Європейський Союз, який традиційно підтримував Україну у її прагненні до євроінтеграції та реформування, наразі стикається з новими викликами, що впливають на його позицію щодо нашої країни. В останні місяці спостерігається тенденція до ослаблення чіткої і однозначної підтримки України з боку деяких країн-членів ЄС. Це пов'язано як із внутрішньою політичною ситуацією в самих державах Євросоюзу, так і зі зміною геополітичних обставин. Одним із ключових факторів
Протягом кількох місяців європейські лідери критикували Дональда Трампа за припущення, що Україні, можливо, доведеться поступитися територіями Росії. Позиція Європи звучала чітко: жодних поступок під тиском, жодного переписування кордонів силою.
Тепер цей сигнал стає менш однозначним.
Підписуйтесь на нашViber-канал.
Фрідріх Мерц припустив, що майбутня мирна угода може передбачати територіальні компроміси — і навіть натякнув, що шлях України до ЄС можна використати, щоб зробити таку угоду більш прийнятною для її населення. Це не незначна зміна.
Ще в грудні та березні Фрідріх Мерц чітко заявляв, що рішення щодо територіальних поступок залежить виключно від України, наголошуючи, що це має вирішувати український президент і народ, а не Сполучені Штати.
Тепер його коментар — озвучений студентам у Марсберзі, земля Північний Рейн — Вестфалія — про те, на що українці можуть погодитися, щоб завершити цю війну. Що пояснює цю зміну?
Фрідріх Мерц реагує на зростаючий тиск.
Економічні прогнози Німеччини щойно погіршилися, і значною мірою через енергетику. Країна одночасно стикається з двома ударами: ціни на нафту зростають через нестабільність, пов’язану з війною з Іраном, а Росія порушила постачання з Казахстану через нафтопровід «Дружба», що зменшує обсяги постачання до Німеччини.
Очікуване зростання економіки цього року знизили приблизно до 0,5%, а прогноз на наступний рік також скоригували в бік погіршення. У Берліні вже відкрито попереджають, що економічне відновлення під загрозою. Дорожча енергія безпосередньо підживлює інфляцію, тисне на промисловість і послаблює довіру. Вразливими виявилися й ключові об’єкти інфраструктури — зокрема нафтопереробний завод у Шведті, який має критичне значення для постачання пального до Берліна.
Водночас потреби України не зменшуються — вони зростають. Потрібно більше зброї, більше фінансування, більше довгострокових гарантій. Європейський Союз уже відреагував, виділивши масштабний пакет у 90 млрд євро, який має покрити приблизно дві третини бюджетних і військових потреб України у 2026–2027 роках. Із цієї суми 45 млрд євро передбачено лише на 2026 рік, зокрема значні кошти підуть на оборонне виробництво, включно з українськими дронами.
Але щодо 2027 року визначеності досі бракує. Очікується дефіцит у 64 млрд євро, і його покриття залежатиме від зовнішніх партнерів — зокрема країн G7 та МВФ. Іншими словами, підтримка є значною, але поки що не має достатньо стійкої довгострокової основи.
У сукупності це створює відчутний тиск: економічні труднощі всередині країни, невизначеність у довшій перспективі та війна без чітких строків завершення.
Водночас є ще одна незручна суперечність. У Берліні пояснюють економічні труднощі глобальною нестабільністю та політикою США — але роль Росії, яка обмежує постачання казахстанської нафти до Німеччини через нафтопровід «Дружба», не менш відчутна. Втім, відповідальність розподіляють нерівномірно.
Це може бути прагматичним підходом: домовлятися з Вашингтоном усе ж простіше, ніж мати справу з Владіміром Путіним. Але водночас це й політично зручна позиція.
Усе це вказує на глибші зміни.
Чим довше триває війна, тим сильніше вона випробовує не лише стійкість України, а й Європи. І одна з ключових стратегій Москви завжди полягала саме в цьому — дочекатися, поки підтримка почне слабшати під тиском економічних і політичних факторів.
Усередині країни Мерц діє в крихкому середовищі: повільне зростання, зростання соціальних витрат, збільшення бюджетного дефіциту та посилення політичної фрагментації. Бізнес-об’єднання, зокрема DIHK, попереджають, що відновлення не просто слабке — воно під загрозою. Дефіцит енергії, напруження в ланцюгах постачання та глобальна конкуренція дедалі більше тиснуть на німецьку промисловість.
Це ще не рецесія — але впевненість у економіці поступово слабшає.
У таких умовах тиск виходить за межі економіки й переходить у політичну площину. І це часто грає на користь більш радикальних сил — зокрема проросійської партії Alternative für Deutschland, яка готова скористатись економічною нестабільністю і втомою від геополітичної напруги.
Тож коли Мерц говорить про «можливі» територіальні поступки, це не лише про Україну. Це відображає ширше коригування позиції під тиском — економічним, політичним і стратегічним.
Головне питання тепер уже не в тому, чи підтримує Європа Україну. Питання в тому, як довго вона зможе зберігати цю підтримку на нинішньому рівні — і на що буде готова погодитися, якщо не зможе.
Що ви воліли б почути від канцлера Німеччини замість його слів про те, що майбутня мирна угода з Росією «може передбачати, що Україна відмовиться від частини територій»?
Політик, відданий певному баченню, публічно не озвучує «можливі варіанти». Європейський політик, який справді стоїть на позиціях захисту України та відновлення порядку в Європі, сказав би:
Але Мерц сказав не це. Навіть якщо він не мав злих намірів… очевидно, він був не в найкращому настрої.
Погляди автора статті не обов’язково відповідають поглядам Kyiv Post.