на них нападе росія?
Креймер:Хочу вірити, що Сполучені Штати це зроблять, адже десятиліттями й у Вашингтоні, і в Москві, а також в інших європейських столицях існувало припущення, що США діятимуть відповідно до статті 5, тобто напад на одного вважатиметься нападом на всіх, у тому числі й для Сполучених Штатів.
Водночас з’явилися певні сумніви, зокрема через риторику президента, який висловлював розчарування, на його думку, недостатньою підтримкою з боку НАТО в кампанії США проти Ірану, а також небажанням підтримати відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Це породжує питання щодо непохитності зобов’язань США. Стаття 5, як відомо, застосовувалася лише один раз, коли союзники по НАТО підтримали Сполучені Штати після атак 11 вересня бойовиками «Аль-Кайди».
Такі сумніви існують. І якщо ми ставимо ці питання, то, ймовірно, і росіяни також.
А ключовим елементом стримування є переконання російського керівництва в тому, що США справді прийдуть на допомогу союзнику по НАТО. Тому дуже важливо це чітко підтвердити. Найближчий саміт НАТО може стати гарною нагодою для такого сигналу.
IAM:Якщо говорити з європейцями, вони відкрито вважають цю загрозу реальною, і ви щойно описали, як путін може відчувати впевненість через послаблення відданості Вашингтона. Наскільки, на вашу думку, реалістично, що росія може спробувати щось проти країни члена НАТО протягом найближчих двох-трьох років?
Креймер:Думаю, путін хотів би понад усе довести, що НАТО є паперовим тигром. І якби йому вдалося безкарно здійснити щось, не обов’язково повномасштабне вторгнення, а, наприклад, гібридну операцію, він би із задоволенням скористався можливістю показати, що НАТО не прийде на допомогу у складний момент іншій країні члену Альянсу.
З моменту приходу до влади у 2000 році путін певною мірою поважав НАТО. Але він хотів би продемонструвати, що Альянс не такий сильний, як вважається. Втім, це ризиковано.
Крім того, на цей час, я не думаю, що у нього для цього достатньо можливостей. росія зосереджена на війні в Україні, і спроба розпочати кампанію проти Естонії, Латвії чи Литви, які, на мою думку, були б найімовірнішими цілями у разі такого сценарію, ще більше розтягнула б її сили.
Я також вважаю, що європейські країни відреагують. У мене майже немає сумнівів, що особливо нові члени НАТО, Фінляндія та Швеція, відреагують. Думаю, що і Німеччина також. І, можливо, найважливіше, відреагують Велика Британія та Франція. Це важливо, тому що вони мають ядерну зброю, а це має значення, коли йдеться про стримування в рамках НАТО і статті 5.
Погода на найближчий час