Перейменування вулиць і демонтаж радянської символіки давно стали звичними для українських громад у межах процесів деколонізації. Втім, відкритим залишається питання, чи супроводжуються ці зміни роз’яснювальною роботою для мешканців. У зв’язку з цим редакція «Махали» направила інформаційні запити до Катлабузької, Лиманської та Саратської громад. Отримані відповіді показали, що підходи до цієї роботи суттєво різняться.
Перейменування вулиць і демонтаж радянської символіки давно стали звичними для українських громад у межах процесів деколонізації. Втім, відкритим залишається питання, чи супроводжуються ці зміни роз’яснювальною роботою для мешканців. У зв’язку з цим редакція «Махали» направила інформаційні запити до Катлабузької, Лиманської та Саратської громад. Отримані відповіді показали, що підходи до цієї роботи суттєво різняться.
У той час, як в Україні тривають процеси декомунізації та деколонізації, важливим залишається не лише перейменування вулиць чи демонтаж символів, а й пояснення необхідності цих змін мешканцям. Адже без розуміння історичних причин і значення таких рішень вони часто сприймаються формально або навіть викликають спротив.
Найбільш розгорнуту відповідь надала Саратська селищна рада, однак значна її частина зводиться до цитування законодавства та пояснення повноважень різних органів. У громаді наголошують, що функція системної роз’яснювальної роботи щодо деколонізації належить Українському інституту національної пам’яті. Водночас сам процес перейменувань тут розпочали ще до набуття чинності профільного закону у 2023 році.
У межах цієї роботи в громаді створили спеціальну комісію з питань топонімії, визначили 17 об’єктів, пов’язаних із російською імперською та радянською символікою, та провели громадські обговорення, за результатами яких відбулося перейменування вулиць у різних населених пунктах.
Нові назви здебільшого пов’язані з українською історією та сучасністю — зокрема, на честь захисників України або національних символів. Паралельно у старостинських округах триває робота з оновлення адресних табличок, а бібліотеки очищують фонди від радянської та російської літератури — лише за 2025 рік вилучено майже три тисячі примірників.
Водночас відповідь Саратської громади показує, що цей процес не завжди відбувається без дискусій. Так, під час обговорення перейменування вулиці Гагаріна частина мешканців виступила проти, аргументуючи це його світовою відомістю як першої людини в космосі.
У громаді визнають, що переконати людей буває складно, зокрема через відсутність достатньо детальних і фахових роз’яснень на державному рівні. Попри це, рішення було ухвалене з урахуванням думки більшості жителів, і вулицю перейменували. При цьому у 2026 році додаткових заходів у цьому напрямку тут не планують, оскільки основний етап перейменувань уже завершено.
Відповідь Лиманської сільської ради значно лаконічніша. Там повідомили, що всі назви об’єктів відповідають нормам державної мови, а інформаційні матеріали про процеси декомунізації та деколонізації розміщуються на інформаційних стендах і регулярно оновлюються. Також у громаді зазначили, що жодних звернень чи зауважень від мешканців із цього приводу не надходило. Водночас у відповіді відсутні конкретні приклади заходів або пояснення, яким саме чином відбувається комунікація з населенням.
Стриманість у деталях демонструє і Катлабузька громада. Тут повідомили, що інформаційно-роз’яснювальна робота проводиться через офіційний сайт, соціальні мережі та публічні обговорення.
У 2022–2024 роках у громаді реалізували комплекс заходів, зокрема перейменування вулиць, демонтаж об’єктів із символікою та заміну адресних табличок. У відповіді підкреслюється, що всі рішення ухвалювалися відкрито, із залученням мешканців. Як і в Лиманській громаді, тут також зазначили, що звернень або скарг від жителів не надходило.
Отримані відповіді демонструють різний рівень комунікації між владою та мешканцями у питаннях деколонізації. Водночас у жодній із відповідей не простежується системної глибокої просвітницької роботи, спрямованої саме на пояснення історичного контексту та значення деколонізації.
Це може свідчити про те, що для частини громад цей процес залишається передусім адміністративним — із перейменуванням і демонтажем — але не завжди супроводжується повноцінним діалогом із людьми. А без такого діалогу навіть необхідні зміни не завжди стають зрозумілими і прийнятими для суспільства.
На фото село Камчик Саратської громади, якому повернули історичну назву.