Військові аналітики звертають увагу на стратегічну важливість напрямку на Оріхів у контексті активізації бойових дій в Україні. Цей район, розташований неподалік від Запоріжжя, може стати ключовим елементом у планах російських військ щодо просування вглиб території України. Прорив сил противника на цьому напрямку відкриє йому шлях до обласного центру, що не лише загрожуватиме безпеці регіону, а й суттєво змінить баланс сил на фронті. Експерти зазначають, що контроль над Оріховом
Наступ РФ у напрямку Запоріжжя та Оріхова, в смузі його 58-ї ЗВА зі складу УВ "Днепр", фактично призупинено. Хоча російське командування продовжує активно намагатися відновити його, протягом останніх кількох тижнів ці спроби залишаються безуспішними.
Варто нагадати, що на Запорізькому та Оріхівському напрямках діють не лише сили та засоби 58-ї ЗВА, а й низка частин і з’єднань, перегрупованих у якості підсилення – як зі складу самого УВ "Днепр", так і з інших операційних напрямків або зі складу резерву російського генерального штабу.
Фактично командування російського УВ "Днепр" зосередило на своєму правому фланзі (смуга 58-ї ЗВА) максимально можливу кількість сил та засобів, залишивши свій основний оперативний напрямок (Придніпровський) прикритим лише "критично можливими" силами.
Щоб зрозуміти рівень значення, яке російське командування надає цьому напрямку, можна подивитися на приблизний склад сил та засобів противника, зосереджених і розгорнутих тут:
58-ма загальновійськова армія (ЗВА):
18-та загальновійськова армія (ЗВА):
Сили та засоби посилення
Вони представлені переважно з’єднаннями та частинами повітряно-десантних військ (ПДВ) РФ, зокрема:
Таким чином, у напрямку Оріхівського району оборони ЗСУ та для наступу на місто Запоріжжя командування РФ зосередило і розгорнуло протягом зими-весни поточного року фактично ударне угруповання своїх військ. Воно складається одночасно з п'яти російських дивізій (не враховуючи підсилення у вигляді окремих бригад), що є "видатним" результатом на фоні інших напрямків.
Управління, координація та встановлення взаємодії між цими силами в межах єдиного оперативного задуму, ймовірно, здійснюється командуванням (штабом) УВ "Днепр", зокрема штабом його 58-ї ЗВА.
Вона характеризується фактичним зупиненням російського наступу, який противник проводив протягом зими та на початку весни поточного року. Активні спроби командування РФ відновити просування силами штурмових груп відбуваються лише на окремих тактичних ділянках і мають незначні результати. Крім того, на певних відтинках Сили оборони України успішно контратакують, покращуючи своє тактичне положення.
Показовими у цьому контексті є бої в районі Степногірська та Малої Токмачки, які набули широкого резонансу через свою тривалість. Також зафіксовано відведення російським командуванням у тил (на ПВД) кількох частин і підрозділів зі складу повітряно-десантних військ – імовірно, для відновлення їхньої боєздатності.
Міністр оборони РФ Бєлоусов може скільки завгодно вітати особовий склад 70-го та 270-го мсп (42-га мсд 58-ї ЗВА) зі "звільненням Малої Токмачки", але реальна ситуація там і досі залишається, скажімо так, досить "неоднозначною" для російських військ.
Наразі окупанти НЕ контролюють більшу частину цього селища. Вони присутні лише окремими піхотними групами в районі залізничної станції "Мала Токмачка" та у південно-східній частині села. Однак сама присутність російських підрозділів у цьому районі зовсім не свідчить про впевнений контроль над ним.
Тому, попри всі офіційні переможні звіти та реляції ворога про "взяття" населеного пункту, насправді бої там тривають – і вони досить запеклі.
На сьогодні немає жодних підстав говорити про повне захоплення Малої Токмачки російськими військами.
Що стосується ситуації в районі Степногірська, то за останні кілька тижнів ЗСУ провели низку успішних контратак, зокрема:
Власне Степногірськ: в центральній частині міста (район вулиць Молодіжної, Радянської та Таврійської) точаться запеклі бої, в результаті яких ЗСУ поступово відтісняють противника на південь. Наразі російські війська впевнено контролюють лише південну частину міста (так званий район "Висотки").
Також залишаються заблокованими малі та "мікроскопічні" залишкові групи піхоти противника, які раніше просочилися в бойові порядки наших підрозділів:
Ці групи відрізані від основних сил і, ймовірно, найближчим часом будуть остаточно зачищені.
Противник намагається стабілізувати ситуацію в смузі своєї 19-ї мсд (58-ма ЗВА) та утримати рубіж Приморське – Степногірськ. Водночас окупанти не полишають спроб прорватися на ближні підступи до Оріхова з півдня та південного сходу.
На основі аналізу бойових дій можна зробити кілька висновків щодо поточних тактичних завдань командування РФ у смузі наступу 58-ї ЗВА:
Щодо обох цих напрямків можна все ще спостерігати певну рівновагу.
З одного боку, позиції в районі Приморського та Степногірська російські війська поки що утримують, хоча й не без труднощів. Їм таки довелося відступити з кількох ділянок, які глибоко вклинювалися в бойові порядки ЗСУ (наприклад, у Приморському).
З іншого боку, результати наступу окупантів у районі Оріхова, скажімо так, не вражають.
Бої за Малу Токмачку, які вже встигли стати своєрідним "мемом", а також безплідні спроби прорватися до Новоданилівки з півдня, є яскравою та наочною демонстрацією неспроможності ворога досягти значного успіху на цьому етапі.
Тепер можна розглянути ситуацію ширше – в оперативно-тактичному плані. Виникає цілком обґрунтоване припущення: командування УВ "Днепр" та 58-ї ЗВА, ймовірно, вирішило змістити основні зусилля із Запорізького напрямку на Оріхівський (зі смуги 19-ї мсд до смуги 42-ї мсд). Очевидно, найближчим часом вони спробують прорватися безпосередньо до житлових кварталів Оріхова. Таке рішення має кілька вагомих причин:
Крім того, в оперативно-стратегічному сенсі ліквідація Оріхівського району оборони ЗСУ дозволить російському командуванню різко наростити наступальний потенціал своїх угруповань саме на Запорізькому напрямку. Це дасть змогу посилювати тиск переважно коштом наявних сил УВ "Днепр" та "Восток", мінімізуючи потребу в залученні додаткових стратегічних резервів.
У контексті літньо-осінньої кампанії 2026 року такий сценарій сприятиме розгортанню потужніших ударних сил у Східній операційній зоні для проведення гіпотетичної Слов’янсько-Краматорської наступальної операції.
Іншими словами, успіх під Оріховом дозволить російському командуванню вивільнити більше ресурсів для наступу на Краматорськ і Слов’янськ. Це стане можливим, якщо війська УВ "Днепр" не "зависнуть" на підступах до Запоріжжя (в районі Оріхова та Степногірська), а частини 5-ї ЗВА у складі УВ "Восток" не будуть заблоковані на захід від Гуляйполя.
Підсумовуючи аналіз ситуації, можна зробити очевидний висновок щодо ключових завдань ЗСУ в межах Стратегічної оборонної операції на Півдні. Протягом літа критично важливо реалізувати три завдання:
Виконання цих завдань дозволить не лише стабілізувати Південний фронт, а й зірвати плани російського командування щодо перекидання резервів на інші операційні напрямки.
Джерело:сторінка Костянтина Машовця у Facebook