Ректора КНУ звільнено з посади — наказ МОН

Київський національний університет імені Тараса Шевченка залишається одним із провідних освітніх і наукових центрів України, який продовжує працювати та розвиватися попри виклики повномасштабної війни. Університет не лише зберіг безперервність освітнього процесу, а й поступово повернувся до очного навчання, водночас адаптуючи управлінські підходи до нових реалій.

Останні роки стали періодом складних рішень і внутрішніх трансформацій: від збереження кадрового потенціалу до розвитку наукової інфраструктури, міжнародних проєктів і відновлення повноцінної роботи навчальних баз. Водночас особливу увагу тут приділяють підтримці викладачів, залученню студентів до досліджень і збереженню академічних стандартів, що впливають на визнання українських дипломів у світі.

Серед ключових викликів – необхідність балансувати між безпекою та якістю освіти, оновлювати підходи до управління й водночас забезпечувати стабільність інституції. Університет також визначає стратегічні орієнтири на найближчі роки, зокрема оптимізацію освітніх програм і розвиток дослідницької складової.

Про управлінські рішення, досвід кризового лідерства та бачення майбутнього університету – в інтерв’ю ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Бугрова.

Які три управлінські рішення вважаєте найбільш значущими для університету?

Найперше – це рішення про повернення до навчання на кампусі, тому що наш ворог насправді мріяв би про те, щоб втретє закрити університет. Історично так склалося, що перший раз університет закрила російська влада в XIX столітті, коли польські студенти і викладачі взяли участь у повстанні. Нагадаю, частина Польщі була частиною Російської імперії.

Вдруге університет закрили у 1920 році, коли радянська влада ліквідувала університети. І втретє нас хотіли закрити в лютому 2022 року. Звісно, спочатку ми з безпекових міркувань перейшли на онлайн, але поступово повернулися до очного формату.

Це було дуже складно, наголошу, але ми поступово повернулися до живого навчання, тому що одним із чинників університетської освіти є соціальні комунікації. Тобто це взаємодія суб’єктів освітнього процесу: студентів, викладачів, аспірантів, працівників, науковців між собою. І це перше, на чому я би хотів наголосити як на найбільш значущому рішенні.

Друге – це наше рішення про те, щоб брати участь у конкурсі на Кампус Досконалості та на наукові проєкти. Це насправді проривні речі. Ми вже сьогодні маємо три центри колективного користування науковим обладнанням світового або європейського рівня. Зараз ми працюємо ще над низкою таких центрів.

І третє – це наше рішення про те, що будь-які університетські заклади використовуються лише для потреб розвитку університету. Ми бачимо, що за 35 років всі спроби використати майно закладів вищої освіти в якихось інших цілях завершуються не дуже позитивними наслідками, я б так м’яко це охарактеризував. І тому це рішення було надзвичайно складним, але надзвичайно важливим.

Чим Ви керуєтесь, ухвалюючи стратегічні рішення в умовах кризи чи невизначеності?

Насправді, в мене переважно хороша команда заступників, проректорів, керівників підрозділів, ректорату, а також деканів, деканес, директорів і директорок. І я намагаюся порадитися, дізнатися їхню думку.

Це є найголовніше, тому що, направду, будь-яке рішення ефективно реалізовується лише тоді, коли є певна єдність у його підготовці та прийнятті. Тому я не дуже схвально ставлюся до проєктів корпоративного управління, бо в корпоративному управлінні є інші критерії та інші показники ефективності.

У нашому випадку хочу зазначити, що за час повномасштабного вторгнення нам вдалося виконати одне з найважливіших завдань – зберегти колектив, залучити нових людей замість тих, хто виїхав, виховати їх через аспірантуру та запросити фахівців ззовні. І тому саме така консолідована єдність є основою для стратегічних рішень.

Які зміни в університеті, на Вашу думку, найбільше відчули саме студенти?

На жаль, у силу широкомасштабного вторгнення студенти не відчувають, наприклад, нашої проривної діяльності у сфері науки. Вона не настільки помітна, тому що це завжди більше для фахівців, для студентів старших курсів, аспірантів. І тому, мені здається, що тут якраз і є та проблема, про яку я часто говорю.

Ми повинні повернутися до ідеалу дослідницького університету, коли студент якомога раніше розпочинає свою роботу в колективах і дослідженнях. І це насправді сьогодні вже є: ми маємо в кожній науково-дослідній лабораторії, в кожній темі студентів. Скажімо, до 2021 року з цим було досить проблематично.

Зараз це не так, як було колись, років 40-50 тому, хочу наголосити: тоді це була обов’язкова вимога. Але ось цю зміну, мені здається, ті, хто прагне до наукового пошуку, вже відчули.

Чи було рішення, яке спочатку викликало критику у студентів, але потім дало свою ефективність?

Так. Це було рішення про те, щоб втримати сесію і випускні іспити в червні 2022 року. У березні та квітні ректорат був завалений зверненнями про те, щоб відтермінувати сесію, перенести її та змінити формат.

Ми втрималися, незважаючи на критику. Але це довело свою ефективність, тому що вчасний в межах календаря випуск дозволив тим, хто перебував за кордоном, вступити до європейських чи азійських університетів, а тим, хто залишався в Україні, – вступити до магістратури або продовжити навчання.

Я переконаний, що ця витримка, яку мав ректорат і керівники факультетів та інститутів у 2022 році, була якісно обґрунтованою та ефективною.

Як Ви оцінюєте роль студентського самоврядування у формуванні управлінських рішень?

Вона надзвичайно важлива. Хочу наголосити, що студентське самоврядування Шевченківського університету завжди відігравало провідну роль і в Революції на граніті, і в Помаранчевій революції, і в Революції гідності, і на початку широкомасштабного вторгнення у формуванні відсічі загарбникам. Питання полягає в тому, щоб ця участь у прийнятті рішень була ефективною, якісною та відповідальною.

Я би наголосив, що це стосується всіх учасників ухвалення рішень і всіх зацікавлених сторін. Відповідальність за результати є надзвичайно важливою. Для мене важливо, щоб і студентство розуміло ті наслідки, які тягнуть за собою ті чи інші управлінські рішення. Власне кажучи, в цьому ми завжди сходимося і знаходимо спільні точки дотику.

Які управлінські кроки булив цей часнайбільш важливими для викладацького складу?

Та, власне кажучи, я вже назвав: це повернення до навчання на кампусі і відмова від вимушеного скорочення термінів контрактів у 2022 році. Зараз ми повернулися до трьох- і п’ятирічних контрактів там, де прогнозується нормальне наповнення студентських аудиторій і є перспективи наукових досліджень.

Я переконаний, що саме це спокійне і стабільне бачення нормального майбутнього є одним із найважливіших для викладацького складу.

Чи доводилося Вам переглядати вже ухвалені рішення через реакцію викладачів?

Практично ні. Бо перед ухваленням рішень ми, як я вже сказав, радимося, досліджуємо. І є окремі, скажімо, одиничні епізоди, але вони радше виняток.

Безперечно, ми переглядаємо, вдосконалюємо, розвиваємося, але принципові рішення ухвалювалися обґрунтовано. І, я думаю, це також одна з ознак стабільності Шевченківського університету.

Як змінилася система підтримки викладачів за останні роки?

Найбільше, мені здається, важливо те, що ми змогли утримати соціальну складову: зарплата, надбавки, доплати, можливість брати участь у проєктах, академічна мобільність, можливість вигравати гранти.

Значну частину бюрократичної роботи взяли на себе ректорат та його служби. І система підтримки в цьому сенсі дає можливість тим, хто хоче, досягати ефективних результатів.

Ми перевершили показники до 2021 року за кількістю міжнародних проєктів і грантів, а також внутрішніх проєктів. І я думаю, що в цьому і полягає одна з основних складових підтримки викладачів.

Яке рішення було найскладнішим у період повномасштабної війни?

Вони пов’язані між собою. Це два рішення. Перше – повернення до живого навчання. Друге – необхідність ухвалювати разом із тими, хто не мав можливості або не хотів повертатися, рішення про завершення співпраці з університетом. Це було складно, адже йдеться про людей, яких я, зокрема, знаю особисто.

З іншого боку, якби ми не ухвалили цього тоді, я не знаю, чи вдалося б настільки ефективно повернутися до роботи на кампусі. Це одне з найскладніших рішень. Як і складним було рішення 24 лютого – точніше, в наступні дні, коли щодня доводилося бути на місці в усіх локаціях університету.

Психологічно це було дуже важко: коли бачиш, як автівки рухаються у бік заходу або південного заходу, а ти їдеш у протилежний бік – до центру. У суто суб’єктивному відчутті це було одне з найскладніших.

Між безпекою і безперервністю освітнього процесу баланс справді надзвичайно складний. Суспільство сьогодні наелектризоване. І коли, наприклад, студентка скаржиться на якість сховища в червоному корпусі, а через два дні інші студенти кажуть: «Коли в нас будуть такі сховища, як у червоному корпусі», – це постійний баланс і напруга.

Ми пояснюємо і студентам, і викладачам, що відсутність живої компоненти та безперервності освіти може призвести до девальвації й невизнання дипломів у світі. Такі ситуації в українських університетах уже трапляються.

До нас звертаються навіть країни, звідки родом наші іноземні випускники, із питанням: яка частка живого навчання була в їхніх освітніх програмах. Якщо вона надто мала, це може призвести до невизнання дипломів або непідтвердження кваліфікації. Ми це пояснюємо, але нас не завжди чують. Тому цей баланс інколи є доволі директивним.

Чи є рішення, яке Ви б сьогодні ухвалили інакше?

Так. Я б набагато раніше попрощався з певною частиною людей, які, на жаль, не виконали свого функціоналу. Я не буду їх називати, але такі люди є. Проблема в тому, що вони, умовно кажучи, «з’їли найдорогоцінніший час». А це – найцінніший ресурс. Це також втрачені можливості, які ми не реалізували. Тому сьогодні, маючи досвід повномасштабного вторгнення і з огляду на те, що я прийшов на посаду у 2021 році, деякі рішення я ухвалював би інакше.

Які інноваційні рішення в управлінні університетом Ви вважаєте проривними?

Насправді я не бачу тут якихось проривних рішень, тому що всі підходи, які ми використовуємо, уже існують. Сьогодні дуже складно вигадати щось принципово нове в управлінських процесах.

Найголовніше – це щоденна, методична, рутинна, інколи навіть не дуже помітна для стороннього ока робота. Тут немає місця для героїзму чи гучних жестів. Важлива саме системна щоденна діяльність.

І, на мою думку, це одне з ключових завдань будь-якого адміністратора – робити свою роботу регулярно, не накопичувати проблеми й забезпечувати поступальний розвиток із чіткими перспективами.

Як змінювалася цифровізація університету за ці роки?

На жаль, цей напрям через об’єктивні обставини реалізований недостатньо. Хотів би це визнати з певною самокритичністю.

Ми планували з 2022 року нову програму інформатизації, але через воєнний стан реалізувати її так, як планували, не вдалося. Це завдання на перспективу, і його ще потрібно виконати.

Водночас важливо враховувати, що сьогодні в Україні й у світі існує багато різних інформаційних систем, які часто не інтегровані між собою. Тому будь-яка програма інформатизації має бути узгодженою технологічно та програмно з усім середовищем, у якому вона функціонує.

Це завдання на найближчі п’ять років, і тут ще дуже багато роботи.

Чи є рішення, яке стало «тихою революцією», але не отримало широкого розголосу?

Такі рішення є. Як я вже зазначав, вони часто виглядають як щось звичне, хоча насправді мають важливе значення.

Ще з 2023 року ми повернулися до проведення конкурсів на нові посади. Якщо подивитися сайт університету, можна побачити регулярні конкурси на посади завідувачів кафедр, професорів, доцентів, асистентів, тобто повноцінний конкурсний відбір, як це передбачено законом.

Може здатися, що тут немає нічого революційного – це звична бюрократична процедура. Але насправді це про розвиток персоналу.

Це рішення було непомітним, але наше повернення до проведення традиційних конкурсів у складний період стало своєрідною «тихою революцією». Для тих, хто в ній брав участь, це виглядало як норма, адже так передбачає закон. Проте якщо подивитися на інші заклади вищої освіти, далеко не всюди ці конкурси проводяться: часто їх відкладають «до завершення війни». Ми ж вирішили діяти і зробили це.

Яким рішенням Ви пишаєтесь найбільше особисто?

Це відновлення повноцінного життя наших баз практик: у Каневі, Ясенях, Плютах, на Михайлівській Рубежівці, а також астрономічного майданчика в Пилиповичах і астрономічних обсерваторій у Києві та Лісниках.

Я вважаю, що певна неувага або відсутність належної уваги до них у попередні роки відіграла не дуже позитивну роль для розвитку університету. Зараз ми поступово це відроджуємо, і це має велике значення. Тому я справді пишаюся, що нам вдалося це зробити.

Що було головним викликом для Вас як керівника?

Це радше психологічний аспект. Сьогодні ми живемо в метамодерному світі, коли в інформаційній бульбашці, особливо серед молодих людей, поширена думка, що праві лише вони, і вони чують тільки те, що хочуть чути. Це стосується не лише молоді, але серед неї це проявляється особливо.

Для мене це виклик, адже я, з огляду на філософську освіту, є раціональною людиною. Рішення може мені не подобатися, але якщо воно раціонально обґрунтоване в правовій та економічній площинах, його потрібно ухвалювати і виконувати.

Саме тому одним із найбільших викликів є ситуація, коли не вдається досягти розуміння цього підходу більшістю колективу. Коли ми відвідуємо європейські університети, ми говоримо про їхній високий рівень. Але насправді в його основі – чітка раціональність як база для ухвалення рішень і, що не менш важливо, для їх виконання.

Яке рішення стало для Вас найбільшим уроком?

Найбільшим уроком стали кадрові помилки, коли я залучив до команди й управлінських процесів людей, які замість спільних інтересів, інтересів університету та громади, переслідували власні.

Це стало для мене важливим уроком, адже, безумовно, людина має дбати про себе, свою родину, близьких. Однак водночас потрібно вміти балансувати між особистими й спільними інтересами. Коли ж особисте стає пріоритетом над загальним, це не сприяє розвитку університетської спільноти.

Які рішення, на Вашу думку, визначатимуть розвиток університету в найближчі 5 років?

Це оптимізація кількості освітніх програм. У нас їх багато, але тут завжди потрібно знаходити баланс між програмами, які можуть бути не дуже популярними, але є важливими для держави чи суспільства.

Наведу приклад: ми єдине місце в Україні, де вивчають литовську мову. Коли Україна повністю увійде до Європейського Союзу, кожна мова країни-члена стане робочою мовою Єврокомісії. І те, що в нас є фахівці, які здатні це забезпечити, є важливим.

Тому в найближчі п’ять років ключовим буде пошук балансу між економічною доцільністю освітніх програм, їх державно-політичною важливістю, а також реальною популярністю і псевдопопулярністю в середовищі.

Що б Ви хотіли змінити або реалізувати, але поки не вдалося?

Як я вже говорив, це значно більша залученість студентів і студенток до науково-дослідної діяльності.

Наукова робота формує критичне мислення, навички самостійної роботи та вміння працювати в команді. Це стосується як природничих спеціальностей, так і гуманітарних – журналістики, соціології, філології та інших.

Поки що це не вдалося реалізувати повною мірою, але ми рухаємося в цьому напрямку. І, на мою думку, це корисно не лише для студентів і університету, а й для країни загалом.

Яке головне послання Ви хотіли б донести студентам і викладачам сьогодні?

Перше – думати головою. Друге – мислити критично, не піддаватися на вкиди та фейки. Третє – гуртуватися і об’єднуватися заради спільної мети.

Наш ворог відомий – це загарбники, які не хочуть існування України і, зокрема, нашого університету. Тому необхідно об’єднувати зусилля заради перемоги.

У такому разі ми зможемо досягти бажаних результатів.

Марія Кузьменко, Володимир Малінін для «Нового формату»

Сьогодні завершується його контракт

29 квітня 2026 року завершився контракт ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Бугрова,повідомилиу Міносвіти, передає Хронікерс.

Після завершення контракту міністерство має визначити тимчасового виконувача обов’язків керівника університету до моменту обрання нового ректора.

Володимир Бугров очолював КНУ з 2021 року. Його призначення відбулося наказом міністра освіти і науки на п’ятирічний термін – з 30 квітня 2021 року до 29 квітня 2026 року.

Якпишевидання «Межа», завершення контракту відбулося на тлі судового розгляду, пов’язаного з декларуванням. Київський апеляційний суд залишив у силі рішення Шевченківського районного суду, яким Володимира Бугрова визнано винним у поданні недостовірних даних у декларації.

Справу пов’язано з користуванням автомобілем Volkswagen Golf 2015 року, який не був зазначений у відповідних документах. Суд призначив штраф у розмірі 17 тисяч гривень. Сам Бугров із цим рішенням не погоджувався.

Після розгляду апеляції він заявив про намір продовжити діяльність у сфері викладання.

У Міністерстві освіти і науки раніше наголошували, що не оцінюють можливі правові наслідки цього рішення для участі Бугрова у виборах ректора до отримання повного тексту судового рішення.

Водночас зазначається, що йдеться саме про завершення строку контракту, а не про дострокове звільнення з дисциплінарних причин.

Міністерство освіти і наукиприпинилоповноваження ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Бугрова. Причиною стало завершення п’ятирічного контракту, укладеного у квітні 2021 року.

Після звільнення з посади ректора КНУ Володимир Бугров заявив журналістам «Слідства.Інфо», що планує знову балотуватися на виборах керівника університету та не вважає себе корупціонером попри рішення суду у справі про недостовірне декларування.

Відповідний наказ датований 29 квітня 2026 року. У документі зазначено, що Бугрова звільняють із посади ректора у зв’язку із завершенням терміну дії контракту.

Копію наказуоприлюднилиу телеграм-каналі Студентського парламенту КНУ.

Журналістка «Слідства.Інфо» поспілкувалася з Володимиром Бугровим після його звільнення з посади ректора КНУ. Він заявив, що планує знову брати участь у виборах керівника університету, а також наголосив, що не вважає себе корупціонером попри рішення суду у справі про недостовірне декларування.

«29 квітня в мене закінчився контракт. Це виборна посада. 27 травня вибори і той, хто переможе, з тим міністр укладе контракт. Безперечно, я буду брати участь у виборах», — сказав Бугров журналістам «Слідства.Інфо».

Коментуючи справу про недостовірне декларування, Бугров наголосив, що йдеться не про корупційний злочин.

«Якщо ви відкриєте закон про запобігання корупції, там є корупційне правопорушення і правопорушення, пов’язане з корупцією. Мені інкриміновано саме правопорушення, пов’язане з корупцією, а не корупційне. Я не корупціонер. Закон про вищу освіту говорить, що не можуть балотуватися особи, притягнуті до відповідальності за корупційні правопорушення. А в мене — правопорушення, пов’язане з корупцією», — заявив Бугров журналістам «Слідства.Інфо».

Бугров також повідомив, що планує й надалі оскаржувати рішення суду.

«Ми будемо йти далі, тому що я не вважаю це належними доказами. Нема жодного доказу, що я користувався автомобілем 183 дні. НАЗК подало для підтвердження фотографії 2025 року для 2023-го», — сказав він.

Він також назвав рішення суду неправосудним.

«Ми повертаємося до практики радянських часів: була б стаття — людина знайдеться», — додав Бугров.

Нагадаємо, раніше журналісти «Слідства.Інфо» такожвиявили, що у деклараціях за 2020–2022 роки Бугров не задекларував своє право на об’єкт незавершеного будівництва, вказавши лише наявні цінні папери у декларації. Також Бугров не вказав у декларації за 2020 рік видаток на нерухомість. Тобто суму, яку він витратив на квартиру. Йдеться про апартаменти в елітній столичній новобудові, на яку, схоже, не мав грошей.

«Слідство.Інфо»отримало угодуна купівлю квартири, а також проаналізувало його декларації. Сам ректор наполягає, що коштів у нього було достатньо та звинуватив журналіста у втручанні в особисте життя. Експерт вбачає у діях Бургова декларування недостовірної інформації.

На думку юриста Центру протидії корупції Вадима Валька,у цьому вбачаються ознаки корупційного правопорушення.

Крім того, 18 січня видання «Наші Гроші» опублікувало розслідування про те, що Київський національний університетзакуповуєхарчі для своїх курсантів за завищеними цінами. У навчальному закладі заявили, що не купували дорогих продуктів, натомість виявили технічну помилку. Пізніше, 23 січня, на сайті Офісу Президента з’явиласяпетиціяіз закликом розірвати контракт з Володимиром Бугровим через «корупцію та аморальну поведінку». Президент відповів, що звільнення керівників вишів за корупцію можливе лише після перевірки та обвинувального вироку суду і доручив Кабміну та Офісу Генпрокурора опрацювати ці питання.

Додамо,Володимир Бугров— ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 2021 року, доктор філософських наук, професор. До обрання ректором обіймав керівні посади в КНУ, зокрема працював першим проректором та займався питаннями навчальної і наукової діяльності університету.

МОН підписало наказ про звільнення ректора КНУ Бугрова - офіційна причина закінчення контракту. Що відомо.

Міністерство освіти і науки України підписало наказ про звільнення Володимира Бугрова з посади ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Документ з'явивсяна тлі гучних скандалівдовкола очільника університету, що особливо загострилися напередодні виборів ректора. Офіційна підстава - закінчення строку дії трудового договору від 29 квітня 2021 року. Наказ підписав міністр освіти і науки Оксен Лісовий.

Згідно з наказом МОН № 221-к-26 від 28 квітня 2026 року, Бугрова Володимира Анатолійовича звільнено з посади ректора КНУ імені Тараса Шевченка 29 квітня 2026 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту № І-43. Підставою стало посилання на пункт 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України та підпункт 1 пункту 14 контракту від 29 квітня 2021 року. Після припинення повноважень ректора в МОН повідомили, що найближчим часом визначать особу, на яку покладуть виконання відповідних обов'язків.

Бугров обіймав посаду ректора КНУ імені Тараса Шевченка з 30 квітня 2021 року - після перемоги на виборах ректора, призначених МОН. За п'ять років на посаді він неодноразово опинявся в центрі публічних скандалів: від звинувачень у нецільовому використанні університетських ресурсів до звинувачень особистого характеру. Попри численні петиції та вимоги студентського самоврядування, Бугров утримувався на посаді аж до закінчення контракту.

Напередодні звільнення, 28 квітня 2026 року, Київський апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу Бугрова на рішення Шевченківського районного суду. Раніше суд першої інстанції визнав його винним у поданні недостовірних відомостей у декларації - зокрема, він не вказав автомобіль Volkswagen Golf 2015 року, яким постійно і безоплатно користувався, хоча машина офіційно зареєстрована на його сина. Бугрова оштрафували на 17 000 гривень, а рішення набрало статусу остаточного й оскарженню не підлягає.

Після рішення апеляційного суду Бугров зазначив, що не зможе взяти участь у наступних виборах ректора КНУ, оскільки потрапить до реєстру осіб, які скоїли корупційне правопорушення. Студентський парламент університету висловив сподівання, що МОН достроково розірве контракт з ректором або той сам піде у відставку. Натомість Бугров повідомив, що планує продовжувати роботу як викладач та вести наукові дослідження.

Вибори нового ректора КНУ імені Тараса Шевченка заплановані на 27 травня 2026 року. МОН оголосило відповідний конкурс ще 2 березня 2026 року - строк подання заяв становив два місяці з дня публікації оголошення. Очільником найбільшого університету країни стане переможець конкурсного відбору.

У грудні 2025 року НАЗК виявило у декларації Бугрова за 2023 рік недостовірні відомості на суму близько 900 тисяч гривень - йшлося про незадекларований автомобіль сина, яким ректор регулярно користувався. Ще раніше Інформатораналізував декларацію ректора- зокрема, як у 2022 році він придбав Mitsubishi Outlander вартістю понад мільйон гривень під час повномасштабної війни. Бугров відкидав звинувачення й наполягав, що справа є спробою тиску напередодні виборів ректора.

Окрім декларування, ім'я Бугрова фігурувало в скандалах особистого характеру: у 2022 році в Telegram з'явився анонімний канал із нібито компрометувальними матеріалами, у березні 2026 року - відео з університетської аудиторії, причетність до якого ректор заперечував. Петиція про його звільнення з часом набрала понад 25 тисяч підписів - Інформатордетально описував, як на неї відреагував президент Зеленський. Бугров у 2023 та 2024 роках ставав призером антирейтингу "Токсичний ректор".

За наказом Міністерства освіти і науки України ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимира Бугрова звільнено з посади. Після припинення повноважень ректора буде визначена особа, на яку покладуть виконання обов’язків керівника університету.

Вчора Київський апеляційний суд залишив без змін рішення Шевченківського районного суду Києва, за яким Бугрова визнано винним у недекларуванні користування автомобілем Volkswagen Golf 2015 року, що належить його сину, тому він не зможе прийняти участь у нових виборах ректора. Бугров заперечував, що користувався цим авто протягом періоду, який зобов’язує вносити його до декларації, і заявляв, що має власний та службовий автомобілі.

У грудні НАЗК видало довідку про можливе адміністративне правопорушення ректора. У ній фігурувала сума близько 890 000 грн, що стосувалася поповнення банківської картки та незадекларованого автомобіля. Бугров стверджував, що вартість автомобіля визначили за експертною довідкою без огляду і вказали дорожчою, ніж вона була насправді.

НАЗК у своїй довідці посилалося на те, що автомобіль, який належить сину ректора, заправляли та обслуговували коштом Бугрова. Сам Бугров заперечував ці аргументи і заявляв, що такі докази вважає недоброчесними.

16 березня Шевченківський районний суд Києва визнав посадовця винним за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації та призначив штраф у 17 000 грн. Провадження щодо невнесення ним і дружиною гонорару до декларацій закрили через відсутність адміністративного правопорушення.

Активіст Олексій Ксєніч повідомив у Facebook, що після рішення апеляційного суду НАЗК має внести Володимира Бугрова до Єдиного державного реєстру корупціонерів. За його словами, це означає, що Бугров не зможе надалі обіймати посаду та брати участь у наступних виборах ректора КНУ імені Тараса Шевченка.

Володимир Бугров також неодноразово фігурував в сексуальних скагдалах. Через це на початку квітня сотні студентів вийшли на мітинг, щоб висловити йому недовіру.

Мітингарі закликали керівництво університету відсторонити ректора від посади, доки триває офіційне розслідування його дій та  публічно пояснити останні скандали. Йдеться проінтимні фото та відеоматеріалів в анонімному Telegram-каналі Bugrovleaks.

На кадрах тривалістю близько пів години зафільмовано чоловіка, нібито схожого на ректора Бугрова, безпосередньо в 105-й аудиторії Червоного корпусу, де розміщений Центр вивчення творчої спадщини Івана Франка. Автори відео стверджують, щоректор вів інтимне листування та надсилав відверті фотостуденткам і співробітницям вишу.

Як раніше повідомлявThePublic, конференція студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка підтримала звернення до Міністерства освіти і науки України щодо тимчасового відсторонення ректора Володимира Бугрова.

Володимира Бугрова звільнили з посади ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка у зв'язку із завершенням терміну дії його контракту. Відповідний наказоприлюднивексперт з антикорупційних питань при КМДА, помічник-консультант народного депутата Олексій Ксєніч.

Звільнення відбулося на тлі гучної судової справи. Днем раніше Київський апеляційний суд залишив у силі рішення Шевченківського райсуду, який визнав Володимира Бугрова винним у корупційному адміністративному правопорушенні.

Ексректор не задекларував автомобіль, через що Національна поліція склала відповідний протокол. За подання недостовірних відомостей у декларації суд призначив йому штраф у розмірі 17 тисяч гривень.

У коментарі журналістам Володимир Бугров підтвердив, що це рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. Також він заявив, що через цей вирок більше не зможе брати участь у майбутніх виборах ректора КНУ.

Ранішегромадськість вже закликалаВолодимира Бугрова не балотуватися знову через низку сумнівних ситуацій. Цього року він придбав одразу два паркомісця, маючи офіційно лише один автомобіль. Крім того, за даними поліції, на його авто щонайменше три тижні висів чужий номерний знак, давно знятий з реєстрації.

Володимира Бугрова звільнили з посади ректора КНУ у зв'язку з завершенням контракту. До цього його звинуватили у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, оштрафувавши його за недекларування авто.

Про цеповідомляєгромадський діяч Олексій Ксєніч.

Володимира Бугрова звільнили з посади ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка у зв’язку із завершенням строку дії контракту.

Відповідний наказ оприлюднило Міністерство освіти та науки України.

Інші деталі щодо подальшого виконання обов’язків керівництва університету наразі немає.

Напередоні шостий апеляційний суд міста Києвазалишивбез змін рішення суду першої інстанції у справі ректора Київський національний університет імені Тараса Шевченка Володимир Бугров щодо недостовірного декларування.

Таким чиномсуд підтвердиврішення першої інстанції.4 березня 2026 року Шевченківський районний суд Києва визнав ректора Володимира Бугровавинниму вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, оштрафувавши його за недекларування авто.

Журналісти «Слідство.Інфо» встановили, що ректор Київського національного університету ім. Шевченка Володимир Бугров став власником квартири в елітній київській новобудові, на яку не вистачило б задекларованихним коштів. Ректор КНУ оформив на себе двокімнатну квартиру площею 74,7 м² у новозбудованому житловому комплексі White Lines, що біля Голосіївського парку. Нині такі квартири коштують понад 200 тис. доларів.

Читай нас уTelegramтаSends