У нещодавньому рішенні суду було визнано незаконною відмову у наданні військової відстрочки батьку трьох дітей через недостатність одного документа. Цей випадок привернув увагу громадськості, оскільки підкреслює важливість дотримання правових норм та процедур у питаннях, що стосуються військової служби. Чоловік звернувся за відстрочкою, сподіваючись уникнути призову до армії з огляду на те, що є опікуном трьох неповнолітніх дітей. Однак органи місцевого самовря
В Україні військовозобов’язані чоловіки, які мають на утриманні трьох і більше дітей, мають право на відстрочку від мобілізації. Це прямо передбачено статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Реалізація цього права стала предметом розгляду у справі №620/1548/26.Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Чернігівський окружний адміністративний суд розглянув позов військовозобов’язаного чоловіка щодо відмови Комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов’язаним від призову на військову службу під час мобілізації у наданні відстрочки позивачу.
Позивач наголошував, що має право на відстрочку як батько трьох дітей та подав разом із заявою свідоцтва про народження дітей, документи щодо сімейного стану та інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Однак, Комісія відмовила у наданні відстрочки, пославшись на те, що не подано документ, який підтверджує визначений порядок проживання дітей або участь другого з батьків у їх вихованні.
Суд встановив, що згідно пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Як зазначив суд, у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Також суд встановив, що підхід комісії був формальним і не відповідав вимогам законодавства. Ключовим у справі стало тлумачення переліку документів у додатку до постанови Кабміну №560.
Суд дійшов висновку, що формулювання «один із таких документів» означає альтернативність, а не обов’язковість подання всіх можливих підтверджень. Відтак інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність аліментної заборгованості може бути самостійною підставою для підтвердження утримання дітей.
Крім того, суд звернув увагу, що комісія не виконала свій обов’язок повно і всебічно розглянути заяву та потреби вона мала витребувати додаткову інформацію, а не відмовляти без належної перевірки.
Також рішення Комісії було визнано недостатньо вмотивованим, що суперечить стандартам обґрунтованості актів індивідуальної дії та практиці ЄСПЛ щодо обов’язку органів влади надавати чіткі причини своїх рішень.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення комісії про відмову у відстрочці, зобов’язав повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні. Водночас у частині вимоги про безпосереднє надання відстрочки суд відмовив, вказавши, що ухвалення такого рішення належить до компетенції комісії після належного дослідження всіх документів і обставин. Зокрема, суд зменшив заявлені витрати на правничу допомогу з 20 000 грн до 5 000 грн, визнавши їх завищеними з огляду на характер та складність спору. Також на користь позивача було стягнуто судовий збір.
У цій справі суд окреслив важливий підхід, що комісії при ТЦК не можуть відмовляти у відстрочці лише через формальну відсутність окремого документа, якщо інші подані матеріали підтверджують право особи. Отже, органи державної влади зобов’язані оцінювати сукупність доказів і, за потреби, самостійно витребувати інформацію, а не перекладати весь тягар доведення виключно на заявника.
Підписуйтесь на наш Telegram-каналt.me/suduaта наGoogle Новини SUD.UA, а також на нашVIBERтаWhatsApp, сторінку уFacebookта вInstagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.