Максим Ткаченко, народний депутат України, співзасновник ГО “ВПО України”
Автор
МАКСИМ ТКАЧЕНКО
Максим Ткаченко,народний депутат України, співзасновник ГО “ВПО України”
Чотири з половиною мільярди гривень, повернутих до державного бюджету через неможливість освоєння. Жодного об’єкта, введеного в експлуатацію вчасно. Будівельна готовність - від 1 до 64%. І це не наклеп ворожої пропаганди, а офіційні результати аудиту Рахункової палати, які прозвучали на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань перевірки використання коштів для підтримки ВПО.
Урядовий «Експериментальний проєкт з комплексного відновлення населених пунктів», запущений ще 2023 року, мав стати моделлю нової відбудови - системної, прозорої, ефективної. Забезпечити відновлення території як цілісної системи - з плануванням, економічним перезапуском і поверненням людей.
На комплексну відбудову в рамках проєкту Уряд виділив 10,8 млрд грн, та ще 0,5 млрд грн - на пооб’єктне відновлення у цих же населених пунктах. Джерелом фінансування проєкту стали кошти фонду ліквідації наслідків збройної агресії РФ.
Та замість очікуваного результату, проект оголив справжню проблему. В країні досі немає ані стратегії, ані відповідального за відновлення, ані навіть затвердженого переліку територій, які потребують цього відновлення.
Стратегічне планування? Ні, не чули
Аудит засвідчив: заходи з відновлення розпочалися без необхідної стратегічної та планової основи. Саме це і стало ключовою причиною провалу.
Більше того, проблеми з відбудовою набувають ще більшого масштабу. Незважаючи на рішення про віднесення 620 територіальних громад до територій відновлення, Кабміну і досі не подано навіть проект акту щодо затвердження відповідного переліку.
Відсутність затвердженого переліку територій відновлення унеможливило офіційний початок розроблення плану відновлення та розвитку регіонів. А відтак територіальні громади були фактично позбавлені можливості, розробити власні плани відновлення та розвитку з крайньою датою їх реалізації до 31 грудня 27-го року.
Люди, які й так утратили майже все, змушені спостерігати за бюрократичним абсурдом: профільне міністерство не затвердило перелік територій відновлення - і тому не можна розробляти плани.
Громади хочуть будувати - але їм кажуть «зачекайте». Родини в Ягідному, чиї будинки пошкоджені, дізнається, що 2,1 млн грн витратили не на будівництво, а на обстеження, яке мало відбутися ще до початку робіт. І що терміни знову зсуваються.
Без відновленого житла неможливе ані повернення ВПО, ані відновлення економіки постраждалих громад, ані наповнення місцевих бюджетів. Це замкнене коло: чим довше тривають такі «експерименти», тим більше людей або втрачають надію повернутися, або залишаються в інших регіонах назавжди.
І тоді навіть збудована з горем пополам інфраструктура не поверне життя в село чи місто, яке втратило своїх мешканців.
Форменне безладдя як стиль
Окрема розмова - про те, як формувалися переліки об’єктів для відновлення. Рахункова палата називає цей процес «непрозорим і непослідовним». Обласні військові адміністрації ігнорували пропозиції громад: 126 об’єктів, запропонованих місцевим самоврядуванням, не врахували. Натомість 332 об’єкти включили без жодного погодження з громадами.
До переліків потрапляли об’єкти без технічних обстежень, без проектної документації, навіть без внесення до реєстру пошкодженого майна. Лише на фінансування таких «віртуальних» об’єктів у 2023-2024 роках затвердили понад 1,2 мільярда гривень.
Результат передбачуваний: гроші не використали, бо не було навіть паперів, щоб розпочати роботи.
Що показово - кошти фонду ліквідації витрачалися всупереч законам про державний бюджет. Так, 106,2 млн грн пішли на розробку проектної документації та її коригування - хоча це прямо заборонено.
Це не просто неефективність - це системне ігнорування бюджетного законодавства.
Але чого з лихвою вистачало – це корупційно-кримінальної складової. Аудит Рахункової палати виявив численні порушення під час реалізації проєктів відновлення. Так, встановлено факти завищення вартості робіт, необґрунтованих витрат, порушення умов договорів, а також порушення при здійсненні попередньої оплати.
Що далі? Поки що - нічого
Станом на вересень 2025 року будівельна готовність об’єктів, розпочатих у 2023-му, коливалася від 1% до 64%. Жоден із досліджених об’єктів не введено в експлуатацію вчасно. Строки перенесено на 2026 рік.
Більш того, у експериментального проєкту справжнє провалля у фінансовій моделі. Станом на кінець вересня 2025 року очікувана вартість відновлення об’єктів за експериментальним проектом становила 13,1 млрд гривень. А залишок коштів фонду ліквідації — лише 6,8 млрд.
Тобто дефіцит сягає майже 50 відсотків. І це без урахування інфляції, подорожчання матеріалів чи додаткових робіт, які обов’язково виникнуть.
Це призвело до накопичення незавершеного будівництва та відсутності соціального ефекту. Та більше – він виявився протилежним очікуваному. Люди не отримали житла, громади - відновленої інфраструктури, держава - жодного зразка успішної моделі відбудови.
Матеріали аудиту передані до правоохоронних органів. Але головне питання залишається відкритим. Чому експериментальний проект, покликаний стати базою для післявоєнного відновлення, перетворився на черговий доказ того, що продумана державна політика у цій сфері відсутня як явище?
Поки затвердження переліку територій відновлення відкладене, поки міністерства не розмежували повноважень, поки об’єкти обираються без критеріїв, а кошти повертаються до бюджету, - Україна втрачає не лише гроші, а й час. І довіру. Як тих, хто чекає на відновлення вдома, так і міжнародних партнерів, які спостерігають за цим хаосом.
Висновки аудиту мають побачити не лише члени ТСК. Їх мають проаналізувати в Офісі президента, у Кабінеті Міністрів, у Генеральній прокуратурі. І головне - за ними мають настати не «звіти про виконання рекомендацій», а реальні кадрові та, якщо потрібно, судові рішення.
Бо поки за провали ніхто не відповідає, люди залишаються без даху над головою. Ми не маємо права ставити над ними подібні експерименти з виправдання бездіяльності й безкарності.