«Очевидно, якщо немає перемог, їх необхідно вигадати»
Армія РФ посилила тиск на Покровському напрямку – він тривалий час є лідером за кількістю бойових зіткнень, але становище Сил оборони, кажуть бійці, ще ускладнилось.21 квітня 7-й корпус швидкого реагування ДШВ, який обороняє Покровсько-Мирноградську агломерацію,повідомивпро загострення ситуації в Гришиному – селі на північний захід від Покровська. Оглядач групи «Інформаційний спротив»Костянтин Машовецьохарактеризувавцей натиск армії РФ на Гришине як«кривавий ідіотизм».
РанішеветеріРадіо Донбас Реалії начальник відділу комунікацій 7-го корпусу Володимир Полевийназвав утримання позицій на півночі Покровська та Мирнограда «логістичним кошмаром». Він зазначив, що з тактичного погляду оборони 7-го корпусу ці позиції не несуть жодних переваг – тільки ризики.
Про це Донбас Реалії розпитали військового аналітика Владислава Селезньова.
Розмова відбулась в ефірі Радіо Донбас Реалії – дивіться програму наYouTube
– Здавалося б, ситуація парадоксальна. Ворог застосував величезну кількість сил і засобів і поклав величезну кількість людських душ для того, щоб повністю взяти під контрольПокровськ і Мирноград. Але бойові дії на цій ділянці фронту тривають з тією ж інтенсивністю, здавалося б, навіщо?
Думаю, відповідь криється в мапі DeepState – вона вельми і вельми красномовна. Якщо ми відкриємо її і подивимося, тоочевидно, що противник намагається формувати кліщі оперативного напівоточення.
Напівоточення південного населеного пункту, який належить до складу міської агломерації, що включає в себеСлов’янськ, Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку.
Станом на 28 квітня 2026 року намапі DeepStateбільша частина Покровська позначена як підконтрольна армії РФ, лише ділянка на півночі міста залишається у «сірій зоні». Мирноград – як окупований повністю. Українські військові чи командування не повідомляли про вихід українських сил.
В принципі, якщо ми з вами згадаємо, заради чого починалася так звана «спеціальна військова операція»(так російська влада називає етап війни проти України, який триває від 24 лютого 2022 року–ред.), щонайменше у контексті тих заяв, які робили російські топчиновники і топпропагандисти, – це спроба взяти під повний контроль всю територію Донецької області.
Немов кістка в горлі для росіян той факт, що близько 20% території нашої Донецької області перебуває під ефективним контролем української армії.Противник намагається силою і зброєю цю ситуацію кардинально змінити.
Він намагається тривалий час продовжувати тиск на наших захисників, які ведуть бойові дії в околицяхЧасового Яру. Безуспішно. Понад два роки тривають бойові дії в районі цього населеного пункту, де до [повномасштабної] війни проживало близько 10 тисяч мирного населення. І противник, незважаючи на колосальну чисельну перевагу, досі не може трансформувати свої ресурси в територіальні здобутки.
Не менш складна ситуація, як на мене, для противника наСлов’янськомуі наЛиманському напрямку. Противник зосередив величезну кількість сил, засобів і ресурсів і має достатньо вигідну позицію після того, як мивтратили контроль над СіверськомАрмія РФзахопилаСіверськ наприкінці 2025 року, після цього агресор просувається доСлов'янськазі сходу. Навпростець між містами трохи більше 30 кілометрів., але, тим не менш, територіальні здобутки у армії РФ там так само доволі скромні. Чого не скажеш про мартиролог російських втрат.
І ще одна ділянка фронту, яка, безумовно, викликає серйозне занепокоєння – на південь і на південний захід від Костянтинівки. Очевидно, що бої, які зараз відбуваються наПокровсько-Миргородському напрямку,також мають формувати той самий ударний плацдарм, який у перспективі трансформуватиметься в кліщі оперативного напівоточення міста з цих напрямків.
Поняття «пояс фортець», або ж «фортечний пояс», чи «ланцюг фортець» (англійською fortress belt) увів американський Інститут вивчення війни (ISW). Як пояснюють аналітики, вони мають на увазі чотири великі міста (Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ) та кілька містечок і селищ, що лежать з півночі на південь вздовж трасиH-20 Костянтинівка – Слов'янськ. Українські сили почали будувати оборонні позиції у цих містах та навколо після того, як відбили їх у російських гібридних сил у квітні 2014 року. Довжина поясу – 50 кілометрів.
«Останні 11 років Україна витрачала час, гроші та зусилля на зміцнення фортечного поясу та створення значної оборонної промислової та оборонної інфраструктури в цих містах та навколо них», – зазначають в ISW.
За визначенням аналітиків:
«Невдача Росії у захопленні Слов'янська у 2022 році та тривалі бої за оточення «фортечного поясу» підкреслюють успіх довгострокових зусиль України з укріплення міст «фортечного поясу». Російські сили наразі все ще намагаються оточити «фортечний пояс» з південного заходу і ведуть боротьбу за його захоплення, що, ймовірно, займе кілька років», – наголосили аналітики узвітіза 12 серпня 2025 року.
ЩодоГришиного: ми з вами повинні розуміти, що цей населений пункт є таким собі плацдармом,звідки противник, використовуючи автомобільну трасу, може рухатися в напрямку Павлограда.
Дніпропетровська область– один із ключових логістичних транспортних хабів української армії, що діє в південній частині Донецької області. Дуже ласий шматок для противника.Але чи зможе противник трансформувати свою чисельну перевагу в територіальні здобутки – думаю, що ні.
Ми маємо колосальний досвід ведення ефективної маневреної оборони, тому,швидше за все, бої на цій ділянці фронту навряд чи будуть знижуватися, їхня інтенсивність.
Але от у частині територіальних надбань у противника будуть досить скромні результати, адже налагоджена оборона дозволяє нам діяти достатньо впевнено, протягом тривалого періоду часу утримувати рубежі і позиції і перемелювати весь наступальний потенціал росіян.
Тим більше, зверніть увагу, противник, якби він відчував упевненість і успіх на цій ділянці фронту, свої резерви –близько 20 тисяч особового складу – перекидав би сюди, але він їх чомусьспрямовує на південьISWузвітіза 10 квітня, посилаючись на інформацію Костянтина Машовця, зазначав, щоросійські війська залучають стратегічні резерви для посилення операцій в Україні, але, зважаючи на все, не у Донецькій області – а на Олександрівському, Гуляпільському та Запорізькому напрямках.Запорізької областів районОріхового, сподіваючись там пошукати військового щастя і досягти якихось територіальних здобутків.
– Я спробую зараз пограти роль адвоката диявола. Адже, в принципі, які альтернативні варіанти є у росіян? Безумовно, найдієвіший варіант – забратися геть з території України, включно з Кримом і Севастополем. На це у росіян явно не стане розуму.
Що відбувається на полі бою. У рамках реалізаціїdeep strikeDeep strike – глибоке ураження. Сили оборони здійснюють їх за допомогою ракет та дронів. ЗаданимиРНБО, дальність польоту далекобійних дронів перевищує 2000 км. Цілями далекобійних ударів є в першу чергу військові об'єкти, об'єкти військово-оборонного комплексу та нафтопереробної галузі в глибокому тилу РФ.іmiddle strikeMiddle strike – удари середньої дальності. OSINT-аналітик«Гарбуз»(Дніпро-OSINT) у березнінарахував365 уражень за рік, які Сили оборони завдали дронами «мідлстрайк» дальністю від 50 до 250 км – лише тих відео, які військові вважали за доречне опублікувати. З цих уражень понад третина була зроблена за перші три місяці 2026 року, що свідчить про масштабування ударів цими дронами, а майже половина із усіх ударів припадала на російські системи ППО.Більше читайте у нашому матеріаліПлани Росії, відповідь України, ризики: чого чекати від російського наступу-2026?українська армія досягла успіху не тільки в частині знищення російських заводів оборонної промисловості та об'єктів енергетики.
Ми маємо досить вагомі успіхи в частині знищення транспортної інфраструктури Російської Федерації, зокрема тих логістичних елементів, які забезпечують дії російських штурмовиків на полі бою. Йдеться не тільки про техніку, яка безпосередньо дозволяє росіянам на великих швидкостях долати так звану«кілзону»kill zone («кілзона») – зона ураження озброєнням– йдеться про транспортну групу, яка забезпечує російських штурмовиків всім необхідним.
Тут насправді росіяни виглядають досить блідо, адже ми маємо можливість виносити саму транспортну логістику противника на глибину 50–80 або навіть до 100 км. Тому противник не дуже наважується використовувати транспортну, автомобільну та бронетанкову складові.
Тож опція інфільтрації або задіяння малих і надмалих штурмових груп – це єдине, що залишається робити противнику. Безумовно, у цьому випадку російський мартиролог таких втрат продовжує зростати.
І в разі ефективної організації [Силами оборони] оборонних рубежів і позицій дає той самий результат,коли противник буквально сточує свої штурмові підрозділи, але не має жодних вагомих територіальних здобутків.
– Уп'яте заявляє Герасимов про те, що територія Луганської області повністю перейшла під контроль російської армії. Уп'яте. Безумовно, цілковита нісенітниця, адже ми бачили зустрічну заяву представників Третього армійського корпусу, які кажуть про те, що низка населених пунктів на території Луганської області перебуває під ефективним контролем наших воїнів.
Навіщо Герасимов це робить? Навіщо він бреше? Очевидно, якщо немає перемог, їх необхідно вигадати.
21 квітня Росія вп'яте за час повномасштабного вторгнення заявила про нібито повне захоплення Луганської області. Цього разу заяву зробив начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов. 1 квітня подібну заяву розмістило Міноборони РФ.Ці заяви не підтверджують ні дані об'єктивного контролю, ні українські військові, ні західні джерела. Це спростовують навіть російські Z-блогери та воєнкори.2 жовтня минулого року президент РФ Володимир Путін сказав, що «майже 100% Луганської області в наших руках». У червні 2025-го призначений Кремлем керувати окупованою частиною Луганщини Леонід Пасічник також оголошував про повне захоплення області.У 2022 році Путін привітав військових РФ зі «звільненням» українського регіону – після захоплення Лисичанська Росія фактичноконтролювалавсю область. Але того ж року під час осіннього контрнаступу ЗСУ звільнили кілька населених пунктів Луганської області.
Оскільки Герасимов є фундатором концепції гібридної агресії, у межах якої Російська Федерація напала на Україну ще в лютому 2014 року, власне кажучи, однією зі складових цієї гібридної агресії є інформаційна агресія, тобто брехня, чутки, неперевірена інформація, інформація, яка покликана створити атмосферу хаосу і паніки, то, відповідно, в цьому контексті діє Герасимов абсолютно раціонально.
Він безсоромно бреше і намагається переконати у своїй брехні всіх і вся. Але Google, як-то кажуть, пам’ятає все. І численні заяви російського керівника Генштабу, власне кажучи, підтверджуються в тому числі і пам’яттю «Гугла».
Чого намагається таким чином Герасимов досягти? Передусім він вливає цю брехню у вуха свого патрона, російського диктатора Путіна.
Ми чітко розуміємо подальші плани і наміри противника, відповідно, проводимо відповідні заходи підготовчого характеру, а також превентивного характеру, які покликані повністю зруйнувати всі плани і наміри противника.
Те, що весна і літо цього року навряд чи будуть тихими і спокійними, я впевнений. Але те, що у противника поступово вихолощується наступальний потенціал, у тому числі зусиллями української армії, це також очевидно.
Що буде далі, вересень–жовтень, ми побачимо, лише впритул наблизившись до цих часових показників. Але тут і зараз, безумовно, стійкість української армії в межах стратегічної оборони системно і методично вихолощує той самий наступальний потенціал російської армії.
Що, власне кажучи, і призводить до цих самих абсолютно дивних, як для всіх, але абсолютно очевидних, як для вищого військово-політичного керівництва [РФ], рішень і заяв. Немає перемог – давайте ми їх вигадаємо і про це будемо розповідати, щоб російський глибинний народ свято вірив у те, що його армія, армія його країни перемагає, що жодним чином не відповідає реаліям на полі бою.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на поштуDonbas_Radio@rferl.org, уфейсбук. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну формуdonbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Народився і виріс в Донецьку. Закінчив філологічний факультет Донецького національного університету імені Василя Стуса, магістр журналістики. У медіа – із 2008 року, співпрацював із газетами Донеччини. Після переїзду до Києва співпрацював із низкою всеукраїнських телеканалів як сценарист та журналіст. На Радіо Свобода – із січня 2016 року. Цікавлюся культурою, історією, документальним кіно.
Донбас.Реалії– проєкт для Донбасу та про Донбас по обидва боки лінії розмежування. З 2014 року ми створюємо та добуваємо унікальний контент – ексклюзиви з окупованих міст і лінії фронту, відео й фото, мультимедійні репортажі, розслідування, радіо та телепрограми.
–Телепроєкт Донбас Реалії на YouTube
–Радіо Донбас Реалії на YouTube