У 2026 році питання пільгового проїзду в українських містах залишиться актуальним, адже зростаючі витрати на транспортні послуги ставлять під загрозу фінансову стабільність місцевих бюджетів. За даними експертів, реалізація програм пільгового перевезення може суттєво вплинути на економіку міст, оскільки компенсації за безкоштовний або частково оплачений проїзд становитимуть значну частину видатків. Зокрема, у великих містах України такі як Київ та Львів, суми компенсацій для перевізників вже зараз досяга
Пільговий проїзд в Україні стала однією з таких тем, де закон і реальність давно розійшлися. Тобто пільга ніби гарантована, але хто її фінансує — часто незрозуміло. Перевізники везуть пасажирів без оплати, міста намагаються знайти кошти у дефіцитних бюджетах, а пільговики нерідко чують відмову у салоні автобуса. Читайте наDelo.ua, як працює ця система зараз, чому вона дає збої і що пропонує нова реформа.
Відповідно до чинного законодавства, перевізники на маршрутах загального користування не мають права відмовляти у безоплатному проїзді особам із відповідним державним статусом. Норми поширюються на автобусне сполучення, тролейбуси, трамваї та метрополітен.
Повний перелік тих, хто має право на безкоштовний проїзд згідно іззаконом пропільговий проїзд:
За безпідставну відмову у перевезенні на перевізника накладається адміністративний штраф. Але на практиці це не вирішує головної проблеми: хто компенсує витрати перевізнику за кожну таку поїздку.
Проблема в тому, що механізм фінансування пільг роками залишався непрозорим і непослідовним. Так, пільга прописана в законі, але не підкріплена чітким фінансуванням, і цей розрив лягає на плечі перевізників.
На практиці це означає, що компанії везутьпільговийконтингент фактично у борг. На ділі, компенсації або затримуються, або розраховуються за «середніми нормами», які не відображають реальної кількості поїздок. Відповідно, немає обліку — немає точних даних, а отже немає підстав для повної виплати.
Результат такий, щоперевізникискорочують або взагалі відмовляються обслуговувати маршрути з високою часткоюпільговихпасажирів. Це б'є насамперед по тих, кого пільга мала захищати.
Відповідальність за фінансуванняпільговогопроїзду розподілена між кількома. Конкретні механізми компенсації перевізникам та ліміти на кількість поїздок встановлюються органами місцевого самоврядування. Тобто кожне місто вирішує це питання по-своєму, у межах власної фінансової спроможності.
У великих містах для підтвердження права напільговийпроїзд вже запроваджені персоналізованіелектронні квиткиабо муніципальні картки:
Це крок до прозорості, але системної відповіді на питання фінансування він не дає.
Законопроєкт №5651-2, який зараз обговорюється, пропонує системну відповідь на багаторічну проблему. Його ключова ідея полягає у переведенніпільговогопроїзду із паперової площини у фінансову і цифрову. Як це працюватиме після ухваленнязакону про пільговий проїзд:
Важливо ще те, що законопроєкт не скасовує жодної існуючої пільги, лише змінює механізм її реалізації.
Законопроєкт пропонує чіткий розподіл відповідальності, напрацьований спільно з Асоціацією міст України:
При цьому громади платять лише за реально здійснені поїздки, а не за розрахунковими нормами. І це принципова різниця з нинішньою моделлю.
Для запуску реформи необхідно створити Єдину автоматизовану систему обліку оплати проїзду (ЄАСООП). Орієнтовна вартість розробки та запуску — щонайменше 60 млн грн протягом двох років. З урахуванням розширеного функціоналу, зокрема, обліку пільг, компенсацій, контролю та інтеграції з державними реєстрами, сума може бути вищою.
Але ці витрати одноразові. Натомість система, яка працює зараз, генерує постійні втрати: некомпенсовані поїздки, судові спори між містами і перевізниками, соціальна напруга у салонах транспорту.
Перехідний період до повноцінного запуску системи має відбутися до 1 липня 2028 року. За цей час мають бути розроблені підзаконні акти, визначені оператори територіальних систем обліку, змонтоване обладнання і зареєстровані пільговики.
Відмова від реформи — не збереження статус-кво, а його погіршення. Без ухваленнязакону про пільговий проїздситуація розвиватиметься за передбачуваним сценарієм:
Фактично без реформи держава залишає проблему на рівні конфліктів у салоні автобуса, замість того щоб вирішити її системно. А це питання соціальної справедливості і того, чи виконує держава свої зобов'язання перед людьми, яким вона їх дала.