"Путин хочет уничтожить любое влияние США". Американский сенатор — о том, почему Вашингтону важно продолжать поддерживать Украину

ВАШИНГТОН – Сенатор Том Тілліс, співголова Групи спостерігачів Сенату США за НАТО і, за його власним визначенням, «прямолінійний» республіканець із Північної Кароліни, має послання для тих, хто вважає конфлікти в Україні та на Близькому Сході ізольованими подіями: це не так.

В епоху мінливих глобальних альянсів Тілліс стверджує, що світ стикається із відродженою «віссю зла» на чолі з Росією та Іраном. Це партнерство, на його думку, давно вийшло за межі«шлюбу з розрахунку»і перетворилося на глибокий стратегічний військовий союз.

В інтерв’ю Радіо Свобода 29 квітня Тілліс, один із небагатьох критиків усередині Республіканській партії, обговорив високі ставки в нинішньому геополітичному ландшафті, «неприйнятну» перспективу замороженого конфлікту в Україні та те, чому він вважає Володимира Путіна особисто відповідальним за загибель американців.

– Ми спостерігаємо зміну глобального ландшафту, яка виглядає більш скоординованою, ніж будь-коли. Ви уважно спостерігаєте за Росією та Іраном і тим, як вони діютьпроти США та їхніх союзників. Питання в тому, чи є це партнерство справжнім союзом, чи це тактична домовленість, яка може розвалитися?

– О ні, я думаю, що це набагато глибше. І, на мою думку, це стало цілком очевидним, коли ми побачили матеріальну підтримку, яку Іран надав Росії у війні проти України – спочатку через свої дронові технології, а тепер у зворотному напрямку: Росія надає їм інформацію про те, як вони можуть атакувати американські об’єкти та об’єкти наших партнерів у регіоні.

Я вважаю, щоце, безперечно, стратегічний союз, і це насправді частина старої «вісі зла».

«Вісь зла» цілком жива. У певному сенсі ситуація навіть погіршилася, з огляду на кількість смертей на полі бою та загибель американських військовослужбовців від технологій, вироблених в Ірані, а потім вдосконалених за допомогою Росії.

– Що є найнебезпечнішим у цьому обміні – розвіддані, технології чи ядерні амбіції?

– Саме на ядерні амбіції нам слід звернути особливу увагу. Тепер ми знаємо, що їхні можливості запуску значно більші, ніж вони заявляли.Ми знаємо, що вони буквально зараз, за останніми розвідувальними оцінками, перебувають за кілька місяців, а то й тижнів від того, щоб збагачувати уран до рівня, придатного для створення зброї.

Тож накопичення урану збройового рівня та можливості міжконтинентальних балістичних ракет – це саме те, чомупрезидент Трамп мав зробити те, що він зробив щодо Ірану.

Росія понад усе хотіла б мати на Близькому Сході країну з ядерним потенціалом, яка дестабілізувала б регіон – і, на мою думку, певною мірою Китай теж – бо вони усвідомлюють, що зараз Сполучені Штати сприймаються як дестабілізуюча сила на Близькому Сході. І щойно Іран отримав би таку здатність, це дестабілізувало б цей регіон до такого рівня, якого ми раніше не бачили.

– Якщо Росія передає Ірану розвіддані проти США, чи означає це, що Володимир Путін фактично вступив у війну на Близькому Сході?

– Мені здається, що так.

Але, Боже мій, Росія... Саме тому мене трохи непокоїть позиція адміністрації.

Скажу вам одне: під час промови короля Великої Британії перед Конгресом, я сподіваюся, що український народ побачив, як усі присутні в залі встали й аплодували, коли король говорив про підтримку України.

Путін намагається сидіти на двох стільцях – удавати, ніби він може бути другом чи співіснувати зі Сполученими Штатами, тоді як насправді це останнє, про що він думає.

Вінхоче викорінити будь-який вплив США з Європи та з Близького Сходу. І зараз він принаймні досягає свого на Близькому Сході через свою підтримку, матеріальну підтримку, Ірану. Але саме ця людина несе відповідальність.

Я сказав дещо, що, думаю, багатьох здивувало:в певному сенсі він схожий на Сулеймані. Він відповідальний за загибель американців. Відрізняється лише кількість.

Сулеймані широко звинувачували у відповідальності за загибель сотень американських військовослужбовців. І немає жодного сумніву, щокров американських військових є і на руках Володимира Путіна–через його проксі-сили, через його співпрацю з Іраном та через роботу з найманцями.

Тому я вважаю, що нам слід бачити Путіна таким, яким він є насправді. Він – пережиток старих часів комунізму, і хоча він навіть не представляє більшість російського народу, він керує ним залізною рукою. І він зробить усе, що в його силах, щоб послабити роль і вплив Сполучених Штатів та спробувати знищити демократію.

Він явноє антидемократичним, прокомуністичним і тоталітарним.

– Ви мали на увазі виступ короля Чарльза. Ця промова також відгукнулася у Східній Європі, де дехто бачить не два окремі конфлікти, а одну потенційну глобальну війну, що розгортається на кількох фронтах. Ви погоджуєтеся з такою оцінкою?

– Думаю, так. Світ став тіснішим, і ми маємо усвідомлювати, що наші супротивники думають не лише про країни біля своїх кордонів – вони дивляться значно далі.Це боротьба між демократичним і тоталітарним світами.Так було завжди і, ймовірно, так буде завжди. Але потрібно бачити всю цю мозаїку.

Ми повинні вийти навіть за межі Ірану. Погляньте на діяльність Росії в Африці, зокрема в Північній Африці. Погляньте на те, що вони роблять в Україні. Погляньте на гібридну війну, яку вони ведуть зараз у Молдові та на Балканах, по всій Східній Європі. Я маю на увазі, що вони зараз ведуть війну, і ми, можливо, працюємо над її стримуванням – але ми могли б покласти край цій війні.

Немає жодного шансу на перемогу Володимира Путіна, якщо ми зосередимо увагу на Україні.

Дозволити йому перемогти – означає лише дати йому плацдарм для розпалювання ненависті та посилення антидемократичних тенденцій у всій Східній Європі та Африці. А це і є та світова війна, в якій він хоче битися і перемогти.

– Щоб краще зрозуміти вашу ширшу перспективу: чи найбільша вразливість Заходу полягає не в його військовій силі, а в скороченні тривалості уваги?

Ви маєте на увазі здатність довго підтримувати зусилля щодо Ірану чи України?

– Думаю, що так. Я, звісно, люблю Америку, але американський народ може дуже швидко відволікатися або переключатися на щось інше.

Війни – це дуже складні речі. Ми ризикуємо, що щось приверне увагу всіх на деякий час, а потім стане тим, що вони захочуть залишити позаду.

Алене можна залишити позаду ядерну загрозу з боку Ірану. Не можна залишити позаду руйнівні наслідки поразки в Україні.

Треба продовжувати звертатися до своїх виборців і нагадувати їм, що це загроза для Сполучених Штатів. Це не якась далека країна, яка нас не стосується – це матиме глибокі наслідки.

Якщо Іран стане ядерною державою, це матиме глибокі наслідки. Якщо Росія буде винагороджена перемогою над Україною, це матиме глибокі наслідки.

Це інший тип світової війни, але це війна, яка, на мою думку, вже триває між доброю і злою сторонами, і американському народу потрібно постійно про це нагадувати.

– США та їхні союзники значною мірою покладаються на санкції проти таких країн, як Іран і Росія, особливо коли вони діють спільно. З огляду на те, що ці країни дедалі краще пристосовуються до обмежень і обходять їх, чи не втрачають санкції загалом свою ефективність як політичний інструмент?

– Думаю, що так. І ми завжди кажемо:санкції найефективніші тоді, коли вони скоординовані. І, відверто кажучи, мене розчаровує те, що Європа дещо відстає.

Якщо ви пам’ятаєте, навіть у випадку санкцій проти Ірану у нас були різні країни – наші партнери та союзники, деякі з яких входять до НАТО – які мали там бізнес-інтереси, що значно ускладнювало для них просування до скоординованого санкційного режиму. Але саме так ми могли б виграти багато з цих воєн, якби лише змогли донести до людей розуміння довгострокових витрат, пов’язаних з тим, що Ірану дозволяють не нести відповідальності.

Довгострокові витрати від того, що Росії дозволяють робити те, що вона робить, набагато більші за будь-які короткострокові витрати, яких вона може зазнати через санкції. Ми маємо почати дивитися на ситуацію більш комплексно.

Відверто кажучи,якби Європа була більш готовою застосовувати скоординовані санкції, особливо проти Ірану, можливо, нам вдалося б уникнути цього конфлікту.

Але люди не можуть забувати: коли ми намагалися привести Іран до переговорного столу за допомогою економічних санкцій, були країни, які вагалися. І цим вони послаблювали той ефект, який могли мати санкції.

Сподіваюся, ми дійдемо до моменту, коли всі зрозуміють: скоординовані санкції можуть скоротити час, необхідний для досягнення позитивного результату. Ми маємо перестати дивитися лише на економічні наслідки за півроку чи рік.

Думаю, певною мірою саме це зараз робить президент США. Він розуміє, що війна не є популярною у Сполучених Штатах і людей турбують певні економічні наслідки, але я вважаю, що він має рацію, дивлячись на ширшу картину, готовий витримати цю критику і продовжувати переконувати американський народ.Я також думаю, що ми маємо краще пояснювати, куди рухаємося далі щодо Ірану, якщо хочемо заручитися більшою підтримкою американців,і в цьому сенсі нам ще є над чим працювати з погляду громадської думки.

– Сила Заходу також полягає в єдності серед його союзників, у що ви особисто вклали значні зусилля. Я бачив вас у Мюнхені на початку цього року – перед Гаагою, під час саміту НАТО – коли ви спілкувалися з союзниками та працювали над досягненням консенсусу. Тоді Іран не був частиною дискусії. Тепер, однак, Іран увійшов у цю картину. Якщо НАТО вже проходить випробування Росією, чи підвищує залучення Ірану ставки до цілком нового рівня?

– О, думаю, що так. ІІран треба бачити таким, яким він є. Це партнер у війні проти України. Тобто, він приймає рішення так само, як і Північна Корея.

Боже мій, ми вже маємо тисячі людей із Північної Кореї в Росії, які виробляють дрони, що зрештою стануть частиною арсеналу Північної Кореї.

Є кілька країн, які працюють разом, щоб перемогти Україну, і Іран – один із перших серед них. І я думаю, люди повинні це розуміти, а ми маємо цьому протидіяти разом із нашими партнерами та союзниками, не односторонньо, не самі, тому що всі ми маємо спільний, взаємний інтерес у тому, щоб їх зупинити.

– Путін уже зрозумів, що йому не потрібно перемагати Захід – достатньо просто його пережити?

–Пережити. Я думаю, що вони хочуть спробувати пережити нас. Справді так думаю. І, знаєте, ми маємо повернутися до одного дуже важливого моменту.

Я пам'ятаю, якОбама в ефірі, коли мікрофон був увімкнений, сказав Володимиру Путіну знамениту фразу: «Після виборів я зможу бути гнучкішим».

Тож за останні 20 років у нас були і президент-демократ, і президент-республіканець, які йшли назустріч людині (Путіну – ред.), чия кінцева мета – підкорення собі всіх інших країн. Ми всі повинні дивитися на нього крізь цю призму, і якщо не робитимемо цього, то робитимемо це на власний ризик.

– Чи може це розширення партнерства перевантажити західні оборонні сили? Наскільки це критично?

– Думаю, що може. Сам факт того, що ми залучені в Ірані й вже були змушені витрачати власні військові запаси, свідчить про те, що навіть найпотужніша держава на Землі має свої межі, і тому ми маємо бути дуже вибірковими щодо того, куди ми витрачаємо свої ресурси, куди розміщуємо всі наші сили, включаючи військовослужбовців, адже всі ці ресурси є обмеженими.

Ми повинні зважати на це у світі, де ми, Сполучені Штати, і, здається, я казав це в Мюнхені, справдімаємо бути всюди й постійно. Питання лише в тому, на якому рівні і якою мірою ми повинні очікувати більшого від наших партнерів, щоб мати цей вплив і не наражати себе на небезпеку в жодному театрі військових дій чи зоні конфлікту?

– З огляду на те, що союзники нарощують оборону, старий аргумент про «безплатне користування» вже не актуальний?

– Саме тому я й казав – знаю, що це незручно, – я завжди використовую аналогію зі своєю родиною.

Я виріс у сім’ї з шістьма дітьми.

НАТО нагадує мені велику родину, де ми не завжди з усім погоджуємося. Ви сваритеся, хтось ображається й не приходить на Різдво чи ще кудись. Це природна частина будь-якої сім’ї, але зрештоюми повинні захищати цю родину. Для мене НАТО – це заслін проти тоталітаризму.

І якщо хтось думає, що ми можемо діяти самотужки, то це наївність і нерозуміння сили нашого альянсу. Це нерозуміння того, наскільки загрозливим він є для наших супротивників.

Володимир Путін, можливо, діє ситуативно з Іраном і Північною Кореєю та веде війну проти України, але в нього немає союзників у тому сенсі, в якому ми розуміємо союзництво.

Вони не мають можливості прилетіти до Кабула і здійснити одну з найвидатніших логістичних операцій сучасності – евакуацію з Афганістану.

Тож незалежно від того, що ви кажете про виведення військ з Афганістану я знаю: наші союзники дивилися на цю скоординовану операцію і розуміли, що самі вони ніколи не змогли б цього зробити, і це те, що є результатом лише 75-річного союзу та налагодженим робочим відносинам з іншими свободолюбними націями.

І ми повинні це розвивати, тому що Китай не може цього просто скопіювати. Він може викрасти нашу інтелектуальну власність і створити F-35, який зовні буде схожий на наш, а Росія може красти технології й удавати, що є рівнею нам у кінетичних спроможностях, але вони знають: вони не здатні підтримувати воєнні зусилля так, як це можуть Сполучені Штати, наші партнери й союзники завдяки мережі відносин, яку ми маємо, і всій експертизі, що за нею стоїть. Але наші союзники по НАТО повинні інвестувати.

Причина, через яку я погоджуюся з президентом, полягає в тому, що за останні 24 роки вони дозволили не витратити 2 трильйони доларів.

Ці кошти могли б модернізувати наші системи. Вони могли б зміцнити промислову базу. Ми б не говорили про відновлення промислової бази, якби ці країни НАТО просто витратили ті кошти, про які всі домовилися, на нашу спільну оборону. Тож президент Трамп роздратований.

Він створив напругу всередині родини, але факт у тому, що членам цієї родини потрібно було сказати, що їхня поведінка неприйнятна, і саме тому ми опинилися тут.

І найкращий спосіб знову повернутися до одного великого щасливого різдвяного святкування – це щоб вони сплатили свою справедливу частку і зробили в майбутньому те, чого не зробили протягом майже 50 років.

Мені подобається ця аналогія.

–Ви з самого початку роками підтримували суверенітет України. Якщо завтра конфлікт заморозиться, чи буде це перемогою для Заходу, чи це лише перерва?

– Якщо він заморозиться, це нічия. Насправді, у багатьох аспектах, я вважаю це поразкою. Ні, чесно кажучи, я не думаю, що це нічия.

Думаю,якщо конфлікт заморозиться, це буде поразка, тому що Захід фактично винагородить поведінку брехуна – людини, яка починала, Володимира Путіна, із заяв про військові навчання, а потім про спеціальну військову операцію.

Цю нібито велику державу стримала країна, яка діяла на мізерні кошти. Від наддержави в них тепер залишилася лише оболонка.

Єдина причина, чому ми досі сприймаємо їх серйозно, – це їхній ядерний арсенал.

Жодних звичайних військових спроможностей, які можна було б порівняти навіть з українськими, у них немає. Можете уявити, як виглядало б їхнє протистояння зі Сполученими Штатами?

Тож дозволити перемогу країні другого ешелону, яка незаконно вторглася до суверенної держави, або дозволити нічию, на мою думку, є поразкою для Заходу.

Він (Путін – ред.) має програти.

Він має програти цілком очевидно, а потім повернутися й пояснити російському народові, чому дозволив загинути сотням тисяч своїх людей заради того, чого взагалі не мав починати.

Він повинен повернутися і відповісти перед російським народом за руйнівні економічні наслідки, які вони зараз переживають.

Він повинен повернутися і нести відповідальність за десятки тисяч дітей, яких викрали і перевезли до Росії. Таке не можна винагороджувати. Це не може бути нічия.

Нічия для нього – це перемога.

– Повертаючись до Ірану: президент Трамп припустив, що інші країни мають долучитися до забезпечення безпеки в Ормузькій протоці. Якщо США підуть звідти, чи зможуть союзники – європейські та близькосхідні – впоратися самі?

– Думаю, це була б жахлива помилка, якби США пішли звідти. Але я також вважаю помилкою, якщо Сполучені Штати просто скажуть: «ми створили цю блокаду, а тепер ви всі її виправляйте».

Я все ж думаю, щоСША мають відігравати дуже важливу координуючу роль.

Я переконаний, що якщо подивитися на Тайвань, Корею, Японію та низку інших країн, які залежать від Ормузької протоки в питаннях енергетики та інших поставок, то всі вони могли б відіграти роль у стабілізації Ормузької протоки.

І, ймовірно, ми теж повинні зберігати там присутність, щоб зробити вкрай малоймовірним сценарій, за якого Іран міг би просто в односторонньому порядку її перекрити. Тобто там має бути стала присутність, але недостатньо просто сказати: «Гей, ідіть і владнайте це».

Я вважаю, щоСполучені Штати повинні відігравати лідерську роль і залучати потрібних партнерів.

Це можуть бути деякі країни з Європи, але, думаю, також і країни з регіону Індо-Тихоокеанського командування, щоб ми могли підтримувати це в довгостроковій перспективі.

– Я також сподівався, що ви допоможете нашій аудиторії зрозуміти дедлайн 1 травня. Якщо термін дії Постанови про воєнні повноваження мине, чи означатиме це, що з 2 травня ця війна стане незаконною, чи що відбудеться далі?

– Резолюція про воєнні повноваження вимагає, щоб адміністрація на 60-й день, а це, як я розумію, буде у п’ятницю, відзвітувала про стан війни і щонайменше попросила продовження в межах цього закону, щоб продовжити свою поточну діяльність. І нам потрібні деталі від адміністрації.

На мою думку, адміністрації варто було б відкрито заявити, що ми чітко усвідомлюємо: нам потрібно залишитися там ще на 30 днів. І є такі люди, як я та інші, які говорять про дозвіл на застосування військової сили, чого я також хотів би, щоб чітко дати зрозуміти тим, хто нині керує Іраном:ми налаштовані на тривалу присутність. Ми повинні досягти успіху.

Це ще один приклад, подібний до України – нічия тут неприйнятна.

За останні 60 днів у цьому протистоянні ми вже втратили життя людей.

Іран зараз перебуває в одному з найуразливіших становищ за всі 47 років існування цього режиму.Не прагнути тут цілком чіткої перемоги – Ірану без ядерної зброї – і не витратити на це зусилля, час та ресурси, на мою думку, було б жахливим марнотратством. Це була б помилка.

І я думаю, що, зрештою, навіть якщо війна зараз непопулярна, якщо опитати людей, то ще менш популярним було б просто піти звідти, залишивши Ірану можливість продовжувати вести свою зловмисну діяльність та стати ядерною державою. Ми повинні там бути.

Ми повинні перемогти. Думаю, у довгостроковій перспективі нам слід говорити про те, щоб партнери й союзники підтримували ці зусилля та розробили ширшу стратегію миру на Близькому Сході.

Це все ще дуже небезпечне місце, і зараз воно значно небезпечніше, ніж було 59 днів тому.

– Наостанок, коли ви дивитеся на Близький Схід і ситуацію в Україні, як виглядає переможна західнастратегія проти цієї нової осі?

– Якщо говорити про переможну західну стратегію, то, на мою думку, цепошук довгострокової угоди з Іраном, ратифікованої Конгресом. Це пошук довгострокової угоди щодо України, ратифікованої Конгресом.

Іншими словами, ми повинні розірвати це замкнене коло, коли президенти на кшталтОбамипогоджуються наJCPOA[Спільний всеосяжний план дій – угоду, підписану 2015 року між Іраном, США, Великою Британією, Францією, Китаєм, Росією та Німеччиною для забезпечення мирного характеру іранської ядерної програми].

Це була погана угода. Я критикував її з самого початку, і одна з причин, чому вона була поганою, полягає в тому, що адміністрація не доклала зусиль, щоб заручитися підтримкою Конгресу для її ратифікації.

Тож я сподіваюся, що адміністрація Трампа знову стане одним із лідерів і прихильників України, а також досягне довгострокової угоди з Іраном, яка підніметься до рівня міжнародного договору, що має бути ратифікований Конгресом, аби ми могли забезпечити її виконання з часом і не ризикувати втратити пріоритети через наступну адміністрацію.

Конфликты в Украине и на Ближнем Востоке не следует рассматривать как не связанные друг с другом изолированные инциденты, заявил американский сенатор, сопредседатель Наблюдательной группы Сената по НАТО Том Тиллис.

Тиллис считается одним из немногих критиков текущего внешнеполитического курса США внутри Республиканской партии. Он придерживается позиции, что заморозка конфликта в Украине неприемлема, так как вознаграждение агрессора приведет к колоссальным последствиям для баланса сил во всем мире.

ВинтервьюRFE/RL политик от Республиканской партии заявил, что Иран и Россия стали новой "осью зла" – партнерством, которое, по его мнению, превратилось в стратегический военный альянс.

— Мы наблюдаем изменения в глобальном ландшафте, которые выглядят более скоординированными, чем когда-либо. Вы внимательно следите за Россией и Ираном и за тем, как они нацеливаются на США и их союзников. Вопрос в том, является ли это партнерство настоящим альянсом или тактическим соглашением, которое может распасться?

— Это партнерство гораздо гораздо глубже. Это становится совершенно очевидно, если посмотреть на материальную поддержку, которую Иран оказал России в Украине: сначала через свои технологии беспилотников, а теперь уже наоборот – Россия предоставляет информацию о том, как наносить удары по американским объектам и объектам наших партнеров в регионе. Это абсолютно стратегический альянс, и на самом деле это часть старой "оси зла".

"Ось зла" по-прежнему жива и здорова. В некоторых аспектах ситуация даже ухудшилась с точки зрения числа погибших на поле боя и гибели американских военнослужащих с использованием технологий, произведенных в Иране и затем усовершенствованных с помощью России.

— Что здесь наиболее опасно: передача разведданных, технологий или ядерные амбиции?

— Ядерные амбиции – это то, за чем нужно внимательно следить. Теперь мы знаем, что их пусковые возможности [Ирана] значительно выше, чем они заявляли. По последним оценкам разведки, остаются считанные месяцы, если не недели, до возможности обогащения урана до оружейного уровня. Наличие запасов такого урана и межконтинентальных баллистических ракет – это именно то, почему Трамп должен был сделать то, что он сделал в отношении Ирана.

Россия не желает ничего сильнее, чем видеть ядерную державу на Ближнем Востоке, чтобы дестабилизировать регион – и, думаю, в определенной степени Китай тоже – потому что они считают, что США сейчас воспринимаются как дестабилизирующая сила в регионе. И в тот момент, когда Иран получит такие возможности, это приведет к дестабилизации на уровне, которого мы никогда прежде не видели.

— Если Россия передает Ирану разведданные против США, означает ли это, что Путин фактически вступил в войну на Ближнем Востоке?

— Да, это так. Но, боже мой, Россия – вот почему меня несколько беспокоит позиция администрации. Я искренне надеюсь, что в ходе вчерашнего выступления короля [Великобритании Карла III] перед Конгрессом, украинский народ увидел овацию всех присутствовавших, когда речь зашла о поддержке Украины.

No media source currently available

Путин пытается усидеть на двух стульях: делать вид, что он может быть другом или сосуществовать с Соединенными Штатами, хотя на самом деле это совсем не так. Он хочет уничтожить любое влияние США в Европе и на Ближнем Востоке. Сейчас он, по крайней мере, добивается своего на Ближнем Востоке благодаря поддержке Ирана. Но этот человек несет ответственность.

Я сказал вещь, которая, думаю, удивила некоторых: в каком-то смысле он похож на Сулеймани (Касем Сулеймани – командир специального подразделения Корпуса стражей Исламской революции, которое занимается спецоперациями за пределами иранской территорией. Был убит в 2020 году по приказу президента США Дональда Трампа – прим. ред.). Он ответственен за гибель американцев. Разница лишь в масштабах. Сулеймани обвиняли в ответственности за гибель сотен американских военнослужащих. Нет сомнений, что кровь американских солдат и на руках Владимира Путина — через его прокси, через сотрудничество с Ираном и через использование наемников.

Мы должны видеть Путина таким, какой он есть. Это пережиток старых времен коммунизма, и он даже не представляет большинство российского народа, но правит этим народом железной рукой. Он сделает все возможное, чтобы ослабить роль и влияние США и попытаться уничтожить демократию. Он явно антидемократичен, прокоммунистичен, прототалитарен.

— Вчерашнее выступление Карла III нашло отклик и в Восточной Европе, где некоторые считают, что речь идет не о двух отдельных конфликтах, а об одной потенциальной мировой войне на нескольких фронтах. Вы согласны с этим?

— Думаю, да. Мир стал маленьким, и мы должны понимать, что наши противники думают не только о соседних странах – они смотрят гораздо дальше. Это борьба между демократическим миром и тоталитарным миром. Так было всегда и, вероятно, всегда будет. Но нужно смотреть шире. Даже за пределы Ирана. Посмотрите на деятельность России в Африке, особенно в Северной Африке. Посмотрите, что они делают в Украине. Посмотрите на гибридную войну в Молдове и на Балканах по всей Восточной Европе. Они уже ведут войну, и мы, возможно, лишь пытаемся ее сдержать, хотя могли бы ее закончить.

Нет никакого способа, при котором Владимир Путин победит, если мы сосредоточимся на Украине. Позволить ему победить там — значит дать ему плацдарм для распространения ненависти и антидемократических принципов по Восточной Европе и Африке. Это та мировая война, которую он хочет вести и выиграть.

— Самая большая уязвимость Запада – это не военная слабость, а сокращающееся внимание?

— Да. Американский народ может быстро отвлекаться. Войны – это сложно. Есть риск, что люди сначала сосредотачиваются на проблеме, а потом хотят двигаться дальше. Но нельзя "двигаться дальше" от ядерной угрозы со стороны Ирана или от последствий поражения Украины.

Если Иран станет ядерной державой – это будет иметь глубокие последствия. Если Россия будет вознаграждена за победу над Украиной – это тоже будет иметь серьезные последствия. Это другой тип мировой войны, но она идет между "хорошими" и "плохими", и американскому обществу нужно об этом постоянно напоминать.

— Санкции против Ирана и России теряют эффективность?

— Думаю, да. Они работают лучше всего, когда скоординированы. Честно говоря, меня разочаровывает, что Европа отстает. Некоторые союзники имели экономические интересы, мешающие введению санкций.

Долгосрочные последствия бездействия гораздо хуже краткосрочных экономических потерь. Нужно мыслить более широко. Если бы Европа действовала более решительно, возможно, этого конфликта удалось бы избежать.

— Участие Ирана повышает ставки для НАТО?

— Да. Иран – партнер [России] в войне против Украины, как и Северная Корея. Несколько стран работают вместе против Украины, и Иран – один из ключевых участников. Мы должны противостоять этому вместе с союзниками.

— Путин рассчитывает не победить, а переждать Запад?

— Именно. Он хочет нас пересидеть.

— Может ли это партнерство перегрузить оборону Запада?

— Да. Даже самая сильная страна имеет пределы. Нужно тщательно выбирать, где применять ресурсы.

— Аргумент о "нахлебниках" в НАТО устарел?

— НАТО – как большая семья. Мы можем спорить, но должны защищать друг друга. Действовать в одиночку – наивно. Союз – это наша сила. [Замороженный конфликт в Украине] — это поражение. Это вознаграждение агрессии. Путин должен проиграть ясно и однозначно.

— Как выглядит победная стратегия Запада?

— Долгосрочные соглашения с Ираном и Украиной, ратифицированные Конгрессом. Нам нужна устойчивость политики, а не временные решения.

Сенатор Том Тілліс, співголова Спостережної групи НАТО в Сенаті й республіканець з Північної Кароліни заявив, що замороження війни Росії проти України буде поразкою для Заходу. Тілліс, один із небагатьох внутрішніх критиків у Республіканській партії США, сказав про це вінтерв’ю Радіо Свобода29 квітня.

«Якщо конфлікт буде заморожений, це буде нічия. Насправді, в багатьох аспектах, я думаю, це програш. Тому все ж, чесно кажучи, я не думаю, що це нічия. Якщо він заморозиться, це програш, тому що Захід по суті винагородить поведінку брехуна – когось, хто казав, що це будуть військові навчання, а потім спеціальна військова операція», – сказав Тілліс.

Він також заявив, що Росія зараз – це лише лише тінь супердержави.

«Єдина причина, чому ми сприймаємо їх серйозно, полягає в тому, що вони мають ядерний арсенал. У них немає звичайних можливостей, щоб зрівнятися, навіть проти України. Чи можете ви уявити, як виглядатиме протистояння зі Сполученими Штатами?», – сказав сенатор.

Він наголосив, що допустити перемогу «країни другого рівня», яка незаконно вторглася в суверенну державу, або дозволити їй нічию, стане поразкою для Заходу.

«Він(Путін – ред.)має програти. Він має дуже чітко програти, а потім повернутися і пояснити російському народу, чому він дозволив сотням тисяч своїх людей загинути, прагнучи того, чого він ніколи не повинен був ініціювати. Він має повернутися і відповісти перед російським народом за руйнівніекономічні наслідки, які вони зараз переживають. Він має повернутися і нести відповідальність за десятки тисяч дітей, яких викрали і перемістили до Росії. За це не можна винагороджувати. Це не може бути нічиєю. Нічия для нього – це перемога», – наголосив Тілліс.

Він також заявив, що Путін хоче викорінити будь-який вплив Сполучених Штатів у Європі і на Близькому Сході. «Я сказав дещо, що, як мені здається, декого здивувало: що в деяких аспектах він схожий наСолейманіІранський генерал, командувач силами «Кудс» Гасем Солеймані загинув внаслідок авіаудару США в столиці Іраку Багдаді у січні 2020 року. Він несе відповідальність за смерть американців. Різниця лише в кількості», – зазначив сенатор.

За словами Тілліса, його «трохи турбує позиція адміністрації» США щодо влади РФ.

«Нам потрібно визнати Путіна таким, яким він є. Він є пережитком старих часів комунізму, і він навіть не представляє більшість російського народу, але він править ним залізною рукою. Він зробить усе можливе, щоб зменшити роль і вплив Сполучених Штатів і спробувати викорінити демократію. Він явно антидемократичний, прокомуністичний, прототалітарний», – заявив сенатор-республіканець.

Тілліс також заявив, що світ стикається з відродженою «Віссю зла» на чолі з Росією й Іраном – партнерство, яке, на його думку, вийшло далеко за рамки тимчасового і перетворилося на глибокий стратегічний військовий альянс.

Підсумовуючи деталі своєї телефонної розмови з президентом РФ Путіним 29 квітня, президент США Дональд Трамп заявив, що сказав йомузосередитися на припиненні війнипроти України, а також запропонувавкороткочасне перемир’я у війніРосії проти України.

Трамп раніше неодноразово висловлював думку, що Путін готовий припинити війну проти України, критикуючи водночас українську владу.

Раніше цього місяця президент Володимир Зеленськийспрогнозував складний період для України до вересня. Спілкуючись із журналістами, голова держави заявив, що нова тристороння зустріч між Україною, США і Росією можлива у квітні чи в наступні місяці в разі, якщо Росія обере шлях деескалації.

За словами президента, США з початку літа заглибляться у вибори, і в них «є своєрідний внутрішньополітичний дедлайн – орієнтовно серпень». «Тобто цей час весни – літа буде таким доволі непростим політично, дипломатично. Може бути тиск на Україну. І на полі бою також він буде», – сказав Зеленський. Він додав, що важливо, щоб у цей період було достатньо тиску і на Росію.

Віцепрезидент США Джей Ді Венс, 8 квітня, перебуваючи в Угорщині, заявив, щоу переговорах між Росією й Україноющодо припинення війни є «значний прогрес», а позиції сторін, за його словами зблизилися.

Як заявив віцепрезидент США, на даний момент йдеться «про торг за кілька квадратних кілометрів території в одному чи іншому напрямку».

Президент Зеленський, реагуючи на ці слова,вказав, що окупація Донбасу є для Росії «можливістю підготовки плацдарму для наступних наступальних дій».

Через загострення ситуації на Близькому Сході тристоронні переговори України, США і Росії, які тривали протягом січня і лютого, буливідкладені на невизначений час. При цьому президент України заявляв, що не вважає, що ці переговоризайшли у глухий кут.