У Центрі культури і дозвілля Перечинської міської ради Закарпатської області був повний аншлаг. Цей вечір зібрав його величність танець – один з найпрекрасніших видів мистецтва. Культуру людства неможливо уявити без танців. Спортивні, народні, кла...
29 квітня у Центрі культури і дозвілля Перечинської міської ради був повний аншлаг. Цей вечір зібрав його величність танець – один з найпрекрасніших видів мистецтва. Культуру людства неможливо уявити без танців. Спортивні, народні, класичні, бальні та сучасні. Здавалося б, вибирай що хочеш, але в будь-якому танці важливо не просто рухатися, але й відчувати його кожною клітинкою тіла та всім серцем. Танець – це насамперед прояв емоції, це життя.
Міжнародний день танцю за рішенням ЮНЕСКО з 1982 року відзначається 29 квітня, у день народження французького балетмейстера Жана-Жоржа Новера, реформатора і теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов до історії як «батько сучасного балету».
Цього дня весь танцюючий світ відзначає професійне свято. Ведучі заходу Наталія Білець (директорка Центру культури і дозвілля) та Ксенія Коваленко (працівник цього ж закладу) привітали всіх присутніх, усіх, хто не уявляє свого життя без танцю, хто йде по життю танцюючи, хто не може втриматися, коли чує музичний ритм, і, не маючи змоги протистояти покликові душі, робить невимушені «па».
– При всій своїй красі та легкості, танці – це важка праця і дисципліна, щоденні репетиції та тренування, – слушно зауважила пані Ксенія. – Тому обирають цю професію ті, хто жити не може без музики, чиє серце б’ється в такт. Як б’ються серця тисячі воїнів – захисників України, щоб наші діти мали можливість виходити на сцену, танцювати і співати. Багато з них віддали найдорожче – своє життя. Тож вшануймо хвилиною мовчання світлу пам’ять громадян України, всіх, хто воював, всіх військових, цивільних та дітей, всіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу російських військ на українські міста і села.
Під час хвилини мовчання присутні низько схилили голови у скорботі, щоб віддати данину пам’яті загиблим та померлим від рук ворога.
Українці довели світові: боротися можна не лише зброєю, а й силою духу – поезією, що торкається найпотаємнішої струни серця, піснею, що надихає, викликає сльози, танцем, що говорить без слів.
Бурхливими оплесками присутні зустріли відомого співака, композитора та автора пісень YOZZEFA та танцюристів аматорського дитячого ансамблю «Турянська долина» з композицією «Танцюй».
Протягом вечора учасники «Турянської долини» (керівники подружжя Вороничів, Світлана та Едуард), яка діє в селі Тур’ї-Ремети, неодноразово виходили на сцену, де демонстрували свій талант, народні танці Закарпаття, щоразу дивували і вражали, за що отримували гарячі оплески та вдячне «браво!». Які неймовірні емоції викликала у глядачів «Словацька карічка» – традиційний жіночий танець у формі кола, поширений серед словаків, а також у лемківській та закарпатській народній хореографії! Була і «Лемківська карічка». Традиційний угорський народний танець «Чардаш», в якому закладено емоційний контраст повільним початком та стрімким, запальним запалом, збудоражив від малого до старого. А коли на сцені затанцювали запальні «Дробойки» (хореографія народної артистки України Клари Балог), глядачі перестали дихати – це було неймовірне видовище із шаленим ритмом, музикою, яскравими сценічними костюмами!
Незважаючи на те, що ансамбль танцю «Лемківчанка» КЗ «Центр культури і дозвілля» (керівник Едуард Воронич) створений тільки у вересні 2025 року, його юні учасники своїми виступами показали, що вони з народним танцем уже на «ти». Не знати, як і витримала ота 40-річна сцена такого шаленого ритму, такого чисельного дитячого тупотіння під запальну пісню народного артиста України Івана Поповича «Гуцулянка»!
Вихованці старшої групи «Віночок» закладу дошкільної освіти «Веселка» представили танцювальну композицію «Рокенрольні малята», а старша хореографічна група «Сузір’я» Перечинської школи мистецтв – постановку «Зламані ляльки» (керівник Ірина Новікова).
Легкість, ніжність і щирість у кожному русі продемонстрували вихованці спортивного клубу з художньої гімнастики «Дивосвіт Закарпаття» з номером «Я – Україна» та бронзова призерка Чемпіонату України з художньої гімнастики Анна Кузнєцова (керівник Любов Козуб).
Яскраву концертну програму, яка складалася із 36 номерів (!) за участі понад 250 осіб, збагатили і танцювальні колективи з Ужгорода. Ансамбль народного танцю, старша група «Карічка» КЗ «Ужгородська школа мистецтв» подарував «Увиванець» – запальний закарпатський народний танець, що вирізняється високим темпом, в’юнкими рухами та енергійністю, а також «Березнянку» – популярний закарпатський народний танець, що вирізняється високим темпом, енергійністю та веселим характером. Створений на основі весільних традицій Великого Березного під керівництвом Клари Балог. Ансамбль угорського танцю «Сівервань» цього ж КЗ виконав запальний народний танець «Дилал Фелді» (хореографія Михайла Шютєва).
Учасники ансамблю класичного танцю «Натхнення» Академії культури і мистецтв запросили глядачів поринути у світ грації та витонченості, відчути магію танцю, де кожен рух – це поезія тіла. «Великий святковий вальс» був неперевершеним, видовищним і феєричним. Ансамбль сучасного танцю «Акцент» Академії показав «Місто без поглядів», в якому відчувається свобода тіла та чесність емоцій. Хореографічний ансамбль «Вітраж» приємно вразив «Завбучанськими притупами». Ансамбль народного танцю «Кольори Карпат» виконав іскрометний «Вишківський чардаш».
Зі сцени також лунали пісні. Аріна Білик виконала дві композиції – «Києве мій» та «Мавка». Софія Григоренко подарувала «Мамине намисто». Олександр Чулей співав «Дорогу» з таким драйвом, що тут же хотілося поринути у мандри з пригодами. Наталія Білець заспівала народну пісню «Ой чорна я си чорна». «Чорнобривці» у виконанні юної Анастасії Годованої прозвучали так чуттєво, що кожен згадав про свою найріднішу людину – матір. Каріна Василиха композицією «Біль України» (слова і музика Любові Попович, директорки Перечинської школи мистецтв) зворушила до сліз.
Справжню феєричну атмосферу створили на сцені учасники танцювального колективу Центру творчого розвитку «ЗІРАТІ-ЗЕФІРЧИК», виконавши українські народні танці «За Дунай» та «Гопак» (постановка Тетяни Ардельянової).
«Гопаком» і закінчили фестиваль руху, енергії, ритму та емоцій, життя та дитячих посмішок, радості хореографів, що танець живе і житиме, поки живе Україна. А вона буде жити вічно, і жодному ворогу її не зламати і не знищити.
Начальниця відділу освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Перечинської міської ради Ольга Барзак привітала всіх учасників з таким чудовим святом, подякувала за участь, за розвиток хореографічного мистецтва на Закарпатті, за організацію такого масштабного заходу і на знак вдячності вручила їм подяки та пам’ятні подарунки.
Директорка ЦКіД Наталія Білець розповіла кореспондентці «Карпатського об’єктива», що дуже рада, що вперше проведений такий великий концерт танцю пройшов з аншлагом та великим успіхом. «Кажуть, що Перечин – нетанцююче місто, але ми хочемо довести зворотне: Перечин – танцююче місто, і в цьому напрямку будемо розвиватися. Дитячий колектив «Лемківчанка» діє при нашому закладі тільки з вересня минулого року, а вже бачимо хороші результати. Це радує і надихає», – додала пані Наталія.
Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора