Результати нового дослідження підкреслюють, наскільки геологічна структура місцевості може впливати на захист води від забруднювачів, таких як пестициди та важкі метали.
Дослідження, представлене на щорічній зустрічі Американської академії неврології у 2026 році, вказує на тривожний звʼязок між характеристиками підземних вод та ризиком розвитку паркінсонізму.
Науковці встановили, що мешканці районів, в яких питна вода походить із «молодих» підземних джерел або карбонатних водоносних горизонтів, наражаються на значно вищий ризик розвитку цього руйнівного неврологічного захворювання.
Ключовим фактором ризику виявилися карбонатні водоносні горизонти (складені переважно з вапняку). Через наявність тріщин і каналів вода в них рухається дуже швидко, що робить їх надзвичайно вразливими до поверхневих забруднень.
Згідно з даними нового дослідження, люди, які споживають воду з таких джерел, на 24% частіше хворіють на хворобу Паркінсона порівняно з іншими. Більше того, ризик розвитку паркінсонізму у «карбонатних» районах на 62% вищий, ніж у регіонах, де вода видобувається з льодовикових водоносних горизонтів. Останні, сформовані понад 12 000 років тому, діють як природний фільтр завдяки прошаркам піску та гравію, що затримують токсичні речовини.
Важливу роль відіграє і вік води. «Нова» підземна вода — це опади, що випали за останні 70–75 років. Оскільки вона знаходиться ближче до поверхні, вона сильніше піддається впливу промислових розчинників та агрохімікатів. Навпаки, глибока «стара» вода в карбонатних шарах виявилася безпечнішою: кожне значне збільшення віку води корелювало зі зниженням ризику захворювання на 6,5%. У льодовикових горизонтах такої різниці між старою та новою водою не помічено, оскільки їхня структура забезпечує стабільно високий рівень фільтрації незалежно від віку опадів.
Автори роботи наголошують, що їхні дані мають критичне значення для громадського здоровʼя, особливо в регіонах, де карбонатні джерела є основними. Розуміння того, як місцева геологія захищає або, навпаки, відкриває шлях для токсинів до питної води, дозволить краще оцінювати екологічні ризики.
Вчені збираються ідентифікувати конкретні хімічні сполуки у воді, які безпосередньо провокують пошкодження нервової системи, аби розробити ефективніші стратегії профілактики хвороби Паркінсона на рівні громад.